Порошенко Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олексій Іванович Порошенко
Олексій Іванович Порошенко
Народився 11 червня 1936(1936-06-11) (81 рік)
Саф'яни
Підданство Flag of Romania.svg Королівство Румунія
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність політик і підприємець
У шлюбі з Yevguenia Serguéievna Grigorchuk[d]
Діти Порошенко Петро Олексійович
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Заслужений працівник сільського господарства України

Олексі́й Іва́нович Порошенко (нар. 11 червня 1936, Саф'яни, Королівство Румунія) — український господарський і політичний діяч. Герой України, заслужений працівник сільського господарства України. Батько п'ятого Президента України Петра Порошенка.

Біографія[ред.ред. код]

Рід Порошенків документально фіксується в Саф'янах Ізмаїльського повіту Бесарабської губернії вже в переписі 1835 року, де Порошенки записані міщанами малоросійської (тобто української) громади[1] (на противагу місцевим некрасівцям).

Олексій Іванович народився у селі Саф'яни Ізмаїльського жудеця Королівства Румунія в родині румунського громадянина Івана Євдокимовича Порошенка. Після сталінської окупації Бесарабії закінчив 7-річну школу в Саф'янах і середню школу в Ізмаїлі, вступив до Львівського сільськогосподарського інституту. У період навчання одружився 1956 з Євгенією Сергіївною Григорчук (після заміжжя — Порошенко) (19372004), наступного року 28 серпня народився старший син Михайло (19571997).

Закінчив інститут 1959, здобувши фах інженера-механіка механізації трудомістких процесів у сільському господарстві. Після завершення навчання поїхав на малу батьківщину у Болград Одеської області інженером Держтехнагляду. 1962 став головним інженером Болградського районного об'єднання сільгосптехніки. У Болграді народився другий син Петро Порошенко — майбутній Президент України.

1974 переїхав з Болграда до Бендер Молдавської РСР на Бендерський дослідницький експериментально-ремонтний завод. Від 26 вересня 1974 до 1 грудня 1983 — директор заводу, за його директорства були збудовані заводська поліклініка і багатоквартирний будинок для працівників заводу.

З 1983 працював у Тирасполі начальником спеціалізованої пересувної механізованої колони (СПМК-7) тресту «Молдсільгоспмонтаж».

1992, після здобуття незалежності України і у зв'язку з війною у Придністров'ї, емігрував до Києва, де навчався в аспірантурі Київського університету імені Шевченка молодший син Петро. Того ж року став заступником генерального директора АТ «Біржовий дім „Україна“» (генеральний директором був Петро Порошенко), 1993 — заступником генерального директора ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» (генеральний директор Петро Порошенко). Після того, як Петро 1998 обраний депутатом Верховної Ради України, Олексій Порошенко став гендиректором концерну Укрпромінвест.

З 2005 року — керівник ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал».

Політична діяльність[ред.ред. код]

Депутат Вінницької обласної ради (20062010) від партії Наша Україна. Член постійної комісії з питань агропромислового комплексу.

На виборах до Вінницької обласної ради 2010 року пройшов за списком «Української партії „Єдність“».[2]

На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 16[3], але у вересні за рішенням родини припинив участь у перегонах[4].

Сім'я[ред.ред. код]

  • Дружина — Євгенія Сергіївна Порошенко (Григорчук), померла в 2004 році.
  • Діти:
    • Старший син Михайло трагічно загинув в 1997 році в автокатастрофі за нез'ясованих обставин. Похований разом з матір'ю в родинному склепі на Звіринецькому кладовищі Києва.
    • Молодший син Петро, народився в 1965 році — президент України з 2014 року.

Нагороди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ревізька казка с.Саф'яни 1835 року. 
  2. Результати виборів депутатів ради (Вінницька область, Вінницька обласна рада). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори". 2014-10-23. Процитовано 2015-11-10. 
  3. Кандидати в депутати в одномандатному виборчому окрузі (Одномандатний виборчий округ №16). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2012". 2012. Процитовано 2015-11-10. 
  4. Батько Порошенка припинив виборчу кампанію у 16 виборчому окрузі на Вінниччині
  5. Указ Президента України № 481/2009 від 23 червня 2009 року «Про присвоєння О. Порошенку звання Герой України»
  6. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України № 571/2001 від 26 липня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»

Джерела[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.