Духновський Микола Іванович

Духновський Микола Іванович
Народився	25 жовтня 1908(1908-10-25) Варшава, Російська імперія
Помер	15 жовтня 1999(1999-10-15) (90 років) Київ, Україна
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	театральний художник
Alma mater	Київський інститут пролетарської мистецької культури (1931)
Членство	СХ СРСР і Національна спілка художників України
Титул	професор
Партія	КПРС
У шлюбі з	Ніна Тимофіївна, декламатор філармонії
Нагороди

Микола Іванович Духновський (12 (25) жовтня 1908(19081025), Варшава — 15 жовтня 1999, Київ) — український театральний художник і педагог, професор (1967). Член Спілки радянських художників України (1945). Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1954 року.

Життєпис

Микола Духновський народився 12 (25) жовтня 1908(19081025) у Варшаві.

У 1931 році закінчив Київський художній інститут. З 1967 року — професор цього інституту. Серед його учнів — знаний художник П. І. Гончар, син Івана Гончара.

1929—1931 роки — художник, 1934—1962 роки — головний художник Київського театру російської драми імені Лесі Українки.

1950—1951 роки — працює у Київському театрі музичної комедії.

Як художник працював також для інших київських театрів: Київський театр опери та балету (поставив «Чіо-Чіо-сан» Дж. Пуччіні у 1947 році), Київський театр імені Івана Франка (оформив постановку «Професор Буйко» Я. Баша), Навчальний театр Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (оформив «Каса маре» І. Друце), Київський театр транспорту (1952—1953).

У 1943 році разом з Театром імені Івана Франка перебував в евакуації у Грозному.

Одночасно викладав у Київському інституті театрального мистецтва (1947—1967) та Київському художньому інституті (1962—1977, з 1967 професор). В художньому інституті керував майстернею театрально-декоративного живопису.

Багато років мешкав у Києві в будинку № 19 на вулиціПушкінській. Останні роки життя (з 1990) разом з дружиною жив у будинку ветеранів сцени (Пуща-Водиця).

Помер 15 жовтня 1999 у Києві.

Роботи в театрі

Київський перший драматичний театр

• «Плацдарм» Мирослава Ірчана (1931—1932)
• «Князь Мстислав відважний» О. Пруста (1933—1934)

Театр імені Лесі Українки

• «Вовки та вівці» О. Островського (1934)
• «Слава» В. Гусєва (1936)
• «Генеральный консул» братів Тур та Л. Шейніна (1938)
• «Живий труп» Л. Толстого (1940)
• «Дворянське гніздо» за І. Тургенєвим (1941)
• «Навала» Л. Леонова (1943)
• «Діти сонця» (1946)
• «Генерал Брусилов» І. Сельвинського (1946)
• «За тих, хто у морі» Б. Лавреньова (1946)
• «Овід» за Е. Войнич (1948)
• «Таланти і прихильники» О. Островського (1949)
• «Чайка» А. Чехова (1950)
• «Під золотим орлом» Я. Галана (1952)
• «Мертві душі» за М. Гоголем (1952)
• «Совість» Ю. Чепуріна (1953)
• «Мораль пані Дульської» Г. Запольської (1956)
• «Вогненний міст» Б. Ромашова (1957)
• «Юність Полі Віхрової» за Л. Леоновим (1959)
• «Пісня під зорями» В. Собка (1959)
• «На дикому березі» за Б. Полєвим (1966)
• «Кров на Уссурі» А. Школьника (1969)
• «Учитель танців» Лопе де Веги (1969)
• «Любов на світанку» Я. Галана (1971)
• «Лазня» В. Маяковського

АТОБ імені Т. Г. Шевченка

• «Чіо-Чіо-сан» Дж. Пуччіні (1947, 1950, 1959)

Театр імені Івана Франка

• «Софія Ковалевська» братів Тур (1948)
• «Професор Буйко» Я. Баша (1949)
• «Любов Ярова» К. Треньова (1951)
• «Дві сім'ї» М. Кропивницького (1962)

Навчальний театр Інституту імені Івана Карпенка-Карого

• «Каса маре» Й. Друце

Київський театр транспорту

• «Домбі і син» за Чарлзом Дікенсом (1952, 1953)
• «Стежкою грому» Пітера Абрагамса (1953)

Київський театр ляльок

• «За щучим велінням» Є. Я. Тараховської (1938)
• «Коза-дереза», «Ріпка» за народними казками (1939)

Казахський театр імені Абая

• «Іван Сусанін» М. Глінки (1941)
• «Євгеній Онєгін» П. І. Чайковського (1942)

Чернівецький муздрамтеатр

• «Житейське море» І. К. Карпенка-Карого (1945)

Київський молодіжний театр

• «Безприданниця» О. Островського (1946)

Київський ТЮГ

• «Два капітани» за романом В. Каверіна (1949)
• «Друг мій Колька» Ю. Любимова (1959)
• «Народження таланту» І. Рачади (1961—1963)

Житомирський театр ляльок

• «Фініст, ясний сокіл» М. Шеставала (1950)

Література

• Духновський Микола Іванович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 227. — ISBN 5-88500-071-9.
• Художники України: енциклопедичний довідник / Микола Лабінський, ‎Віктор Сидоренко; ‎Академія мистецтв України. Інститут проблем сучасного мистецтва. — К.: 2006. — С. 229.
• Ольга Клейменова. Присмеркова гавань // Віче. — липень 2009. — Вип. № 13.

Посилання

• Перелік документів М. І. Духновського, що зберігаються в архіві
• Архів Миколи Духновського [Архівовано 21 квітня 2020 у Wayback Machine.]
• Духновський Микола Іванович [Архівовано 18 червня 2015 у Wayback Machine.] // Leksika.com.ua.
• Духновский Николай Иванович [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Духновский Николай Иванович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Киевский календарь. (рос.)