Перейти до вмісту

Левитська Марія Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Левитська Марія Сергіївна
Марія Левитська (2022)
Народження13 квітня 1955(1955-04-13) (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрсценографія Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхудожниця, художниця по костюмах, сценографка, візуальна мисткиня Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден княгині Ольги II ступеня орден княгині Ольги III ступеня
народний художник України Національна премія України імені Тараса Шевченка заслужений діяч мистецтв України
Сайтlevitska.com/ru/index.html Редагувати інформацію у Вікіданих

Марі́я Сергі́ївна Леви́тська (нар. 13 квітня 1955, м. Київ) — українська художниця театру і кіно. Членкиня Національної спілки кінематографістів України та Національної спілки театральних діячів України. Головна художниця Національної опери України (з 1989-го). Заслужена діячка мистецтв України (1995). Лавреатка Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2003). Академікиня Національної академії мистецтв України (2017). Народна художниця України (2006). Дочка художниці Ірини Левитської (1927—2012).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилася 13 квітня 1955 року в творчій родині київських інтелігентів. Дід — професор-офтальмолог, батько — професор радіофізики, бабуся — балерина, актриса, мати — художниця[1].

Закінчила Київський художній інститут за спеціальністю художниця театру (1981, майстерня Данила Лідера).

У 1981—1989 рр. працювала на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка.

З 1989 р. — головна художниця Національної опери України.

Здійснила низку постановок у драматичних та музичних театрах України, оформлювала оперні, балетні та драматичні вистави в Польщі, Словенії, Ізраїлі, Канаді.

Учасниця понад тридцяти художніх виставок, серед яких персональні виставки в Україні (1987, 1988, 2000, 2002, 2005, 2015), Японії (1990), Канаді (1992), Польщі (1991, 1996), Ізраїлі (1997).

24 березня 2023 р. в експозиційній залі Президії Національної академії мистецтв відкрилася персональна виставка Марії Левитської, на якій художниця представила близько сотні ескізів костюмів до оперних та балетних вистав, створених у різні періоди її творчості[2][3].

Роботи Марії Левитської зберігаються у Державному музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, Театральному музеї ім. О. Бахрушина (Москва) у приватних колекціях в Україні, Канаді, Польщі, Словенії, Німеччині, Ізраїлі.

Творчість

[ред. | ред. код]

Авторка художнього оформлення понад 160 опер, балетів, драматичних постановок, концертних програм. У творчому доробку художниці декілька тисяч ескізів театральних костюмів[3].

Створила костюми та декорації до вистав Національної опери України, серед яких класичні опери («Лючія ді Ламмермур» (1987) і «Любовний напій» (2009) Гаетано Доніцетті, «Дон Жуан» Мо­цар­та (1989), «Мазепа» (1991) та «Іо­ланта» (2011) Петра Чайковського, «Травіата» (1994) «Макбет» (2007), «Бал-маскарад» (2008) і «Дон Карлос» (2012) Джузеппе Верді, «Мадам Баттерфляй» (1995), «Туран­дот» (2003) і «Манон Леско» (2006) Джакомо Пуччіні та інші) і балетні постановки ( «Лебедине озеро» (1995, 2009), «Спляча красуня» (1997) і «Лускунчик» (2004) Петра Чайковського, «Попелюшка» Сергія Прокоф’єва (1989), «Ніч перед Різдвом» (1993) і «Вікінги» (1998) Євгена Станковича, «Жар-птиця» (1998) і «Петрушка» Ігоря Стра­винського, «Шехерезада» Миколи Рим­ського-Корсакова (обидві — 2001), «Весілля Фіґаро» Моцарта (2006) тощо).

Головний режисер Національної опери Анатолій Солов'яненко так охарактеризував творчість художниці:

«Її сценографічні рішення завжди гармонійно поєднують історичну достовірність і власне авторське бачення, а костюми вражають винахідливістю, достовірністю та красою»[4].

Майстриня працює також у жанрі станкового живопису, графіці, в техніці батику.

2016 року у київському видавництві «Либідь» вийшла книга-альбом Марії Левитської «Музи і музика мого театру: автопортрет у декораціях»[5].

Роботи в театрі

[ред. | ред. код]
Національна опера України імені Тараса Шевченка

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Художниця-постановниця
Художниця по костюмах

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Голубєва Т. Чарівниця театру / Тетяна Голубєва // Музика. — 2003.  — № 3. — С. 5.
  2. Виставка театрального костюму (укр.). «Театрально-концертний Київ». 22 березня 2023. Процитовано 22 березня 2023.
  3. а б Асадчева, Тетяна (24 березня 2023). У столиці відкрилася виставка ескізів відомої театральної художниці. Вечірній Київ. Процитовано 26 березня 2023.
  4. Левитська М. Музи і музика мого театру. — Київ, 2016. — С. 5.
  5. Ковальчук О. Марія Левитська : [рец. на кн. М. Левитської «Музи і музика мого театру» (Київ, 2016)] / Олена Ковальчук // Образотворче мистецтво. — 2017. — № 3. — С. 128 : іл.
  6. Національна академія мистецтв України. Левитська Марія Сергіївна. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
  7. Левитська Марія. Національна опера України. Процитовано 26 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Левитська М. С. Музи і музика мого театру: автопортрет у декораціях / Марія Левитська; передмова А. Солов'яненка, М. Резніковича. — Київ : Либідь, 2016. — 240 с. : іл.
  • Вергелис О. Цветные сны о черно-белом. (Художница Мария Левитская: фрагменты географии) / Олег Вергелис // Art Line : культурно-аналітичний журнал. — 1998. — № 12. — С. 5— 7 : фот. — (рос.)
  • Субботіна Л. Марія Левитська. Нотатки з минулого : [інтерв'ю з художницею] / Любов Субботіна // Кіно-Театр. —2001. — № 3. — С. 26—28.
  • Москалець О. Поліжанрова художниця, або Просто Марія Левитська : [інтерв'ю з художницею] / Олександр Москалець // Музика. — 2012. — № 3. — С. 42— 47 : фот.