Боснійська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Боснійська мова
Bosanski jezik
поширення боснійського варіанту в межах сербо-хорватської мови
поширення боснійського варіанту в межах сербо-хорватської мови
Поширена в: БіГ (бл. 1,7 млн.), Сербія і Чорногорія (245 тис.), Хорватія(20 тис.), Словенія (31,499 тис.)[1], Республіка Македонія (25 тис.), Косово (20 тис.), інші країни світу (300 тис.)
Регіон: Балкани
Носії: 2,7 млн.
Місце: нижче за соте
Писемність: гаєвиця і сербська кирилична абетка
Класифікація: Індоєвропейська сім’я
  Слов’янська група
   Південнослов’янська підгрупа
Державна: Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
Офіційна: Чорногорія Чорногорія
мова меншин:
Flag of Kosovo.svg Косово
Сербія Сербія
Коди мови
ISO 639-1 bs
ISO 639-2 bos
ISO 639-3 bos

Босні́йська мо́ва (босн. bosanski jezik) — стандартизований варіант сербохорватської мови,[2][3][4] яким користуються босняки. Боснійська є однією з трьох офіційних мов Боснії та Герцеґовини, разом із сербською та хорватською, а також офіційно визнана міноритарною чи регіональною мовою в Сербії, Чорногорії та частково визнаній Республіці Косово.

Босняки використовують латинську та кириличну графіку (історично вживали також арабицю). Серед інших різновидів сербохорватської мова вирізняється значною кількістю запозичень із арабської, османської та перської мов, в основному через взаємодію з цими мовами на ґрунті ісламських зв'язків.[5][6][7]

Боснійська мова базується на найбільш поширеному діалекті сербохорватської — штокавського (конкретніше — на східногерцеґовинському), що є основою також хорватської, сербської та чорногорської. До розпаду Югославії ці мови об'єднували терміном «сербохорватська», який зараз вживають щодо спільної граматики, лексики та синтаксису, хоча він часто є контроверсійним для носіїв боснійської.[8] У дипломатичних (іноді також у інших) колах вживають термін сербохорватобоснійська (англ. Serbo-Croat-Bosnian (SCB)) або боснохорватосербська (англ. Bosnian-Croatian-Serbian (BCS).

Лінгвогеографія[ред.ред. код]

Ареал і чисельність[ред.ред. код]

За даними видання Ethnologue, на боснійському мовою в світі говорить порядку тисяча триста тридцять чотири тис. осіб, з них:

в Боснії і Герцеговині - 1120 тис. осіб (2014 року); в Сербії (в основному в Рашському окрузі) - 135 тис. чоловік (2002); в Косово - 28,9 тис. осіб (2011); в Чорногорії - 36,7 тис. осіб, з них 33 тис. назвали рідною боснійський мову, 3,6 тис. - босняцьку (2011); в Хорватії - 16,86 тис. осіб (2011); в Македонії (в громадах Петровець, Скоп'є, Велес і Зелениково) - 8,56 тис. чоловік (2002). Також боснійська мова поширена в ряді країн Західної Європи, Туреччині та Північної Америки серед трудових мігрантів, іммігрантів та їхніх нащадків. У Туреччині за різними оцінками на боснійському говорить від 100 до 200 тис. чоловік.

Соціолінгвістичні відомості[ред.ред. код]

Ареал боснійського мови

Боснійська мова є однією з трьох офіційних мов в Боснії і Герцеговині поряд з сербською і хорватською. При декларуванні в республіці рівноправності офіційних мов фактично складається диференціація їх використання за етнічно-територіальною ознакою (роздільне навчання, національна орієнтація засобів масової інформації). Відповідно до цього боснійська мова представляє виключно мусульманську (Босняцьку) громаду Боснії і Герцеговини (з урахуванням значної подібності літературних мов і глибших діалектних відмінностей мови носія завжди співвідноситься з його національною приналежністю).

Крім Боснії і Герцеговини боснійська мова має офіційний статус в деяких регіонах Сербії. У декларації Югославії 2006 року про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов в число мов, яким гарантується захист і розвиток, включена боснійська. Відповідно до законів про місцеве самоврядування в Сербії, боснійська мова визнана другою офіційною поряд з сербською в декількох громадах Рашського і Златиборського округів історичної області Санджак. Згідно «Конституційними основами тимчасового самоврядування Косова», прийнятим у 2001 році в якості основного закону в сербському регіоні Косово, який де-факто є незалежною державою Республіка Косово, всі закони держави публікуються албанською, сербською, англійською, турецькою та боснійською мовами. Боснійська поряд з турецькою і циганською наділена правом визнання офіційною в тому чи іншому регіоні Косова, в якому число носіїв цих мов складає не менше 5%. Єдиним регіоном, в якому боснійську включили в число офіційних мов (поряд з албанською і сербською), стала з 2008 року громада Драгаш (основне населення громади складають албанці і слов'янсько-мусульманська етнічна група горанці).

Також боснійська є регіональною мовою, законодавчо визнаною в Чорногорії.

У Республіці Сербській з 2005 року замість назви Босанскі језік «боснійська мова», «мова боснійців» Міністерством освіти офіційно введено назву бошњачкі језік «Босняцький мову», «мова босняків». Дане рішення викликало протести місцевого мусульманського населення[9].

Мовні особливості[ред.ред. код]

Боснійсько-турецький словник (арабське письмо, 1631)

До основних ознак боснійської літературної норми, що відрізняє її від інших трьох літературних стандартів, які базуються на основах штокавської вимови (сербського, хорватського і чорногорського) відносять:

  1. Збереження або вторинне поява приголосної фонеми /h/: bahnuti «несподівано з'явитися» (серб., хорв. Banuti), horiti se «відбиватися» (серб., хорв. Oriti se), hrđa ржавчина (серб., хорв. rđa), hudovica «вдова» (серб., хорв. udovica), mehak, mehka , mehko «м'який», «м'яка», «м'яке» (серб., хорв. mek, meka, meko), sahat «годину», «годинник» (серб., хорв. sat) і т.д.
  2. Більш широке поширення турцізмов і орієнталізм , найчастіше у формі, близькій до форми мови-джерела запозичення: aždaha «дракон», «змій» (серб., Хорв. Aždaja), bašča «сад» (серб. Bašta , хорв. Bašća ) , findžan «чашка» (серб., хорв. fildžan), kahva «кава» (серб., хорв. kafa/kava), mejdan «площа» (серб., хорв. megdan). Даний тип запозиченої лексики характерний переважно для конфесійної ісламської термінології.
  3. Тенденція до зменшення числа сербізмов і збільшення хорватських мовних форм. У той же час частина традиційних сербських форм стійко зберігається: hirurg «хірург» (хорв. Kirurg), okean «океан» (хорв. Ocean), Evropa «Європа» (хорв. Europa), niko «ніхто» (хорв. Nitk) і т.д.

У граматиці розбіжності з сербською і хорватською літературними мовами у боснійської мови відсутні[10].

Відродження мови в 90-их роках ХХ століття[ред.ред. код]

Внаслідок війни, що тривала на території Боснії та Герцеговини після розпаду СФРЮ, в мультиетнічному суспільстві державотворчу функцію отримали мусульмани — специфічне національне утворення, вперше законодавчо оформлене у Конституції СФРЮ 1974 року. Для потреб нової держави розбудовується власна літературна мова — боснійська, яка повинна відігравати роль об'єднавчого чинника.

Владою республіки проводяться заходи з пропаганди боснійської мови як державної. Інформація про заснування «Матиці боснійської» (відповідно до відомих осередків культурної, просвітницької та наукової діяльності у СРЮ — «Матиця сербська» та в Хорватії — «Матиця хорватська»). Побачив світ підручник «Боснійська мова» автора Сенахіда Халіловича, виданий у місті Сараєві у 1991 році видавництвом «Боснійське коло». В анотації зазначено, що у цій книзі «…йдеться про мову, яку давні боснійці, босанці або бошняці називали боснійською або бошнячкою мовою, давши їй своє імення та ім'я своєї країни». Книга містить п'ятнадцять вибраних творів, написаних боснійською мовою, автори яких не тільки фахівці-мовознавці, але й відомі письменники, публіцисти, історики та інші.

Вийшли такі видання, як «Граматика боснійської мови» (перевидання підручника 1890 року, Сараєво, 1996 рік), книги «Боснія, боснійство та боснійська мова», «Боснійська мова у 100 запитаннях та 100 відповідях» (автор Джевад Яхич, видавництво «Матиця боснійська», 1999 рік), «Боснійський народ та його мова» (автор Джевад Яхич, видавництво «Лілян», 1999 рік), «Інтерпункція у теорії та практиці боснійської, хорватської та сербської мови» (автор Мустафа Аянович, видавництво «Боснійська книга», 1997 рік) тощо.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Polozaj in status pripadnikov narodov nekdanje Jugoslavije v Republiki Sloveniji(словен.)
  2. David Dalby, Linguasphere (1999/2000, Linguasphere Observatory), pg. 445, 53-AAA-g, «Srpski+Hrvatski, Serbo-Croatian».
  3. Benjamin V. Fortson, IV, Indo-European Language and Culture: An Introduction, 2nd ed. (2010, Blackwell), pg. 431, «Because of their mutual intelligibility, Serbian, Croatian, and Bosnian are usually thought of as constituting one language called Serbo-Croatian.»
  4. Václav Blažek, «On the Internal Classification of Indo-European Languages: Survey» retrieved 20 Oct 2010, pp. 15–16.
  5. Algar, Hamid (2 July 1994). Persian Literature in Bosnia-Herzegovina. Oxford: Journal of Islamic Studies (Oxford). с. 254–68. 
  6. Balić, Smail (1978). Die Kultur der Bosniaken, Supplement I: Inventar des bosnischen literarischen Erbes in orientalischen Sprachen. Vienna: Adolf Holzhausens, Vienna. с. 111. 
  7. Balić, Smail (1992). Das unbekannte Bosnien: Europas Brücke zur islamischen Welt. Cologne, Weimar and Vienna: Bohlau. с. 526. 
  8. Radio Free Europe — Serbian, Croatian, Bosnian, Or Montenegrin? Or Just 'Our Language'? Živko Bjelanović: Similar, But Different, Feb 21, 2009, accessed Oct 8, 2010
  9. Bosnian Schools Boycott Over Language Row Spreads
  10. О СТАТУСЕ, СТРУКТУРЕ И НАЗВАНИИ ЛИТЕРАТУРНОГО ЯЗЫКА БОСНИЙСКИХ МУСУЛЬМАН

Посилання[ред.ред. код]

Вікіпедія

Вікіпедія має розділ
боснійською мовою
Početna strana

Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.