Екавиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:34, 3 листопада 2021, створена Artekimus (обговорення | внесок) (Для того, хто це писав відмінки в укр.мові мабуть жарт)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта сербохорватських діалетів. Територію поширення екавиці позначено синім.

Е́кавиця або е́кавська вимова (серб. екавски изговор, екавица, ekavski izgovor, ekavica, хорв. ekavski govor) — один із двох стандартних типів вимови сербохорватська мови, інший — ієкавиця. Притаманний сербській мовній нормі нарівні з ієкавицею,[1][2] а також низці сербохорватських діалектів, головно для північно-східного ареалу штокавського наріччя і для північночакавського діалектного ареалу.[3] Визначальною рисою є вимова голосного е на місці праслов'янського . Крім екавиці та ієкавиці є ще ікавиця, що вважається діалектною; також в штокавському і чакавському наріччях трапляються вимови з незаміненим .

Приклад

Українська Екавиця Ієкавиця Ікавиця
вітер vetar vjetar vitar
молоко mleko mlijeko mliko
хотіти hteti htjeti htiti
стріла strela strijela strila
Але:
стрілка (невелика стріла) strelica strilica

Примітки

  1. Кречмер А. Г., Невекловский Г. Сербохорватский язык (сербский, хорватский, боснийский языки) // Языки мира. Славянские языки. — М.: Academia, 2005. — 62 с. — ISBN 5-87444-216-2.
  2. Browne W. Serbo-croat // The Slavonic Languages / Comrie B., Corbett G. — London, New York: Routledge, 1993. — P. 306—387. — ISBN 0-415-04755-2.
  3. Lisac J. Hrvatski dijalekti i govori štokavskog narječja i hrvatski govori torlačkog narječja // Hrvatska dijalektologija 1. — Zagreb: Golden marketing — Tehnička knjiga, 2003. — 168 p. — ISBN 953-212-168-4.