Биченкова Інна Валентинівна
Інна Валентинівна Биченкова | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
5 червня 1941 (82 роки) Київ, УРСР | |||
Смерть | 16 січня 2023 (81 рік) | |||
Київ, Україна | ||||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | СРСР → Україна | |||
Жанр | живопис | |||
Навчання | Київський художній інститут | |||
Діяльність | художниця, сценографка, вчителька | |||
Напрямок | сценографія | |||
Член | Національна спілка художників України і НСКУ | |||
Нагороди | ||||
|
Биченкова Інна Валентинівна (нар. 5 червня 1941, Київ, УРСР) — український художник театру і кіно, педагог. Заслужений художник України (2003)[1].
Творчість
Закінчила Київський державний художній інститут (1967, майстерня М. Духновського).
Працює в галузі живопису, сценографії, кіно. Основні твори: «Театральні натюрморти» (1979–82), «Народження образу» (1979), «Ілюзія» (1981), «Кожний вечір» (1982); серії – «Життя провінції» (1980–83), «Осінні мотиви» (1995–96), «Замріяні натюрморти» (1996–98), «Незабутнє минуле» (1999).
Поставила понад шістдесят спектаклів в різних театрах Києва та України, працювала доцентом і викладачем у Художньому інституті, брала участь у створенні кількох десятків кінофільмів і телесеріалів[2].
Член Національної спілки театральних діячів України (1971), Національної спілки художників України (1976), Національної спілки кінематографістів України (1989).
Фільмографія
Художник по костюмах:
- 1985 — «Володя великий, Володя маленький» (реж. В. Криштофович)
- 1986 — «Королі і капуста»
- 1986 — «Бережи мене, мій талісмане»
Художник-постановник:
- 1984 — «Капітан Фракасс» (т/ф, 2 с., у співавт. з М. Левитською)
- 1986 — «Золотий ланцюг»
- 1987 — «Руда фея»
- 1988 — «Автопортрет невідомого»
- 1988 — «Галявина казок»
- 1990 — «Розпад» (у співавт. з Василем Зарубою)
- 1991 — «Ніч самогубця»
- 1992 — «У тій царині небес...»
- 1992 — «Дорога нікуди»
- 1993 — «Гетьманські клейноди» — Приз МКФ слов'янських і православних народів «Золотий витязь[ru]» (1993) за найкраще образотворче рішення[3]
- 1994 — «Шоста година останнього тижня кохання»
- 1995 — «Геллі і Нок»
- 1997 — «Сьомий маршрут»
- 1997 — «Хіппініада, або Материк любові»
- 2000 — «Чорна рада» (9 серій)
- 2002 — «Лялька» (12 серій)
- 2002 — «Під дахами великого міста» (т/с)
- 2003 — «Право на захист» (т/ф, 12 серій)
- 2004 — «Я тебе кохаю» (10 серій)
- 2005 — «Золоті хлопці» (Золотые парни) (14 серій)
- 2005 — «Підступи кохання» (8 серій)
- 2007 — «Юнкери» (т/ф, 12 серій)
- 2008 — «Сюрприз»
- 2012 — «Підпоручик Ромашов» та ін.
Примітки
Джерела
- Національна Спілка Художників України: Биченкова Інна Валентинівна
- Енциклопедія сучасної України: Биченкова Інна Валентинівна
Посилання
- Інна Биченкова на сайті IMDb (англ.)
- Інтерв’ю з І.Биченковою 2018
- Фільмографія (kino-teatr.ru) (рос.)
- Биченкова Інна Валентинівна (kinokolo.ua)
|
- Народились 5 червня
- Народились 1941
- Померли 16 січня
- Померли 2023
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Члени Національної спілки художників України
- Члени Національної спілки кінематографістів України
- Заслужені художники України
- Українські художниці
- Радянські художниці
- Художники кіно СРСР
- Художники по костюмах
- Українські художники по костюмах
- Українські художники кіно
- Українські художники театру
- Художники кіно XXI століття
- Працівники Кіностудії ім. Довженка