Евритмія
Евритмія (з грецької: красивий, благотворний ритм, співзвуччя в поезії і в музиці) — гармонійна плавність ритмічної організації поетичного мовлення, породжена як вимогами віршової фоніки, так і евфонічними принципами української мови. У віршуванні вживається на противагу аритмії (див.: Віршовий розмір, Фоніка): «Неначе ляля в льолі білій» (Т. Шевченко).
Також є мистецтвом художнього руху, що з'явилося на початку ХХ століття в Європі. Це поєднання особливого гармонізуючого руху, що нагадує танець з поетичною мовою або музикою. Евритмічний рух є за характером художнім і одночасно цілющим, тому що ґрунтується на глибокому переживанні і розумінні краси і законів музики й мови.
Евритмія розроблена Рудольфом Штейнером і отримала широке поширення у світі. Вона використовується і у вальдорфській педагогіці, а у країнах із розвиненим орієнтуванням на розвиток особистості також і в традиційній освіті, як можливість самовираження для дітей і дорослих. Розрізняють педагогічну, сценічну, гігієнічну та лікувальну евритмію, наразі зараз активно розробляється соціальна евритмія або евритмія для співробітництва, як окремий напрямок.
На сьогоднішній день евритмія як мистецтво руху - є самостійним сценічним видом мистецтва, через свою унікальність, відокремленим як від хореографії, так і від театрального мистецтва.
У цивілізованих країнах евритмію може викладати та представляти лише фахівець, що здобув дану професію, відповідно до міжнародних стандартів і вимог, що узгоджені та коригуються на відповідних конференціях і з'їздах. Для надання диплому про здобуття освіти за фахом "евритміст" навчальний заклад повинен мати відповідне визнання Союзом евритмічної освіти при Секції мовленнєвих і музичних мистецтв Вищої школи духовної науки [1] у Гетеанумі, Швейцарія. У Німеччині та Голландії диплом "евритміста" можна здобути також у деяких державних вищих навчальних закладах. Це стало реальним, завдяки активній роботі профспілок евритмістів[2].
Джерела
- Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007
Посилання
- Евритмія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 311.
- ↑ Список Вищих навчальних закладів, де можна здобути професію "евритміст". srmk.goetheanum.org. Процитовано 25 липня 2020.
- ↑ Німецька профспілка евритмістів. BVDE (de-DE) . 6 травня 2017. Процитовано 25 липня 2020.