Порошенко Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Порошенко Олексій Іванович
Народився 11 червня 1936(1936-06-11)
Саф'яни, Q12738178?, Ізмаїл, Bessarabia within Romaniad, Королівство Румунія
Помер 16 червня 2020(2020-06-16)[1] (84 роки)
Київ, Україна
Поховання Звіринецьке кладовище
Країна Flag of Romania.svg Королівство Румунія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність господарський та політичний діяч
Alma mater Львівський національний аграрний університет
Батько Іван Порошенко
У шлюбі з Євгенія Сергіївна Порошенкоd
Діти Михайло Олексійович Порошенко (1957—1997), Петро Олексійович Порошенко (1965)
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Заслужений працівник сільського господарства України

Олексі́й Іва́нович Пороше́нко (нар. 11 червня 1936, Саф'яни, Україна (на той час жудець Ізмаїл, Королівство Румунія) — 16 червня 2020) — український господарський і політичний діяч. Герой України, заслужений працівник сільського господарства України. Батько п'ятого Президента України Петра Порошенка.

Біографія[ред. | ред. код]

Рід Порошенків документально фіксується в Саф'янах Ізмаїльського повіту Бесарабської губернії вже в переписі 1835 року, де Порошенки записані міщанами української громади[2].

Олексій Іванович народився у селі Саф'яни Ізмаїльського жудеця Королівства Румунія в родині румунського громадянина Івана Євдокимовича Порошенка. Закінчив 7-річну школу в Саф'янах і середню школу в Ізмаїлі, вступив до Львівського сільськогосподарського інституту. У період навчання одружився 1956 з Євгенією Сергіївною Григорчук (після заміжжя — Порошенко) (19372004), наступного року 28 серпня народився старший син Михайло (19571997).

Закінчив інститут 1959, здобувши фах інженера-механіка механізації трудомістких процесів у сільському господарстві. Після завершення навчання поїхав на малу батьківщину в Болград Одеської області інженером Держтехнагляду. 1962 став головним інженером Болградського районного об'єднання сільгосптехніки. У Болграді народився другий син Петро Порошенко — майбутній Президент України.

1974 переїхав з Болграда до Бендер Молдавської РСР на Бендерський дослідницький експериментально-ремонтний завод. Від 26 вересня 1974 до 1 грудня 1983 — директор заводу, за його директорства були збудовані заводська поліклініка і багатоквартирний будинок для працівників заводу.

З 1983 працював у Тирасполі начальником спеціалізованої пересувної механізованої колони (СПМК-7) тресту «Молдсільгоспмонтаж».

9 листопада 1985 Олексій Порошенко був затриманий міським відділом внутрішніх справ Бендер за розкрадання матеріальних цінностей в особливо великих розмірах, санкція на його арешт була видана 2 грудня 1985. Наступні півроку досудового слідства Олексій Порошенко просидів у слідчому ізоляторі Бендери. 20 липня 1986 Олексій Порошенко був засуджений вироком колегії з кримінальних справ Верховного Суду Молдавської РСР за статтями 155-1, 123 ч.2, 220 ч.2, 227 ч.1 Кримінального кодексу МРСР до 5 років позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій колонії загального режиму, конфіскацією майна і позбавленням права займати керівні посади строком на 5 років (кримінальна справа № 2-121/86). Судимість Олексія Порошенка була скасована достроково актом амністії згідно ст. 1 п. «б» Указу Президії Верховної Ради СРСР від 18 червня 1987 (на свободу він вийшов 21 серпня 1987).[3][4][5][6][неавторитетне джерело]

1992, після здобуття незалежності України і у зв'язку з війною у Придністров'ї, емігрував до Києва, де навчався в аспірантурі Київського державного університету імені Шевченка молодший син Петро. Того ж року став заступником генерального директора АТ «Біржовий дім „Україна“» (генеральним директором був Петро Порошенко), 1993 — заступником генерального директора ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» (генеральний директор Петро Порошенко). Після того, як Петро 1998 обраний депутатом Верховної Ради України, Олексій Порошенко став гендиректором концерну Укрпромінвест.

З 2005 року — керівник ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал».

У 2012 році журнал «Фокус» розмістив бізнесмена у списку 20 найуспішніших аграріїв України, де він посів дев'яте місце[7].

Помер 16 червня 2020 року в місті Київ, від геморагічного інсульту.[8][9]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Депутат Вінницької обласної ради (20062010) від партії «Наша Україна». Член постійної комісії з питань агропромислового комплексу.

На виборах до Вінницької обласної ради 2010 року пройшов за списком «Української партії „Єдність“».[10]

На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 16[11], але у вересні за рішенням родини припинив участь у перегонах[12].

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина — Євгенія Сергіївна Порошенко (Григорчук), померла в 2004 році.
  • Діти:
    • Старший син Михайло трагічно загинув 1997 року в автокатастрофі за нез'ясованих обставин. Похований разом з матір'ю в родинному склепі на Звіринецькому кладовищі Києва.
    • Молодший син Петро, народився в 1965 році — 5-й президент України (у 2014—2019 роках).

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Помер батько Петра Порошенка
  2. Ревізька казка с.Саф'яни 1835 року. 
  3. Земляки Порошенка з Придністров'я: злість, образи, надії та співчуття, Павєл Шеремет УП, 23 червня 2015
  4. Порошенко, Пётр Алексеевич, Генштабъ
  5. Коррупция. Корни и крона. Тайна семьи Порошенко, Четверта влада, 14 ноября 2005
  6. Отца президента Украины Петра Порошенко на нары ... привела водка, Антикор
  7. 20 самых успешных аграриев Украины. Рейтинг Фокуса. «Фокус». 15.06.2012. Архів оригіналу за 22.09.2012. Процитовано 06.09.2019. 
  8. Помер батько Петра Порошенка. 5 канал (uk-UK). Процитовано 2020-06-16. 
  9. Батько Петра Порошенка помер через інсульт. Club-tourist (en-US). Процитовано 2020-06-18. 
  10. Результати виборів депутатів ради (Вінницька область, Вінницька обласна рада). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори". 2014-10-23. Процитовано 2015-11-10. 
  11. Кандидати в депутати в одномандатному виборчому окрузі (Одномандатний виборчий округ №16). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2012". 2012. Процитовано 2015-11-10. 
  12. Батько Порошенка припинив виборчу кампанію у 16 виборчому окрузі на Вінниччині
  13. Указ Президента України № 481/2009 від 23 червня 2009 року «Про присвоєння О. Порошенку звання Герой України»
  14. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
  15. Указ Президента України № 571/2001 від 26 липня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»

Джерела[ред. | ред. код]