Джон Вінтроп
Джон Вінтроп | |
---|---|
англ. Winthrop | |
Народився | 12 січня 1588 Ґротон Манор Суффолк Англія |
Помер | 26 березня 1649 (61 рік) Бостон |
Поховання | King's Chapel Burying Groundd |
Країна | Королівство Англія |
Діяльність | політик, богослов, письменник, адвокат, правник |
Alma mater | Кембріджський університет |
Знання мов | англійська[1] |
Magnum opus | A Model of Christian Charityd |
Суспільний стан | рабовласник[d][2] |
Посада | Губернатор Массачусетсу |
Конфесія | кальвінізм |
Батько | Адам Вінтроп |
Мати | Анна Вінтроп |
Брати, сестри | Lucy Winthropd[3] |
У шлюбі з | Margaret Tyndal Winthropd[3], Martha Rainsboroughd[3], Mary Forthd[3] і Thomasine Cloptond[3] |
Діти | Джон Вінтроп (молодший) (1605—1676) — англійський державний діяч, губернатор Колонії Коннектикут. |
Автограф | |
Джон Вінтроп (англ. Winthrop; 12 січня 1588 — 26 березня 1649) — теолог-конгрегаціоналіст, вчений, релігійний і політичний діяч. Член Лондонського королівського товариства.
Життєпис
Джон Вінтроп народився в Англії, у містечку Ґротон Манор графстві Суффолк, в сім'ї землевласників Адама та Анни Вінтроп. Коли дядько Джона Вінтропа переїхав до Ірландії, сім'я Вінтропів теж переселилася в Ірландію.
Після закінчення Кембріджського університету Вінтроп присвятив себе юридичній практиці в рідному графстві. За своїми релігійним поглядам Вінтроп належав до пуритан, брав участь у діяльності парламентської опозиції.
У 1618 році Вінтроп успадковував батьківський маєток. До цього часу він вже втретє одружився (дві його перші дружини померли). Почавши самостійне життя, Джон успішно практикував як суддя у себе в графстві, а з 1627 року в Лондоні. Як пуританин значно більш ревний, ніж батько, і як юрист Джон не міг примиритися з існуючими порядками (уряд проводило активну політику підпорядкування суддів своєї влади). Ще у 1624 році Вінтроп входить до числа подавачів петиції, в якій доводилася «необхідність реформ» і наводився список пороків, що панували в усіх областях державного життя (казнокрадство, судова тяганина, довільне оподаткування…). Джон підтримував дружні стосунки з деякими членами парламенту, пуританськими опозиціонерами.
Незважаючи на всі зусилля, в умовах загальної кризи господарки, справи Джона Вінтропа стали занепадати. У нього з'явилися борги. Він змушений був до того ж розділити маєток з трьома дорослими синами. Навесні 1629 року король розпустив парламент, Джон позбувся місця в суді.
Фінансове становище, яке сильно похитнулося, змушувало його шукати радикальний вихід, і він був знайдений у 1629 році, коли Вінтроп з кількома іншими підприємцями прийняв рішення відправитися в Нову Англію. Детально викладаючи свої аргументи на користь цього ризикованого наміру, Вінтроп спирався не тільки на економічні, але й на релігійні аргументи. У 1630 році на чолі експедиції переселенців він перетнув Атлантичний океан, в пошуках місця для «граду на пагорбі», нового досконалого суспільства, що може служити прикладом для решти людства. На новому місці він незабаром був обраний губернатором колонії Массачусетс.
Однак Новий Світ розкрив Джона Вінтропа не тільки як талановитого лідера, але і як чудового хіміка і вченого. Він проводив ряд експериментів з метою отримання солі з морської води методом випарювання. Джон Вінтроп був з перших засновників металургійного заводу в штаті Массачусетс у 1633 році.
Вінтроп також виявляв інтерес до медицини і успішно займався лікуванням. Під час свого перебування у Новому Світі Джон Вінтроп вів листування з ученими Англії.
Під час відвідання Англії у 1661—1663 роках Вінтроп був обраний членом Лондонського Королівського Товариства. Він також привіз з Нового Світу багато незвичайних рослин, які не могли не зацікавити короля Карла II. Королю так сподобалося одна з дивовижних рослин, що він навіть наказав зробити з її листя подушку. Надалі Джон Вінтроп спеціально привозив з Нового Світу молочай для його величності .
У наукові інтереси Вінтропа також входила астрологія. Він мав телескоп, і коли жив у Гартфорді в 1664 році, спостерігав за зірками. Вінтроп стверджував, що бачив, або думав, що бачив, п'ятий супутник Юпітера. Він повідомив про своє відкриття королівському товариству, але до нього там поставилися скептично. Тільки у вересні 1892 року Едвард Барнард підтвердив існування супутника.
Вшанування пам'яті
На честь Джона Вінтропа названі міста в США — Вінтроп, штат Массачусетс, та в окрузі Кеннебек, штат Мен. Також на його честь названий Вінтроп-гаус в Гарвардському університеті. Його ім'ям названі сквери в Бостоні і Кембриджі, а також одна з висотних будівель Бостона. У Бостоні Вінтропу встановлено пам'ятник[4]. У Новому Лондоні існує чимало місць, які носять ім'я Джона Вінтропа. Його ім'ям названа школа, яка розташована в тому місці, де колись стояв його будинок. Також у Новому Лондоні встановлено пам'ятник Джону Вінтропу.
Джерела
- Anderson, Robert Charles (1995). The Great Migration Begins: Immigrants to New England, 1620–1633. Boston, MA: New England Historic Genealogical Society. ISBN 978-0-88082-120-9. OCLC 42469253.
- Bremer, Francis J (1984). Wilson, Clyde Norman (ред.). John Winthrop. Dictionary of Literary Biography, Volume 30: American Historians, 1607–1865. Detroit: Gale Research. Gale Group link.
- Bremer, Francis (2003). John Winthrop: America's Forgotten Founder. New York: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-514913-5. OCLC 237802295.
- Cave, Alfred (1996). The Pequot War. Amherst, MA: University of Massachusetts Press. ISBN 978-1-55849-029-1. OCLC 33405267.
- Dunn, Richard (1962). Puritans and Yankees: the Winthrop Dynasty of New England, 1630–1717. Princeton, NJ: Princeton University Press. OCLC 187083766.
- Findling, John E; Thackeray, Frank W (2000). Events That Changed America Through the Seventeenth Century. Westport, CT: Greenwood Publishing Group. ISBN 978-0-313-29083-1. OCLC 43370295.
- Golson, J. Geoffrey (2006). Colonial America From Settlement to the Revolution. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO. ISBN 978-1-85109-828-6. OCLC 173961337.
- Hall, David (1990). The Antinomian Controversy, 1636–1638: A Documentary History. Durham, NC: Duke University Press. ISBN 978-0-8223-1083-9. OCLC 21376617.
- Harper, Douglas. Slavery in Massachusetts. Процитовано 10 травня 2011.
- Hart, Albert Bushnell (ed) (1927). Commonwealth History of Massachusetts. New York: The States History Company. OCLC 1543273.
- Hawthorne, Nathaniel (1851). The Scarlet Letter. London: David Bogue. OCLC 263528423.
- Hodgson, Godfrey (2009). The Myth of American Exceptionalism. New Haven, CT: Yale University Press. ISBN 978-0-300-12570-2. OCLC 223871299.
- Holland, Matthew Scott (2007). Bonds of Affection. Washington, DC: Georgetown University Press. ISBN 978-1-58901-183-0. OCLC 475396383.
- Howard, R. H.; Crocker, Henry E (1881). A History of New England. Boston: Crocker and Co. OCLC 4084469.
- Jehlen, Myra; Warner, Michael (1997). The English Literatures of America, 1500–1800. New York: Psychology Press. ISBN 978-0-415-90873-3. OCLC 708364947.
- Jones, Augustine (1900). The Life and Work of Thomas Dudley, the Second Governor of Massachusetts. Boston and New York: Houghton, Mifflin. OCLC 123194823.
- Kennedy, Sheila; Schultz, David (2010). American Public Service: Constitutional and Ethical Foundations. Sudbury, MA: Jones & Bartlett Learning. ISBN 978-0-7637-6002-1. OCLC 587153866.
- Litke, Justin B., "Varieties of American Exceptionalism: Why John Winthrop Is No Imperialist, " Journal of Church and State, 54 (Spring 2012), 197—213.
- Manegold, C. S (2010). Ten Hills Farm: The Forgotten History of Slavery in the North. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-13152-8. OCLC 320801223.
- Manegold, C. S (18 січня 2010). New England's scarlet 'S' for slavery. The Boston Globe. Процитовано 10 травня 2011.
- Mayo, Lawrence Shaw (1936). John Endecott. Cambridge, MA: Harvard University Press. OCLC 1601746.
- Mayo, Lawrence Shaw (1948). The Winthrop Family in America. Boston: Massachusetts Historical Society. OCLC 2411980.
- Moore, Jacob Bailey (1851). Lives of the Governors of New Plymouth and Massachusetts Bay. Boston: C. D. Strong. OCLC 11362972.
- Morison, Samuel Eliot (1981) [1930]. Builders of the Bay Colony. Boston: Northeastern University Press. ISBN 0-930350-22-7.
- Moseley, James (1992). John Winthrop's World: History as a Story, the Story as History. Madison, WI: University of Wisconsin Press. ISBN 978-0-299-13530-0. OCLC 26012952.
- Osgood, Herbert Levi (1907). The American Colonies in the Seventeenth Century. New York: Macmillan. OCLC 768506.
- Pease, Donald E (2009). The New American Exceptionalism. Minneapolis, MN: University of Minnesota Press. ISBN 978-0-8166-2782-0. OCLC 370610705.
- Proceedings of the Massachusetts Historical Society, Second Series, Volume VI. Boston: Massachusetts Historical Society. 1891. OCLC 1695300.
- Schweninger, Lee (1990). John Winthrop. Boston: Twayne Publishers. ISBN 978-0-8057-7547-1. OCLC 20131700.
- Sedgwick, Catharine Maria (1842). Hope Leslie, or, Early Times in the Massachusetts. New York: Harper & Brothers. OCLC 7910332.
- Stanhope, Edward; Bacon, Edwin Monroe (1886). Boston Illustrated. Boston: Houghton, Mifflin. OCLC 79184535.
- Winship, Michael (2002). Making Heretics: Militant Protestantism and Free Grace in Massachusetts, 1636–1641. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-08943-0. OCLC 470517711.
- Winthrop, John; Dunn, Richard; Savage, James; Yeandle, Laetitia (1996). The Journal of John Winthrop, 1630–1649. Cambridge, MA: Harvard University Press. ISBN 978-0-674-48425-2. OCLC 185405449.
Галерея
-
Гробівець Вінтропів в Королівській каплиці поховань
-
Форт Вінтроп
-
Фундамент будинку Вінтропа в Чарстоні
-
Історичний маркер будинку Джона Вінтропв в Тен-Гіллз, штат Массачусетс
-
Пам'ятник Джону Вінтропу в Новому Лондоні
-
Джон Вінтроп висаджується у Салемі, 1630 рік.
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Harvard & the Legacy of Slavery — 2022.
- ↑ а б в г д Kindred Britain
- ↑ Time to Reunite Church and State [Архівовано 20 вересня 2015 у Wayback Machine.](англ.)