Волиця (Чортківський район)

село Волиця
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Рада	Гримайлівська селищна громада
Основні дані
Засноване	1782
Населення	303
Територія	1.610 км²
Густота населення	188.2 осіб/км²
Поштовий індекс	48233
Телефонний код	+380 3557
Географічні дані
Географічні координати	49°16′28″ пн. ш. 26°13′02″ сх. д.
Водойми	Збруч
Відстань до районного центру	47 км
Найближча залізнична станція	Гримайлів
Відстань до залізничної станції	23 км
Місцева влада
Адреса ради	48233, с. Калагарівка
Карта
Волиця
Волиця
Мапа
Волиця у Вікісховищі

Во́лиця — село Гримайлівської селищної громади Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Збруч, на північному сході району. До 2020 підпорядковане Калагарівській сільраді.

Населення — 285 осіб (2003).

Символіка

Затверджена 23 жовтня 2020р. рiшенням №1303 XLII сесії сільської ради VII скликання. Автори - В.М.Напиткін, С.В.Ткачов, К.М.Богатов.

Герб

У зеленому щиті із чорною трикутною главою, відділеною срібною ниткою і обтяженою золотою восьмипроменевою зіркою, срібне колесо воза, супроводжуване по сторонах золотими рогами вола. Унизу картуша напис "ВОЛИЦЯ" і рік першої згадки "1574".

Роги вола і колесо чумацького воза – символ назви села, золота зірка – символ Полярної зорі, дороговказу для чумаків.

Прапор

На зеленому квадратному полотнищі з верхніх кутів до середини прапора виходить чорний трикутник, відділений тонкою білою смугою. На трикутнику жовта восьмипроменева зірка, на зеленому полі – біле колесо воза.

Історія

Перша письмова згадка – 1574 р. Назва походить, імовірно, від слова «віл»: за переказами, на території села було велике пасовище для волів.

Після 1-го поділу Речі Посполитої село з 1772 р. належало до Австрії (Тернопільський циркул). У 19 ст. – власність Кімельманнів. Протягом 1863-1920 рр. село – Скалатського повіту.

У листопаді 1918 р. в селі проголошено владу ЗУНР; восени 1920 р. встановлено польську владу. Протягом 1921-1939 рр. село Скалатського повіту Тернопільського воєводства. Діяли філії «Просвіти» та інших товариств.

У роки німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло 23 чоловіки із села. 24 квітня 1949 р. у Волиці та сусідньому с. Калагарівка розповсюджені агітаційні антиколгоспні листівки. Репресій зазнали 44 мешканці села, зокрема,було засуджено до 10-25 років ув’язнення, 19 осіб закатовані у тюрмах і концтаборах НКВС); депортовано у Сибір 20 осіб.

Із березня 1959 р. до грудня 1962 р. село належало до Скалатського району, згодом до січня 1965 р. – Підволочиського. До 2020 - Гусятинського району.

Пам'ятки

Аннозачатіївська церква, перша пол. XVII ст. Пам’ятка архітектури національного значення. Охоронний № 1576. Дзвіниця, дерев'яна.

• 
  Церква споруджена на початку 1990-х, на місці старої дерев'яної церкви 1750р.
• 
  Дерев'яна дзвіниця

Пам'ятники

Встановлено пам’ятний знак на честь скасування панщини 1848 р. (відновлений у 1990 p.); насипана символічна могила Борцям за волю України (відновлена у 1992 p.).

Література

• В. Гаджук. Волиця / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.— С. 297.
• Гаджук, В. Волиця [Текст] /В. Гаджук, В. Щавінський //  Тернопільщина: історія міст і сіл : в 3 т. Т. 2. Тернопіль, 2014. С. 48-49: фот.