Евритмія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Евритміягрецької: красивий, благотворний ритм, співзвуччя в поезії і в музиці) — гармонійна плавність ритмічної організації поетичного мовлення, породжена як вимогами віршової фоніки, так і евфонічними принципами української мови. У віршуванні вживається на противагу аритмії (див.: Віршовий розмір, Фоніка): «Неначе ляля в льолі білій» (Т. Шевченко).

Також є мистецтвом художнього руху, що з'явилося на початку ХХ століття в Європі. Це поєднання особливого гармонізуючого руху, що нагадує танець і пантоміму, з поетичною мовою або музикою. Евритмічний рух є за характером художнім і одночасно цілющим, тому що ґрунтується на глибокому переживанні і розумінні краси і законів музики й мови.

Евритмія розроблена Рудольфом Штейнером і отримала широке поширення у світі. Вона використовується і у вальдорфській педагогіці, і в традиційній освіті як можливість самовираження для дітей і дорослих. Розрізняють педагогічну, сценічну, гігієнічну та лікувальну евритмію.

Джерело[ред.ред. код]