Порошенко Олексій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій Іванович Порошенко
Народився 11 червня 1936(1936-06-11) (82 роки)
Саф'яни, Ізмаїльський район, Одеська область, Українська СРР, СРСР
Підданство Flag of Romania.svg Королівство Румунія
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність господарський та політичний діяч
Alma mater Львівський національний аграрний університет
Батько Іван Порошенко
У шлюбі з Yevguenia Serguéievna Grigorchuk[d]
Діти Михайло Олексійович Порошенко (1956), Петро Олексійович Порошенко (1960)
Нагороди
Герой України (орден Держави)
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «Знак Пошани»
Медаль «За трудову відзнаку»
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Заслужений працівник сільського господарства України

Олексі́й Іва́нович Порошенко (нар. 11 червня 1936, Саф'яни, жудець Ізмаїл, Королівство Румунія) — український господарський і політичний діяч. Герой України, заслужений працівник сільського господарства України. Батько п'ятого Президента України Петра Порошенка.

Біографія[ред. | ред. код]

Рід Порошенків документально фіксується в Саф'янах Ізмаїльського повіту Бесарабської губернії вже в переписі 1835 року, де Порошенки записані міщанами малоросійської громади[1].

Олексій Іванович народився у селі Саф'яни Ізмаїльського жудеця Королівства Румунія в родині румунського громадянина Івана Євдокимовича Порошенка. Після сталінської окупації Бесарабії закінчив 7-річну школу в Саф'янах і середню школу в Ізмаїлі, вступив до Львівського сільськогосподарського інституту. У період навчання одружився 1956 з Євгенією Сергіївною Григорчук (після заміжжя — Порошенко) (19372004), наступного року 28 серпня народився старший син Михайло (19571997).

Закінчив інститут 1959, здобувши фах інженера-механіка механізації трудомістких процесів у сільському господарстві. Після завершення навчання поїхав на малу батьківщину у Болград Одеської області інженером Держтехнагляду. 1962 став головним інженером Болградського районного об'єднання сільгосптехніки. У Болграді народився другий син Петро Порошенко — майбутній Президент України.

1974 переїхав з Болграда до Бендер Молдавської РСР на Бендерський дослідницький експериментально-ремонтний завод. Від 26 вересня 1974 до 1 грудня 1983 — директор заводу, за його директорства були збудовані заводська поліклініка і багатоквартирний будинок для працівників заводу.

З 1983 працював у Тирасполі начальником спеціалізованої пересувної механізованої колони (СПМК-7) тресту «Молдсільгоспмонтаж».

1992, після здобуття незалежності України і у зв'язку з війною у Придністров'ї, емігрував до Києва, де навчався в аспірантурі Київського університету імені Шевченка молодший син Петро. Того ж року став заступником генерального директора АТ «Біржовий дім „Україна“» (генеральний директором був Петро Порошенко), 1993 — заступником генерального директора ЗАТ «Український промислово-інвестиційний концерн» (генеральний директор Петро Порошенко). Після того, як Петро 1998 обраний депутатом Верховної Ради України, Олексій Порошенко став гендиректором концерну Укрпромінвест.

З 2005 року — керівник ПАТ ЗНКІФ «Прайм Ессетс Кепітал».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Депутат Вінницької обласної ради (20062010) від партії Наша Україна. Член постійної комісії з питань агропромислового комплексу.

На виборах до Вінницької обласної ради 2010 року пройшов за списком «Української партії „Єдність“».[2]

На виборах до Верховної ради 2012 року кандидат у народні депутати у окрузі № 16[3], але у вересні за рішенням родини припинив участь у перегонах[4].

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Дружина — Євгенія Сергіївна Порошенко (Григорчук), померла в 2004 році.
  • Діти:
    • Старший син Михайло трагічно загинув в 1997 році в автокатастрофі за нез'ясованих обставин. Похований разом з матір'ю в родинному склепі на Звіринецькому кладовищі Києва.
    • Молодший син Петро, народився в 1965 році — президент України з 2014 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ревізька казка с.Саф'яни 1835 року. 
  2. Результати виборів депутатів ради (Вінницька область, Вінницька обласна рада). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Місцеві вибори". 2014-10-23. Процитовано 2015-11-10. 
  3. Кандидати в депутати в одномандатному виборчому окрузі (Одномандатний виборчий округ №16). Центральна виборча комісія України - WWW відображення ІАС "Вибори народних депутатів України 2012". 2012. Процитовано 2015-11-10. 
  4. Батько Порошенка припинив виборчу кампанію у 16 виборчому окрузі на Вінниччині
  5. Указ Президента України № 481/2009 від 23 червня 2009 року «Про присвоєння О. Порошенку звання Герой України»
  6. Указ Президента України № 21/2007 від 18 січня 2007 року «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України № 571/2001 від 26 липня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій»

Джерела[ред. | ред. код]