Гаєвиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гаєвиця (хорв. Gajica) — варіант латинської абетки, що його розробив на основі чеського правопису[1] хорватський поет, лінгвіст Людевит Гай (хорв. Ljudevit Gaj). Уперше її опублікували 1830 року в Гаєвій книжці «Kratka osnova horvatsko-slavenskog pravopisanja» (Коротка основа хорватсько-слов'янського правопису). Гаєвицю використовують усі сербо-хорватські мови, але різною мірою: для хорватської — це єдина офіційна абетка, для боснійської і чорногорської — одна з двох поряд з кирилицею, але при цьому гаєвиця переважає; для сербської — також один із двох офіційних алфавітів на ряду з кирилицею і обидві абетки вживають більш-менш однаково часто. Крім того, гаєвицю використовують також для транслітерації македонських слів латинкою, зокрема, для експортних написів македонських власних назв.

Літери[ред. | ред. код]

Абетка містить:

  • загальні букви, крім: Qq, Xx, Yy, Ww, котрі можуть збережені в запозичених словах;
  • п'ять з діакритикою: Čč, Ćć, Đđ, Šš, Žž;
  • три диграфи: Dž, Lj, Nj.
A a B b C c Č č Ć ć D d Dž dž Đ đ E e F f
G g H h I i J j K k L l Lj lj M m N n Nj nj
O o P p R r S s Š š T t U u V v Z z Ž ž

В оригінальній гаєвиці для /ʥ/ був запис Dj, який згодом замінили на Đ.

Вимова[ред. | ред. код]

Літера Фонема Кирилиця Приблизна вимова
A a /a/ А А а
B b /b/ Б Б б
C c /ts/ Ц Ц ц
Č č /tʃ/ Ч Ч ч
Ć ć /ʨ/ Ћ (мак. Ќ) Чь чь ("Ч" пом'якшене. Відповідає сербській букві "Ћ ћ")
D d /d/ Д Д д
Dž dž /ʤ/ Џ Дж дж (Відповідає сербській букві "Џ џ")
Đ đ /ʥ/ Ђ (мак. Ѓ) Джь джь ("Дж" пом'якшене. Відповідає сербській букві "Ђ ђ")
E e /e/ Е Е е
F f /f/ Ф Ф ф
G g /ɡ/ Г Ґ ґ
H h /h/ Х Х х
I i /i/ И І і
J j /j/ Ј Й й
K k /k/ К К к
L l /l/ Л Л л
Lj lj /ʎ/ Љ Ль ль ("Л" пом'якшена. Відповідає сербській букві "Љ љ")
M m /m/ М М м
N n /n/ Н Н н
Nj nj /ɲ/ Њ Нь нь ("Н" пом'якшений. Відповідає сербській букві "Њ њ")
O o /o/ О О о
P p /p/ П П п
R r /r/ Р Р р
S s /s/ С С с
Š š /ʃ/ Ш Ш ш
T t /t/ Т Т т
U u /u/ У У у
V v /v/ В В в
Z z /z/ З З з
Ž ž /ʒ/ Ж Ж ж

Диграфи[ред. | ред. код]

У гаєвиці , Lj, Nj вважаються не окремими буквами, а диграфами.

  • У словниках njegov йде після novine, в окремій NJ секції, що між словами на N та O. Відповідно слово bolje йде після bolnica і т. і.
  • У вертикальному написанні, в тому числі в кросвордах, диграфи пишуться разом. Диграфи , Lj, Nj пишуться разом і в горизонтальному випадку, якщо між словами пропуски, наприклад: M J E NJ A Č N I C A.
  • Диграфи зазвичай залишаються в абревіатурах: Njemačka Demokratska Republika → NJDR.
  • Коли потрібно написати слово з великої літери, наприклад для власних назов, то великою буде лише перша частина диграфа: Njemačka, а не NJemačka. Якщо всі букви великі, то, звісно, буде NJEMAČKA.
  • Unicode включає нероздільні символи для цих диграфів: Dž dž, Lj lj, Nj nj. Проте на практиці їх здебільшого передають парами окремих літер; звичайна хорватська розкладка таких окремих символів не має.

Гаєвиця в словенській мові[ред. | ред. код]

Після 1838-40 Гаєву абетку почали використовувати в словенській мові, бо її багато хто розцінював як діалект мови хорватської. Пізніше гаєвиця (словен. gajica) стала єдиною офіційною абеткою, замінивши три інших варіанти запису (словен. богоричиця, дайнчиця, метельчиця), авторами яких були відповідно Адам Богорич, Петер Дайнко та Фран Метелько.

Словенська версія гаєвиці має ряд відмінностей від хорватської:

  • немає Ć та Đ, бо відсутні відповідні звуки. Але ними записують імена з хорватської та сербської мов. Тож словенські імена, що мають закінчення на -ич, пишуть Zahovič, Ačimovič, а хорватські чи сербські ймена пишуть із тими літерами, наприклад Milošević чи Đinđić,
  • не є одним звуком, однак теж для запозичених слів, наприклад: ungla від jungle (джунглі),
  • LJ і NJ також не диграфи, бо не є одним звуком, як у хорватській; їх вимовляють окремо, тобто такі слова як polje, konji хорвати кажуть /pôʎe/ i /kôɲi/, тоді як словенці вимовляють окремо як /póːljɛ/ (/pɔljéː/) i /kɔ́nji/.

Гаєвиця в українському правописі[ред. | ред. код]

Рукопис вірша Юрія Федьковича «Думка під Маґентов» (1862), для написання якого він використав некодифікований варіант латинки, що поєднує риси гаєвиці та польського правопису.

В Пруссії гаєвицю використовували для транслітерації кириличних текстів в каталогах бібліотек.[2] При цьому для східнослов'янських мов фактично було дві поправки: апостроф на місці м'якого знаку (замість j у гаєвиці) і ch на місці х.[3] Ця система стала основою для наукової транслітерації кирилиці та міжнародного стандарту ISO 9, який застосовують зокрема для романізації української мови. В XX-XXI століттях деякі автори (наприклад, Сергій Пилипенко[4] та Ярослав Михайлишин[5]) пропонували взяти гаєвицю за основу для української латинки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Comrie, Bernard; Corbett, Greville G. (1 вересня 2003). The Slavonic Languages. Taylor & Francis. с. 45. ISBN 978-0-203-21320-9. Архів оригіналу за 15 лютого 2017. Процитовано 22 листопада 2017. «...following Vuk's reform of Cyrillic in the early nineteenth century, Ljudevit Gaj in the 1830s performed the same operation on Latinica, using the Czech system and producing a one-to-one symbol correlation between Cyrillic and Latinica as applied to the Serbian and Croatian parallel systems» 
  2. Instruktionen für die alphabetischen Kataloge der preussischen Bibliotheken und für den preussischen Gesamtkatalog, 1899
  3. Instruktionen…, S.50
  4. «Червоний шлях», № 6–7, Х, 1923, с. 267—268 [1] [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.]
  5. Транслітерація чи латинська абетка для української мови - Часопис Ї [Архівовано 16 липня 2012 у Wayback Machine.]»)

Посилання[ред. | ред. код]