Глаголиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Глаголиця
ⰽⱛⱃⰺⰾⰾⱁⰲⰻⱌⰰ
Glagolithic tablet.jpg
Дощечка з текстом, написаним глаголицею
Вид
алфавіт
Мови старослов'янська
Період
862/863 — сьогодення
Походження
змодельована на основі грецької абетки
  • Глаголиця
Напрям зліва направо
U+2C00–U+2C5F
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Глаго́лиця — поряд з кирилицею, одна з найдавніших слов'янських абеток. Вважається, що саме глаголицю створив св. Костянтин (Кирило) Філософ[1] в 862863 році для запису священних біблійних текстів слов'янською мовою, а кирилицю розробили його послідовники на основі грецького алфавіту.[джерело?]

Зазвичай говорять про два види глаголиці: древнішу «круглу» (Obla glagoljica), також відому як болгарська, і пізнішу «ламану», хорватську (Uglata glagoljica), яка обмежено використовується в богослужінні дотепер. Алфавіт останньої поступово скоротився до 30 символів.

Також налічуються десятки тисяч рукописів, документів, книг писаних курсивною глаголицею. Найбільша робота має 22 томи. Використовувалася для скорого письма та укладання важливих документів і торгових угод.

Гіпотези виникнення глаголиці[ред.ред. код]

Глаголиця була створена майже в той же час, що й кирилиця. Найімовірніше, що в її основі лежав вже існуючий розподіл слов'янської мови на звуки. Можливими причинами створення глаголиці, або правильніше двох, а не одної абетки було існування двох чи кількох докирилівських слов'янських абеток. У всякому разі про існування докирилівських письмен говориться в VIII главі «Паннонського життя» Кирила: до створення кирилівської абетки слов'яни використовували для письма «риски і різи». Крім того Кирило, ще до створення азбуки, знаходив слов'янські книги і чоловіка, «глаголющого тою бесідою», котрий і навчив його читати ті книги. Найімовірніше, що ці книги були написані на основі грецького алфавіту, пристосованого до слов'янської мови і, можливо, доповненого новими літерами, необхідними для передачі звуків мови. Кирило ж переробив цей матеріал, створив азбуку (кирилицю), переклав ряд книг і активно сприяв просвітництву.

Іншою можливою причиною створення іншої азбуки — глаголиці було переслідування німецько-католицькими монахами слов'янських книг, оскільки вони були написані літерами, схожими на грецькі, тобто візантійським письмом. Боротьба між західною і східною церквами часто приймала жорсткі форми. Метою захистити слов'янські книги і могло бути створення глаголиці — азбуки, яка дуже відрізнялася від кирилівської і не схожа на грецьку. Літери глаголиці виглядають штучними і не дуже зручні для написання. Це створює враження, що ця абетка розроблялася протягом короткого проміжку й не пройшла випробування часом. Кирилиця ж, навпаки, була створена повністю на основі грецького письма, яке вже пройшло через століття і прийняло зручний для написання вигляд. Можна зазначити також, що й грецький алфавіт, в свою чергу, був створений з фінікійського письма. Більша зручність кирилиці і дозволила їй з часом витіснити глаголицю.

Літери глаголиці[ред.ред. код]

Символ в Unicode Малюнок Церковнослов'янська назва Звук Припущення щодо оригіналу Нащадок в сучасних кириличних алфавітах
Аз Аз /ɑ/ Символ хреста або Гебрейська Алеф א (А а) A
Буки Буки /b/ Невідомо; (Б б) Бе
Віди Віди /ʋ/ Можливо з латинської V (В в) Ве
Глаголь Глаголь /ɡ/ (Γ γ) грецька Гамма (Г г) Ге; (Ґ ґ) Ґе
Добро Добро /d/ (Δ δ) грецька Дельта (Д д) Де
Єсть Єсть /ɛ/ Можливо Самаритянська /ге/ (Е е) Е; (Є є) Є; (Э э) Э
Живете Живете /ʒ/ Можливо Коптська жанжа (Ϫϫ) (Ж ж) Же
Зело Зело /dz/ Можливо (Ϛ ϛ) грецька Стигма (Ѕ ѕ) Македонська Дзе
Земля Земля /z/ Варіант (Θ θ) грецької Тети (З з) Зе
Ⰺ, Ⰹ I, Іже Іже /i/, /j/ (Ι ι) грецька Йота з dieresis (И и) И; (Й й) Йот
I I (десятичне I) /i/, /j/ Невідомо, можливо комбінація християнських символів кола і трикутника (І і) І; (Ї, ї) Ї
Дерв Дерв /dʑ/ Невідомо (Ћ ћ) Сербська Тше; (Ђ ђ) Сербська «дже»
Како Како /k/ З гебрейської літери «куф» ק (К к) Ка
Люди Люди /l/, /ʎ/ (Λ λ) грецька Лямбда (Л л) Ел; (Љ љ)
Мисліте Мисліте /m/ (Μ μ) грецька Мю (М м) Ем
Наш Наш /n/,

/ɲ/

Невідомо (Н н) Ен; (Њ, њ) Ньє
Он Он /ɔ/ Невідомо (О о) О
Покой Покій /p/ (Π π) грецька Пі (П п) Пе
Рци Рци /r/ (Ρ ρ) грецька Ро (Р р) Ер
Слово Слово /s/ Невідомо, можливо комбінація християнських символів кола і трикутника (С с) Ес
Твердо Твердо /t/ (Τ τ) грецька Тау (Т т) Те
Ук Ук /u/ Лігатура з Он і Іжиця (У у) У
Ферт Ферт /f/ (Φ φ) грецька Фі (Ф ф) Еф
Хір Хір /х/ Невідомо, можливо поєднання латинських g і h (Х х) Ха
От От, Омега /ɔ/ Лігатура з Он зі своїм оберненим зображенням (Ѿ ѿ) От (застаріла)
Шта Шта /ʃt/ Лігатура з Ша і Черв (або з Твердо, що менш ймовірно) (Щ щ) Ща
Ци Ци /ts/ (ץ) Гебрейська цаді, прикінцева форма (Ц ц) Це
Черв Черв /ʧ/ (צ) Гебрейська цаді, початкова і середня форма (Ч ч) Че; (Џ џ) Сербська «дже»
Ша Ша /ʃ/ (ש) Гебрейська літера Шин ש (Ш ш) Ша
Єр Єр /ɯ/ Можливо модифікована Он (Ъ ъ) твердий знак
ⰟⰊ Єри Єри /ɨ/ Лігатура, див. примітки під таблицею (Ы ы) Ы
Єрь Єрь, Єрик /ɘ/ Можливо модифікована Он (Ь ь) м'який знак
Ять Ять /æ/, /jɑ/ Можливо лігатура з грецьких E+I (Ѣ ѣ) Ять (вилучена з українських абеток в середині XIX ст., з російської — у 19171918, з болгарської і в Закарпатті — в 1945)
Йо (ё) /jɛ/, /jo/ (Ѥ ѥ) Е йотоване (гіпотетична форма)
Ю Ю /ju/ Спрощена лігатура ІО (Ю ю) Ю
Ensu (small jousu) Ен, Я, Юс малий /ɛ̃/ (Ѧ ѧ) юс малий, (Я я) Я
Jensu (small jousu) Єнс, Юс малий йотований /jɛ̃/ (Ѩ ѩ) Юс малий йотований (застаріла)
Onsu (big jousu) Онс, Юс великий /ɔ̃/ (Ѫ ѫ) Юс великий (вилучений з болгарської мови в 1945)
Jonsu (big jousu) Йонс, Юс великий йотований /jɔ̃/ (Ѭ ѭ) Юс великий йотований (вилучений з болгарської мови в 1910)
Фіта Фіта /θ/ (Θ θ) грецька Тета (Ѳ ѳ) Фіта (вилучена з української абетки у середині XIX ст., з російської — у 19171918)
Іжиця Іжиця /ʏ/, /i/ Ліґатура з Іже і Єр (Ѵ ѵ) Іжиця (офіційно вилучена з російської мови в 19171918)

У більшості українських орфографій XIX ст. іжиця не вживалась.

Трикутне а Трикутне а /ɑ/
Ѧ (малий юс) з хвостом Юс малий з хвостом /ɛ̃/
Павукоподібне ха Павукоподібне ха /x/
Пѣ Пѣ /p/
Латиноподібне мисліте Латиноподібне мисліте /m/
Єрь (штапік) Єрь (штапік) /ə/

Щоб побачити букви глаголиці, необхідно встановити шрифт, що підтримує глаголицю.

Хорватська глаголиця[ред.ред. код]

На території Далмації (частина сучасної Хорватії) у IX ст. глаголицю впроваджували учні Кирила й Мефодія, поширюючи там писемність хорватським ізводом старослов'янскої мови. Відоме використання глаголиці й у світських текстах. Уперше про це письмо згадують документи Сплітського собору 925 року. Він, разом з наступними соборами, намагався обмежити і навіть заборонити літературу і служби слов'янською мовою, проте, глаголисти все ж нарешті добитися прав на богослужіння за глаголичним обрядом[2]. Глаголичний обряд, поширений у певних місцевостях Хорватії (уздовж побережжя і на островах), побутував до 1960-х років[3], коли церковнослов'янська мова богослужіння була змінена на хорватську — завдяки постанові ІІ Ватиканського собору, що дозволив служби рідними мовами.

Glagoljica uglata.jpg

Зображення тексту, написаного глаголицею[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Пам'ятник глаголиці (стилізована літера «Аз»). Башчанська долина, острів Крк, Хорватія
Текст глаголицею на банкноті номіналом у 2 гривні

Примітки[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Глаголица
Глаголиця на новій банкноті