Зульня
| Зульня | |
|---|---|
 | |
| Витік | біля с. Пісків |
| Гирло | Горинь |
| Басейн | басейн Прип'яті |
| Країни: |
 УкраїнаРівненська область |
| Регіон | Рівненська область |
| Довжина | 40 км |
| Площа басейну: | 315 км² |
| Притоки: | невеликі потічки та меліоративні канали |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Зульня́ — річка в Україні, в межах Костопільського та Сарненського районів Рівненської області. Права притока Горині (басейн Дніпра).
Опис
Довжина 40 км. Площа водозбірного басейну 315 км². Похил річки 0,5 м/км. Заплава заболочена, меліорована. Річище слабозвивисте, завширшки 8—10 м, подекуди випрямлене. Використовується як водоприймач меліоративної системи.
Розташування
Зульня бере початок із заболоченого масиву біля села Пісків. Тече переважно на північ та північний захід. Впадає до Горині на захід від села Грушівки.
Зульня в культурі
Російський письменник О. І. Купрін у своїй книзі «Конокради» описав річку Зульня такими словами[1]:
Тиха річка, нерухома, як болото, вся була прихована під суцільною твердою зеленню латаття, які томно виставляли назовні свої чарівні, білі, непорочні віночки.
Оригінальний текст (рос.)Тихая река, неподвижная, как болото, вся была скрыта под сплошной твердой зеленью кувшинок, которые томно выставляли наружу свои прелестные, белые, непорочные венчики.
Примітки
- ↑ О. И. Куприн"Конокрады", 1903.
Література
- «Каталог річок України» — Видавництво АН УРСР, Київ, 1957.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||