Еліот Спітцер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:30, 12 травня 2020, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (→‎top: виправлення посилання за допомогою AWB)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліот Спітцер
Eliot Spitzer
Еліот Спітцер Eliot Spitzer
Еліот Спітцер
Eliot Spitzer
54-й Губернатор штату Нью-Йорк
1 січня 2007 — 17 березня 2008
Попередник Джордж Патакі
(George Pataki)
Наступник Девід Петерсон
Народився 10 червня 1959(1959-06-10) (64 роки)
м. Нью-Йорк, США
Відомий як адвокат, політик
Країна США
Alma mater Гарвардська школа права, Школа імені Гораса Маннаd, Школа громадських та міжнародних відносин імені Вудро Вільсонаd і Принстонський університет
Політична партія Демократична партія США
Батько Bernard Spitzerd
У шлюбі з Silda Wall Spitzerd
Релігія юдаїзм
Нагороди
Підпис

Е́ліот Ло́ренс Спі́тцер (англ. Eliot Laurence Spitzer; нар. 10 червня 1959) — американський політик, колишній генеральний прокурор та губернатор штату Нью-Йорк. Після гучного скандалу у 2008 році навколо використання Спітцером послуг повій, пішов у відставку. Після відходу з політичного життя працював коментатором, із 2012 року веде власне політичне ток-шоу.

Біографія

Народився у американській єврейській родині, яка має своє коріння в Україні. Його дід Морріс народився в Товстому на Тернопільщині в 1894 році і емігрував до Сполучених Штатів у 1920-х роках. Батько був заможнім володарем багатоповерхових будинків у Нью-Йорку, матір працювала викладачем англійської мови і літератури.[1]

Еліот навчався у Принстонському університеті. Пізніше закінчив юридичний факультет Гарвардського університету, отримав ступінь доктора юриспруденції. В університеті познайомився і пізніше одружився з Сільдою Волл. Після закінчення університету протягом двох років працював у престижних юридичних фірмах США. Пізніше поступив на роботу в прокуратуру Манхеттена в Нью-Йорку і присвятив себе боротьбі з організованою злочинністю. У 1992 р. виграв гучну справу проти лідерів італійської мафії у Нью-Йорку — т. зв. «справа сім'ї Гамбіно». До 1998 р. працював у престижних юридичних фірмах Нью-Йорку. Під час виборів генерального прокурора штату балотувався і одержав перемогу над відомим республіканським кандидатом. На посаді генерального прокурора зажив слави завдяки гучним справам проти зловживань фінансових та інвестиційних компаній на Уолл-стріт. Порушив та виграв справу навіть проти голови Нью-Йоркської фондової біржі.[2]

У 2006 р. обраний від Демократичної партії на посаду губернатора штату Нью-Йорк. На цій посаді відзначився ліберальними нововведеннями, які викликали резонанс у пресі та суспільстві — запропонував законопроект, який дозволяв одностатеві шлюби, своєю постановою дозволяв нелегальним емігрантам у США отримувати посвідчення водія, тощо.[2]

Секс-скандал

10 березня 2008 р. з'явилася публікація у пресі, що Спітцер був замішаний у стосунках із високооплачуваною повією. Таємне розслідування ФБР встановило причетність Спітцера до злочинної організації пов'язаної з проституцією для поважних клієнтів у декількох містах. У ході розслідування з'ясувалося, що Спітцер користувався послугами повій протягом багатьох років, у загальній кількості витратив на послуги повій близько 80 тисяч доларів. У списку клієнтів елітної ескорт-фірми значився, як Клієнт №9. На пресконференції визнав, що зробив помилку і пішов у відставку з посади губернатора штату 17 березня 2008 р. За результатами слідства прокуратура штату Нью-Йорк не знайшла в його діях ознак злочину і вирішила не порушувати проти Еліота Спітцера кримінальної справи. За мотивами цього скандалу був знятий документальний фільм Клієнт №9: Зліт і падіння Еліота Спітцера.[2][3]

Журналістська діяльність

Після відходу з політики, друкувався у різних виданнях, писав коментарі на політичні теми. У жовтні 2010 року почав працювати ведучим ток-шоу на Сі-Ен-Ен, однак вже у лютому 2011 року через непорозуміння з іншою ведучою залишив шоу. У березні 2012 року почав вести власне ток-шоу в одній з незалежних телекомпаній.[2]

Примітки

  1. The Spitzer Story
  2. а б в г Eliot Spitzer. Biography. Biography.com. 2007-3-11. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 25 листопада 2012.
  3. Еліот Спітцер на сайті IMDb (англ.)

Посилання