Бєляєв Олександр Петрович

Бєляєв Олександр Петрович
Народився	22 червня (4 липня) 1803 або 1803
Помер	28 грудня 1887 (9 січня 1888) Москва, Російська імперія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Країна	Російська імперія
Діяльність	письменник, офіцер
Галузь	військово-морські сили і Мемуарна літератураd
Alma mater	Морський кадетський корпус
Знання мов	російська
Брати, сестри	Бєляєв Петро Петрович

Бєляєв 1-й Олександр Петрович (1803 — 28 грудня 1887) — декабрист, мічман Гвардійського екіпажу. Учасник повстання на Сенатській площі в 1825 році. Мемуарист. Брат Бєляєва Петра Петровича.

Життєпис

Походив з дворян Пензенської губернії. Батько — Петро Гаврилович Бєляєв (помер до 1826 року), відставний колезький радник, служив у Рязанському піхотному полку (георгіївський кавалер), масон, один з друзів Лабзіна і Поздєєва.

Олександр Бєляєв закінчив Морський кадетський корпус, здійснив плавання по Балтійському морю, плавав до берегів Ісландії, Англії та Франції. На службі у Гвардійському екіпажі Бєляєв вперше познайомився з масонами і під їх впливом стали формуватися його політичні погляди. Він є одним із засновників таємного «Товариства Гвардійського екіпажу» (1824), автор його «статутів». У 1825 році був прийнятий Д. І. Завалішиним в Орден відновлення.

Членом Північного товариства не був. Брав участь у повстанні на Сенатській площі, вивівши з кількома товаришами Гвардійський екіпаж на Сенатську площу. Заарештований разом з братом Петром 15 грудня 1825 года, переведені в Петропавловську фортецю 3 січня 1826 року. Засуджений за IV розрядом. Після 8 років каторги був переведений на поселення в Іркутську губернію, потім за указом від 23 липня 1833 року переведений у Мінусінськ, де перебував до березня 1840 року. У Мінусінську брати Бєляєви активно займалися сільським господарством. Вони завели молочну ферму, стадо м'ясного напряму в 200 голів, вводили нові сільськогосподарські знаряддя праці, культивували нові продуктивні сорти гречки, ячменю, проса та соняшника. Бєляєви у Мінусінську покращували породу овець.В Мінусінську вони відкрили невеличку школу, склали для неї підручники і самі стали в ній вчителями.

У 1840 році йому та його брату, Бєляєву Петру, дозволили вступити до військової служби рядовими на Кавказ. Після отримання офіцерського чину, вийшли в 1846 року у відставку і зайнялися, спершу обидва, пароплавною справою; пізніше Олександр Бєляєв чудово керував маєтками князя Наришкіна, намагався полегшити життя селян. Останні роки життя провів після амністії в Москві, втратив зір. Похований на Ваганьковському кладовищі.

Мемуарист

Написав мемуари «Спогади про пережите і перечувствоване. 1805 — 1850», в яких докладно описав своє життя і діяльність у Мінусінську. Мемуари Олександра Бєляєва містять багато цікавих психологічних і побутових рис і характерних деталей. Рукопис була прочитана Л. М. Толстим і зацікавила письменника; він виступив її редактором і рекомендував до видання. Вперше мемуари були опубліковані в «Русской старине» в 1880—1881 роках. В 1882 році вони вперше вийшли окремим виданням. Книга містить цінні відомості про організацію та побут каторжної артілі, заняття у засланні, життя на поселенні і побут сибірської провінції. Окремий розділ спогадів складають враження від служби на Кавказі. У мемуарах Бєляєв показав себе людиною дуже релігійною, ворогом кріпацтва, прихильником цивільних свобод. Прогрес суспільства, на його думку, повинен здійснюватися на засадах релігійної моралі і без насильства.

Джерела

• Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с.18 — 19 (рос.)
• Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988 (рос.)

Посилання

• Беляев А. П. Воспоминания декабриста о пережитом и перечувствованном. Часть I (рос.)
• Беляев А. П. Воспоминания декабриста о пережитом и перечувствованном. Часть II (рос.)
• Могила Беляева А. П. (рос.)