Бражникова Марія Георгіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 01:02, 26 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Георгіївна Бражникова
рос. Мария Георгиевна Бражникова
Народилася3 жовтня 1913(1913-10-03)
Усмань, Тамбовська губернія, Російська імперія
Померла13 лютого 1998(1998-02-13) (84 роки)
Москва, Росія
Місце проживанняСРСР, Росія
Країна Російська імперія
 СРСР
 Росія
Діяльністьнауковиця
Alma materМосковський університет
Галузьбіохімія, мікробіологія
ЗакладМосковський університет, Всесоюзний інститут експериментальної медицини[ru], Інститут з вишукування нових антибіотиків імені АМН СССР[ru],
Посадазавідувачка відділу хімії антибіотиків
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
Відома завдяки:виділенням нових антибіотиків
БатькоБражников Георгій Васильович
МатиБражникова Клавдія Тимофіївна
У шлюбі зГеоргій Гаузе
НагородиСталінська премія

Бражникова Марія Георгіївна (3 жовтня 1910, Усмань — 13 лютого 1988, Москва) — радянська дослідниця в галузі біохімії та мікробіології, відкривачка низки антибіотиків (зокрема граміцидину С, альбоміцину). Доктор біологічних наук. Лауреатка Сталінської премії (1946). Була одружена з біологом Георгієм Гаузе[1]

Біографія

Народилась у місті Усмань (зараз Воронезька область, Російська Федерація) у родині лікаря терапевта й невропатолога Георгія Васильовича Бражникова (1877-?). Георгій Бражников навчався в Харкові. Мати — Клавдія Тимофіївна Гавриленко народилася в Усмані, закінчила Бестужевські курси.[2]

Марія Бражникова закінчила середню школу в місті Бобров з золотою медаллю. Намагалася поступити до Воронезького університету та медичного інституту, але невдало через «непролетарське походження».[2]

У 1930 році переїхала до Москви, де працювала на авіазаводі задля отримання «пролетарського стажу». Завдяки цьому 1933 року поступила на біологічний факультет Московського державного університету. В університеті зацікавилася антропологією та біохімією.[2] Дипломну роботу виконала під керівництвом біохімка Сергія Северина[ru].

Після закінчення університету в 1938 році поступила до аспірантури Всесоюзного інституту експериментальної медицини[ru] в лабораторію біохіміка Дмитра Рубінштейна, досліджувала проникність мембран еритроцитів для іонів калію, натрію та літію. Лишалася в інституті до жовтня 1941 року.[3]

З 1942 року на запрошення Петра Сергієва[en] перейшла працювати до Інституту малярії та медичної паразитології. У 1944 році захистила дисертацію кандидата біологічних наук на тему «Дослідження проникності еритроцитів для літію» (рос. Исследование проницаемости эритроцитов для лития).

У 1949 році перейшла працювати до Лабораторії антибіотиків АМН СРСР. У 1953 році захистила дисертацію доктора біологічних наук на тему «Отримання, очищення та дослідження властивостей нових антибіотиків» (рос. Получение, очистка и исследование свойств новых антибиотиков). Того ж року очолила новостворений відділ хімії у Всесоюзному інституті з винайдення нових антибіотиків АМН СРСР.[3]

1956 року була у відрядженні в Чехословаччині, де співпрацювала з місцевими хіміками з метою вивчення структури альбоміцину.[4]

Родина

У 1935 році на лекції біохіміка Сергія Северина[ru] у МДУ Бражникова познайомилася з професором Георгієм Гаузе, з яким одружилася 1937 року. У 1940 році в них народився син Юрій.[5]

Наукова діяльність

Перші роботи були присвячені іонній проникності мембрани еритроцитів. Надалі вивчала вплив протималярійного препарату акрихіну на окисні процеси в нирках та печінці щурів.[3]

У 1942 році Бражникова та Гаузе виділили перший в СРСР антибіотик, який назвали «граміцидин С» («С» від рос. советский, радянський). За це відкриття у 1946 році Бражникова разом з Гаузе та Петром Сергієвим[ru] отримала Сталінську премію.

Надалі вивчала антибіотики літмоцитин, іверин та альбоміцин.[3] Разом з Гаузе відкрила антибіотик колістатин, але надалі він був засекречений, тому пріоритет отримала американська група Зельмана Ваксманна, який назвав його неоміцином.[6]

Пам'ять

2013 року російська пошта випустила поштову картку на честь століття з дня народження Марії Бражникової накладом 9 тисяч екземплярів.[7]

Наукові праці

  • Гаузе, Г. Ф., Бражникова, М. Г. (1943). Некоторые новые антибактериальные вещества, вырабатываемые микроорганизмами. Журнал микробиологии, эпидемиологии и иммунологии, (4-5), 74-77.
  • Гаузе, Г. Ф., Бражникова, М. Г. (1943). Грамицидин и его свойства. Советский грамицидин и лечение ран / Под ред. ПГ Сергиева. М.: Медгиз, 5-36.
  • Gause, G. F.; Brazhnikova, M. G. (1944). Gramicidin S and its use in the Treatment of Infected Wounds. Nature. 154 (3918): 703—703. doi:10.1038/154703a0. ISSN 0028-0836.
  • Гаузе, Г. Ф., Бражникова, М. Г., Белозерский, А. Н., Пасхина, Т. С. (1944). Биологическая и химическая характеристика кристаллического грамицидина С. Бюллетень экспериментальной биологии и медицины, 13(10-11), 3-6.
  • Гаузе, Г. Ф., Бражникова, М. Г. (1951). Действие альбомицина на бактерии. Новый антибиотик-альбомицин (экспериментальные данные и применение в педиатрии). Новости медицины, (23), 3-7.
  • Бражникова, М. Г., Ломакина, Н. Н., Лаврова, М. Ф., Юрина, М. С., Клюева, Л. М. (1963). Выделение и свойства ристомицина. Антибиотики, (5), 392.
  • Horváth, Gyula; Brazhnikova, M. G.; Konstantinova, N. V.; Tolstykh, I. V.; Potapova, N. P. (1979). The structure of nocamycin, a new antitumor antibiotic. The Journal of Antibiotics. 32 (6): 555—558. doi:10.7164/antibiotics.32.555. ISSN 0021-8820.
  • Рубашева, Л. М., Лаврова, М. Ф., Бражникова, М. Г. (1983). Количественное определение антибиотика тобрамицина с помощью высокоэффективной жидкостной хроматографии. Антибиотики, 4, 254-258.

Примітки

Джерела

  • Галл Я.М. (2012). Георгий Францевич Гаузе. (1910–1986). СПб.: Нестор-История. с. 246.(рос.)