Діалекти македонської мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта македонських діалектів[1][2][3]

Діале́кты македо́нскої мови (мак. дијалекти на македонскиот јазик) — територіальні різновиди македонської мови, поширені в Вардарскій Македонії Північній Македонії і прилеглих до неї з заходу районах Албанії), в Піринській Македонії (на південному заході Болгарії) і в Егейській Македонії (на півночі Греції)[4][5]. Виділяються три основних діалектних райони: західномакедонський, східномакедонський та північномакедонський[6][7][8]. Раніше диалектологи поділяли македонський діалектний ареал на дві частини — західну і східну [9]. Разом з болгарськими і торлацькими, македонські діалекти утворюють болгарсько-македонський безперервний діалектний континуум[10][11].

У Болгарії носії македонських діалектів вважаються болгарами, в Греції — греками-«слов'янофонами» [12] . У болгарській мовознавчій традиції літературна мова македонців розглядається як регіональна норма болгарської мови, а македонські діалекти найчастіше вважаються частиною болгарських діалектів. Македонський ареал, наприклад, показаний як частина болгарського мовного ареалу на діалектологічної карті, опублікованій Інститутом болгарської мови (болг. Институт за български език) в 2014 році[13]. У Греції до 1980-х років македонські говірки перебували під забороною, в даний час ця заборона знята, проте, існування македонської мови та її діалектів офіційно не визнається [14][15].

Для македонських діалектів характерні відмінності на всіх рівнях мови — в фонетиці, просодії, морфології і синтаксисі. Значна частина розпізнавальних ознак сучасних македонських діалектів склалася вже до XIII століття, в їх числі як власне слов'янські, так і балканські мовні інновації [7] [16].

Центральні говори західномакедонського діалекту є основою македонського літературної мови [17][18]. Особлива літературна норма була створена в 1953 році на базі егейсько-македонських говорів в Греції. Для цієї мови (в класифікації О. Д. Дуліченко — мікромова) була розроблена граматика, на ньому видавалися періодика і книги, в даний час ця мова вийшла з ужитку[19].

Класифікація[ред. | ред. код]

Північний діалект[ред. | ред. код]

Ареал північного діалекту розміщений на півночі Північної Македонії в районі міста Тетово, гірського масиву Скопсько-Црна-Гора, трохи на північ від Скоп'є, в общинах Куманово, Светий Николе і Кратово, а також в околицях міста Крива Паланка. З західними і східними діалектами північний розділяє пучок з більш, ніж 45 фонетичних і структурно-граматичних ізоглос. Для говорів північній македонської діалектної групи характерний ряд мовних рис, які об'єднують їх з південними говорами торлакського діалекту і вкрай західними болгарськими говорами [14].

У складі північного діалекту виділяють наступні говори:

  • західні говори:
    • ніжньоположські говори;
    • скопсько-црногорські говори;
    • горанські говори.
  • північно-східні (кумановсько-кратовські) говори:
    • кумановські говори;
    • кратовські говори;
    • кривопаланецькі говори;
    • овчепольскі говори.

Горанські говори, поширені в південно-західних районах Косова і в прикордонних з ними районах Албанії — в регіоні Гора (на північних і західних схилах Шар-Планини), в традиціях македонської діалектології зараховуються до македонського діалектного ареалу (зокрема, таким дослідником македонської мови, як Божидар Відоєскі). У той же час подібна точка зору скептично сприймається сербськими і хорватськими діалектологами, зокрема, критикується сербським лінгвістом П. Івічем і хорватським лінгвістом Д. Брозовічем. Як і інші слов'янські говори Косова, горанські говори на діалектологічної карті П. Івіча включені в ареал призренсько-південноморавського діалекту торлакського діалекту[20].

У класифікації, що базується на працях Б. Відоєскі і Б. Конескі (опублікована у виданні «The Slavonic Languages», 1993), ніжнеположські (тетовські), скопсько-црногорські і горанські говори віднесені до західномакедонської діалектної групі, а східні (кумановсько-крівопаланецькі) говори віднесені до східномакедонської діалектної групі [21].

Болгарські діалектологи включають північномакедонські говори до складу периферійного ареалу північно-західних західноболгарської діалектної групи, при цьому в горанських говорах, які визначаються як змішані, відзначається поєднання рис периферійних ареалів північно-західної і південно-західної підргруп західноболгарських говорів[13][22][23].

Західний діалект[ред. | ред. код]

Говори західномакедонського діалекту відносяться до найбільш специфічних македонських говорів. Виділяються центральні говори на південь від Скоп'є, в яких відзначається зміна праслов'янської носової в /a/ і в водночас широко представлені багато типово західномакедонських діалектних особливостей. На захід і південь від центральних виділяються периферійні говори: говори охридсько-преспанського регіону і говори околиць Дебару на заході, говори околиць Гостивару на північному заході, а також ряд архаїчних острівних говорів уздовж кордону з албанським мовним ареалом і анклави македонських говорів на території самої Албанії. Західну і східну групи розділяє пучок з більш, ніж 35 ізоглос, що проходить по долинах річок Пчиня, Вардар і Црна[24].

До західномакедонських відносять такі говори:

  • центральні говори:
    • поречські говори;
    • кичевські говори;
    • прилепські говори;
    • бітольські говори;
    • велеські говори.
  • західні говори:
    • верхнеполозькі (гостиварські) говори]];
    • охридські говори;
    • струзькі говори;
    • дебарські говори;
    • реканськ говори;
    • малореканські (галічнікські) говори;
    • дрімкольсько-голобрдовські говори;
    • вевчансько-радождські говори.
  • південні (південно-західні) говори:
    • преспанські говори:
      • ніжньопреспанські говори;
      • верхньопреспанські говори.
    • корчанські говори;
    • костурські говори;
    • нестрамські говори;
    • лерінські говори.

У виданні «The Slavonic Languages» (1993) представлений наступний варіант класифікації західномакедонської діалектної групи, заснований на роботах Б. Відоєскі і Б. Конескі [21]:

  • охридсько-преспанські говори:
    • ніжньопреспанські говори;
    • охридсько-стружські говори;
    • вевчансько-радождські говори.
  • дебарські говори:
    • дрімкольсько-голобрдовські говори;
    • дебарські говори;
    • реканські говори;
    • малореканські (галічнікські) говори.
  • горанські говори.
  • скопсько-црногорські говори.
  • полозькі говори:
    • верхньополозькі (гостіварські) говори;
    • ніжньополозькі (тетовські) говори.
  • центральні (західно-центральні) говори.
  • костурсько-корчанські говори:
    • нестрамські говори;
    • корчанські говори;
    • костурські говори.

Болгарські діалектологи включають центральні (велесько-прилепсько-бітольські) говори до складу так званих а-говорів (центрального ареалу) південно-західної підгрупи західноболгарської діалектної групи. Решта західномакедонських говорів відносять до периферійного південно-західного ареалу (до не-а-говорів). До складу периферійного ареалу включаються також кукушсько-воденські і гевгелійські говори, які часто розглядаються як говори східномакедонського ареалу. У лерінських говорах відзначається широке поширення діалектних рис центральних південно-західних говорів, а в корчанських — діалектних рис західнорупских говорів східноболгарської діалектної групи[13][25]. Деякі говори західномакедонського ареалу (преспанські і корчансько-костурсько-лерінські) можуть розглядатися як перехідні між західною і східною діалектними групами [14].

Східний діалект[ред. | ред. код]

Територія східної (південно-східної) діалектної групи розміщена на схід від західних говорві і на південь від лінії Скоп'є — Светі-Николе — Злетово, вона розділена між трьома державами — Болгарією, Грецією і Півнчною Македонією. У Пирінській Македонії в Болгарії поширені малешевьско-пиінські говори, в Егейській Македонії в Греції — солунсько-воденські говори, в Північній Македонії — штипсько-струміцькі і інші говори [14].

В цілому до числа східомакедонських говорів відносять:

  • тіквешсько-маріовські говори;
  • штипсько-струміцькі говори;
  • малешевсько-пирінські говори;
  • солунсько-воденські говори.

Згідно варіанту класифікації македонських діалектів, представленому в роботах Б. Відоєскі і Б. Конескі, до східномакедонських відносять також кумановсько-кратовські (кумановськл-кривопаланецькі) говори, які часто розглядаються як північномакедонські, і драмсько-серські (серсько-неврокопські) говори, які часто розглядаються як західнорупські східноболгарські говори [21]:

  • кумановсько-кратовські (кумановськл-кривопаланецькі) говори;
  • штипсько-струміцькі говори;
  • тіквешсько-маріовські говори;
  • малешевсько-пирінські говори;
  • солунсько-воденські (нижньвардарські) говори;
  • драмсько-серські (серсько-неврокопські) говори.

Згідно діалектологічної карті болгарської мови, малешевсько-пирінському ареалу приблизно відповідає ареал благоєвградських говорів, штипсько-струміцькому ареалу — ареал штипсько-радовішськіх говорів, тіквешсько-маріовському ареалу — ареали маріовських і неготінських говорів. Всі зазначені говори включаються до складу а-говорів південно-західної підгрупи західноболгарської діалектної групи. Солунсько-воденському ареалу відповідають ареали гевгелійських і кукушсько-воденських не-а-говорів південно-західної підгрупи і ареал західнорупських східноболгарських солунських говорів[13][25][26].

Тіквешсько-маріовські говори східномакедонського ареалу іноді включають в перехідну смугу говорів, розміщених між західним і східним діалектними ареалами [14].

Діалектні відмінності[ред. | ред. код]

Фонетика[ред. | ред. код]

Голосні[ред. | ред. код]

Рефлекси Ѫ в болгаро-македонському діалектному ареалі

Система вокалізму центральних говорів характеризується наявністю п'яти фонем /a/, /e/, /i/, /o/, /u/. Для інших македонських говорів, виключаючи малореканські, реканські, дрімкольсько-голобрдовські, вевчансько-радождські, нестрамські, корчанські і частину ніжнепреспанських, також характерна наявність голосної / ə /. Фонема / å / або / ɔ / зустрічається в говорах, в яких відсутня / ə /, крім малореканських і корчанських. Фонема / ä / відзначається в вокалічних системах вевчансько-радождських і корчанських говорів, а також в системі вокалізму говорів сіл Сухо та Висока поблизу Салонік. Фонема / ü / характерна для корчанських говорів. Складова сонорна // поширена в македонських говорах ширше, ніж //, остання зустрічається тільки в малореканських говорах [9][27].

У більшості македонських говорів на місці праслов'янської відзначається голосна / e /, в ряді східномакедонських говорів * ě розвинулася в / a / в позиції після африкати / с / — cal «цілий» (в східних говорах), cel (в західних). В говорах східної частини Піринської Македонії і східної частини Егейської Македонії рефлексом під наголосом є голосні / a / або / ä /. При цьому в східно-егейських говорах відсутній будь-який вплив на реалізацію рефлексу , а в східно-піринських говорах / a / можлива тільки, якщо в наступному складі присутня голосна заднього ряду, перед складом з голосною переднього ряду рефлексом є голосна / e /: b'ala «біла» — b'ali «білі» (в серсько-драмських говорах),b'äla — b'äli(в солунських говорах), але b'ala — beli (в неврокопських говорах). Особливий тип реалізації давньої як / ɪ̯ä / під наголосом відзначається в корчанських говорах [27].

За наявності рефлексів редукованих голосних, складових сонорних, а також носової сучасні македонські говірки поділяються на 6 груп [27]:

  • Північна (тетовські, скопсько-црногорські і кумановсько-кратовські говори);
  • Периферійна (гостіварські, охридсько-преспанські, костурсько-корчанські і солунсько-воденські говори);
  • Західно-центральна;
  • Східно-центральна (тіквешсько-маріовські, штипсько-струміцькі і малешевсько-піринські говори);
  • Дебарська;
  • Серсько-неврокопська.

Рефлекси праслов'янських фонем на прикладах слів сон «сон», ден «день», крв «кров», волк «вовк», пат «дорога, шлях»[27]:

групи говорів праслов'янські фонеми та їх рефлекси
ǔ ǐ ǫ
північна sən dən krv vuk put
східно-центральна son den krv vək pat
західно-центральна son den krv volk pat
дебарська son den korv volk pot
периферійна son den kərv vəlk pət
серсько-неврокопська sən den kərv vəlk pət

Особливі рефлекси представлені в деяких говорах дебарської групи (реканських і дрімкольсько-голобрдовських), в яких відповідно фонемі / o / виступають голосні / o /, / å / або / ɔ /. Для малореканських говорів характерні наступні рефлекси складових сонорних і носової : krv , vlk , pot . Для горанских: krv , vuk , pət , при цьому на місці *l̥ в залежності від діалекту того чи іншого села, або в залежності від тієї чи іншої групи лексем можуть зустрічатися також , əl , əv , ov , ou̯ . Рефлекси і ǐ в говорах Гори — голосні e і o відповідно ( den , son ).

Фонема / ə / в неврокопських говорах реалізується як / å /, в корчанських говорах і говорах сіл, розташованих на північ від Костура, — як / a /. У костурсько-корчанському ареалі збереглися носові голосні (поєднання чистих голосних і носових сонорних): zəmb «зуб» (в костурських), zåmb (в нестрамських), zamb (в корчанських). Для вевчансько-радождських говорів характерні наступні рефлекси складових сонорних і носового : påt , kärv , volk (але kälk «стегно»), історично / å / — після губно-губних приголосних, в інших позиціях — / ä /, в обох випадках під наголосом. У ніжньопреспанських: påt , krv , våk , але pålno «повне». У говорах сіл Сухо і Висока на місці носового відзначається поєднання ən : pənt’ [28].

Приголосні[ред. | ред. код]

Поширення приголосної /ќ/
Поширення приголосної /ѓ/

В області консонантизму в македонському мовному ареалі відзначаються такі діалектні відмінності, як наявність / відсутність фонеми / х / і (в інтервокальній позиції) фонеми / v /. Ці мовні явища поділяють західний і східний діалектні регіони: на заході / x / (за винятком тетовських, горанських і корчанських говорів) і / v / (за винятком малореканських говорів і частини говорів костурсько-корчанського регіону) відсутні, на сході ці приголосні зберігаються: glava «голова» — [gla], glavi «голови» — [glaj]. У східному діалекті виняток становлять тіквешсько-маріовські і кумановсько-кратовські говори, в яких немає приголосної фонеми / x /.

Східний діалектний регіон виділяється також тим, що на початку слова перед рефлексами праслов'янської носової голосної розвинулася протетична приголосна / v /, в західному регіоні в цій же позиції відзначається протетична /j/: vaglen «вугілля» — jaglen.

Крім того, македонська діалектна територія поділяється на кілька ареалів в залежності від розвитку древніх поєднань *tj , *kt , *dj . В північних і центральних діалектах на місці зазначених сполучень сформувалися приголосні /ќ / і /ѓ /. В периферійних південних, західних і східних — сформувалися поєднання / št /, / žd / або / šč /, / žǯ /, / š'č’ /, /ž'ǯ’/ [29].

Просодія[ред. | ред. код]

В говорах західного діалектного регіону сформувалася фонетична система з фіксованим наголосом, що падає на третій від кінця слова склад — в говорах Північної Македонії, і на передостанній склад — в говорах, головним чином, Албанії та Греції. Для східних говірок характерні різні типи нефіксованого наголосу. У тіквешсько-маріовських говорах наголос рухомий, але обмежується третім або передостаннім від кінця слова складом. У солунсько-воденських говорах наголос прив'язан до певної морфеми слова і змінюється в парадигмі цього слова, обмежуючись при цьому двома останніми складами (при цьому наголос ніколи не падає на кінцевий відкритий склад іменників). У кумановсько-кратовських і штипсько-струміцьких говорах наголос падає на певну морфему і змінюється в парадигмі без обмежень, за винятком кінцевого відкритого складу іменників. В малешевсько-піринських, неврокопських і драмсько-серських говорах наголос вільний і не закріплений за певною морфемою. В солунсько-воденських, неврокопських і драмсько-серських говорах вільний динамічний характер наголосу викликав редукцію ненаголошених / a /, / e /, / о /, які перейшли в цій позиції в голосні [ə], [i], [u] [27][30].

Морфологія і синтаксис[ред. | ред. код]

В області морфології і синтаксису відзначаються такі протиставлення західного і східного діалектних регіонів [29][31]:

  • Наявність на заході членної морфеми артикля чоловічого роду в формі однини -ot , на сході — наявність морфеми -o ;
  • Наявність на заході потрійного постпозитивного означеного артикля і відсутність його на сході;
  • На заході — синтетична форма займенники 1-ї особи множини в давальному відмінку — nam , на сході — аналітична форма — na nas ;
  • На заході — поширення особового займенника чоловічого роду в 3-й особі однини в називному відмінку toj «він», на сході — поширення особистого займенника on , форма on відома також на заході (в північно-західних говорах), а форма toj  — на сході (в драмсько-серських і неврокопських говорах);
  • На заході — форма особового займенника жіночого роду в 3-й особі однини знахідного відмінка — je (в тетовських і горанских говорах — ga ), на сході — форма ja (до лінії Велес — Прилеп — Бітола);
  • На заході — форма особового займенника жіночого роду в 3-й особі однини давального відмінка — je , на сході — форма i ;
  • На заході — форма особового займенника в 3-м особі множини знахідного відмінка — i , на сході — форма gi , крім говірок східного діалектного ареалу дана форма зустрічається також в північно-західних говорах;
  • На заході (а також в тіквешсько-маріовських говорах) — у більшості односкладових іменників чоловічого роду в множині відзначається варіант закінчення -ovi , -oj , на сході — варіант закінчення — -ove ;
  • На заході (а також в північно-східних говорах) — наявність непрямих відмінків іменників, що позначають осіб або особові імена, на сході — відсутність непрямих відмінків;
  • На заході — непослідовне вживання форми рахункової множини, на сході (а також в північно-західних говорах) — послідовне вживання даної форми;
  • Наявність в західному діалектному ареалі закінчення -t в 3-й особі однини дієслів теперішнього часу, в східному ареалі (а також в північно-західних говорах) — відсутність флексії -t в формах дієслів 3-ї особи однини теперішнього часу;
  • Наявність в західному діалектному ареалі словоформи суплетивного дієслова sum «бути» в 3-особі множини теперішнього часу — se , в східному ареалі і в північно-західних говорах цій формі протистоїть форма sa ;
  • На заході — утворення деяких дієслівних форм з l  — формою смислового дієслова без допоміжного дієслова sum в 3-м особі однини і множини, на сході — допоміжне дієслово sum не опускається;
  • На заході — наявність дієслівних форм з допоміжним дієсловом ima / nema «мати» / «не мати», на сході — відсутність таких форм;
  • На заході — аорист дієслів недосконалого виду є застарілою і виходить з ужитку формою, на сході — аорист дієслів недосконалого виду активно використовується;
  • На заході — наявність клітик на початку пропозиції (прокліза коротких форм особових займенників), на сході — відсутність клітик особових займенників на початку пропозиції.

Часто ті чи інші морфологічні і синтаксичні риси заходу чи сходу охоплюють всю північну македонську діалектну територію. Таким чином, північний діалект по ряду одних морфологічних і синтаксичних явищ зближується з західним діалектом, по ряду інших — зі східним [29].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Преглед на македонски дијалекти (со звучен запис на дијалектните текстови). Врз основа на трудовите на академик Божидар Видоески (pdf, mp3). — МАНМ. Центар за ареална линвистика.
  2. Friedman, 1993, Map 6.1. The Republic of Macedonia and adjacent territory
  3. Коряков Ю. Б. Приложение. Карты славянских языков. 3. Балкано-славянские языки // Языки мира. Славянские языки. — Academia, 2005. — ISBN 5-87444-216-2.
  4. Усикова, 2005, с. 102—103
  5. Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Geography (en). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 4. (Перевірено 15 травня 2019)
  6. Усикова Р. П. Македонский язык // Лингвистический энциклопедический словарь. — М. : Советская энциклопедия, 1990. — 685 с. — ISBN ISBN 5-85270-031-2.
  7. а б Усикова, 2005, с. 103
  8. Macedonian. A language of Macedonia (en). Ethnologue: Languages of the World (17th Edition). 2013. (Перевірено 15 травня 2019)
  9. а б Friedman, 1993, с. 299
  10. Дуличенко А. Д. Введение в славянскую филологию. — "Флинта", 2014. — ISBN 978-5-9765-0321-2.
  11. Супрун А. Е., Скорвид С. С. Славянские языки // Языки мира. Славянские языки. — Academia, 2005. — ISBN 5-87444-216-2.
  12. Усикова, 2005, с. 102
  13. а б в г Карта на диалектната делитба на българския език (bg). Институт за български език. (Перевірено 15 травня 2019)
  14. а б в г д Усикова, 2005, с. 104
  15. Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Status (en). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 6. (Перевірено 15 травня 2019)
  16. Усикова, 2005, с. 106
  17. Усикова, 2005, с. 105
  18. Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Standardization (en). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 5—6. (Перевірено 15 травня 2019)
  19. Дуличенко А. Д. Языки мира. Славянские языки. — Academia, 2005. — ISBN 5-87444-216-2.
  20. Ивић П. Диjалектолошка карта српскохрватског подручjа (Диалектологическая карта сербохорватского языка) (sr). Imageshack.us. (Перевірено 15 травня 2019)
  21. а б в Friedman, 1993, Map 6.1. The Republic of Macedonia and adjacent territory.
  22. Диалектната делитба на българския език. Крайни северозападни говори (bg). Институт за български език. Българска диалектология и лингвистична география. Карта на диалектната делитба на българския език. с. C. 10—12. (Перевірено 15 травня 2019)
  23. Диалектната делитба на българския език. Крайни югозападни (не-а-) говори (bg). Институт за български език. Българска диалектология и лингвистична география. Карта на диалектната делитба на българския език. с. C. 15. (Перевірено 15 травня 2019)
  24. Усикова, 2005, с. 103—104
  25. а б Диалектната делитба на българския език. Югозападни говори (bg). Институт за български език. Българска диалектология и лингвистична география. Карта на диалектната делитба на българския език. с. C. 12—15. (Перевірено 15 травня 2019)
  26. Диалектната делитба на българския език. Западнорупски говори (bg). Институт за български език. Българска диалектология и лингвистична география. Карта на диалектната делитба на българския език. с. C. 8—9. (Перевірено 15 травня 2019)
  27. а б в г д Friedman, 1993, с. 301
  28. Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Dialects. Vocalic Inventories (en). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 6—7. (Перевірено 15 травня 2019)
  29. а б в Friedman, 1993, с. 302
  30. Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Dialects. Prosody (en). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 7. (Перевірено 15 травня 2019)
  31. Friedman, Victor (2001). Macedonian. Sociolinguistic and Geolinguistic Situation. Dialects. Morphology (en). Duke University. Slavic and Eurasian Language Resource Center. с. P. 7—8. (Перевірено 15 травня 2019)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Friedman V. A. The Slavonic Languages. — London, New York : Routledge, 1993. — 249—305 p. — ISBN 0-415-04755-2.
  • Божидар Видоески. Македонски јазик. — 1960—1961. — Т. XI—XII.
  • Усикова Р. П. Языки мира. Славянские языки. — Academia, 2005. — С. 102—139. — ISBN 5-87444-216-2.

Посилання[ред. | ред. код]