Острог

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Острог
Coat of Arms of Ostroh.svg Flag of Ostroh.svg
Герб Острога Прапор Острога
Острог .Костел Успіння Діви Марії.Фасад.jpgКостел Успіння Діви Марії.
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Рівненська область
Район Острозька міська рада
Код КОАТУУ 5610900000
Перша згадка 1100 рік
Магдебурзьке право 1585
Статус міста з 1795 року
Населення 15 674 (01.01.2017)[1]
Площа 10.9 км²
Густота населення 1436 осіб/км²
Поштові індекси 35800—35807
Телефонний код +380-3654
Координати 50°19′45″ пн. ш. 26°31′11″ сх. д. / 50.32917° пн. ш. 26.51972° сх. д. / 50.32917; 26.51972Координати: 50°19′45″ пн. ш. 26°31′11″ сх. д. / 50.32917° пн. ш. 26.51972° сх. д. / 50.32917; 26.51972
Водойма річки Горинь, Вілія
Міста-побратими Польща ПольщаСандомир, Берунь
День міста 7 червня
Відстань
Найближча залізнична станція Острог
До станції 14 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 33 км
 - автошляхами 55 км
До Києва
 - залізницею 333 км
 - автошляхами 329 км
Міська влада
Адреса 35800, Рівненська обл., м. Острог, вул. Героїв Майдану, 4
Веб-сторінка http://www.ostroh.rv.ua/
Міський голова Шикер Олександр Федорович

Commons-logo.svg Острог у Вікісховищі

Карта
Острог. Карта розташування: Україна
Острог
Острог
Острог. Карта розташування: Рівненська область
Острог
Острог

Остро́г — місто обласного значення (з 1995 року) в Україні, центр Острозького району Рівненської області. Розташоване за 16 км від залізничної станції Острог на лінії Здолбунів — Шепетівка, за 47 км від Рівного. Відоме з 1100 року. 1585 р. місто отримало Магдебурзьке право. Місто розташоване за 3,2 км від Хмельницької атомної електростанції.

Походження назви[ред. | ред. код]

За однією з версій походження назви міста таке: пагорб Замкова гора, розташований у місті, був оточений дерев'яною огорожею, яка складалася з загострених зверху колод — острог. Припускають, що назву місто одержало від давньоруського слова «острог», що означало укріплення, обнесене тином. Стародавні назви його були Острогобор, тобто укріплення в бору, і Остроріг, тобто гострий ріг, який утворили названі вище відроги гір, що впираються в подільську височину.

Географія[ред. | ред. код]

Острог знаходиться на півдні Рівненської області, на кордоні між Рівненською і Хмельницькою областями. З півдня на північний схід біля міста протікає річка Вілія. Координати: 50°19′45″ пн. ш. 26°31′11″ сх. д. / 50.32917° пн. ш. 26.51972° сх. д. / 50.32917; 26.51972

Населення[ред. | ред. код]

рік населення
1882 7 717
1897 14 749
1903 16 586[2]
1921 12 975
1931 13 265
1937 15 000
2001 14 801
2007 15 202

З початку XIX століття і до 1941 року більшість населення складали євреї[3]. У 1921 році чисельність єврейського населення Острога склала 7991 осіб (при загальній чисельності містян — 12 795), в 1939 р. — 10 500.

Історія[ред. | ред. код]

Острог — місто стародавнє, про нього вже згадується в Іпатіївському літописі під 1100 роком, коли він разом з городищем Більмаж були віддані за рішенням Ветичівського з'їзду Давиду Ігоровичу внуку Ярослава Мудрого взамін Володимерецького князівства за осліплення Василька Ростиславича.

Розвиток феодальних відносин, вигідне фізико-географічне положення, зручне для оборони місце розташування сприяли зростанню Острога, який перетворюється на місто ранньофеодального типу, стає адміністративно-політичним центром округи, ремісничо-торговельним осередком. Його жителі займалися ковальством, ливарством, гончарством, будівельною справою.

Макет м. Острога.

1199 року Острог стає частиною Галицько-Волинського князівства.

У грамоті 1322 року надання сіл соборній церкві в Луцьку, Климентія було названо владикою луцьким і острозьким, а «богоспасаемый город Острог» князь Любарт вважає своїм володінням.

1340 року в Густинському літописі був згаданий перший історично відомий князь з династії Острозьких — Данило (помер близько 1386 року). Літопис повідомляє про його перемогу в Галичині над військом польського короля Казимира ІІІ. Із іменем князя Данила пов'язують будівництво в 3-й чверті XIV століття найдавнішої в Острозі кам'яної споруди — Вежі Мурованої

Син Данили Федір отримав 1396 року підтвердну грамоту на ці володіння від князя Вітовта. Близько 1430 року навколо Острога спорудили потужні укріплення з вежами, оточені ровом і валом.

Поблизу Острога знаходились оборонні городища: Кураж, Милятин, Могиляни, Бродів, Монастирьок, Межиріч, Новомалин, Будераж. То була перша оборонна лінія, яка проходила вздовж річок Вілії і Горині. Друга оборонна лінія проходила по городищах Дорогобуж, Тайкури, Дермань. Третя оборонна лінія проходила по городищах Хотин, Грабів, Шпанів, Басів Кут, Новомлинськ і Стубло. Розташування цих городищ вказує на певний сенс орієнтування волинян на небезпеку, що загрожувала їм зі сходу. Це була так звана Погорина лінія оборони.

З. Фогель. Острозький замок, 1796

В 1450 році[4] Василь Острозький закінчує спорудження Богоявленського собору на місці дерев'яної церкви. У 1521 році він був ще раз перебудований. Завдяки фортифікації місто не раз відбивало напади татар, а 1508 року під Острогом князь Костянтин Іванович розбив велике татарське військо і захопив багато полонених, яких оселив на передмісті. В Острозі була мечеть, відома з 1565, припинила існування до 1708 року[5]. У 16-ому столітті Острог став значним осередком ремесел і торгівлі, важливим центром православ'я в Україні, вогнищем освіти і культури.

Костянтин Василь Острозький 1576 року заснував тут славну Острозьку академію, зібрав у ній видатних науковців і педагогів того часу — Герасима Смотрицького, Йова Борецького, Д. Наливайко та багато інших. В академії навчалися гетьман Петро Сагайдачний, науковець і письменник Мелетій Смотрицький та багато інших. В Острозі також працював Іван Федоров, який видавав свої відомі книги, такі, як «Буквар», «Новий завіт з Псалтирем», Острозька Біблія та ін. Князь Острозький запросив відомого в той час друкаря Івана Федорова, оскільки хотів видати слов'янську Біблію. Іван Федоров був на той час визначним майстром книги, гравером, друкарем. Налагодивши друкарню, Іван Федоров 1581 року видав славнозвісну «Острозьку біблію» давньоукраїнською мовою. Це була в той час найбільша й найкраще видана книга — неперевершений шедевр друкарського й графічного мистецтва, передмову до якої написав сам князь Костянтин. Це видання було відоме не лише в Речі Посполитій, а й в Московії та Європі. 1620 року «Острозька біблія» була зареєстрована в каталозі бібліотеки Оксфорда, її мали шведський король Густав II Адольф (примірник книги зберігається у Королівській бібліотеці Копенгагена), кардинал Франческо Барберіні.

1585 року Острог самоврядування за магдебурзьким правом[6]. В Острозі сходились торгові шляхи з Польщі, Молдавії, країн Західної Європи, Балкан, Білорусі, Криму, Литви, Московії та ін. Жваві економічні зв'язки сприяли економічному зростанні Острога. Порівняно з 14 ст. у 16 ст. його територія збільшилась в 10 разів. Острог став п'ятим за величиною містом в Україні, поступаючись тільки Києву, Львову, Луцьку і Кам'янцю.

У другій половині 16 століття магнатові Костянтину Василю Острозькому належала третина усієї Волині; він мав великі маєтності в Київському, Переяславському, Канівському та Черкаському староствах. На підвладних йому землях було 80 міст та містечок, 2760 сіл, два мільйони морґів землі. Після смерті Костянтина Василя Острозького роль міста в культурному житті України зменшилась.

Після укладення Люблінської унії 1569 року Острог опинився в складі Речі Посполитої.

1624 року за сприяння дідички Анни-Алоїзи Острозької було засновано єзуїтський колегіум[4] Через два роки було закладено наріжний камінь костелу святих Ігнатія Лойоли та Франциска Ксаверія (єзуїтів)[7]

В 1636 році другий чоловік Єлизавети Заславської (1 voto Гербурт) Максиміліан Пшерембський поставив свого пробоща в костелі, який перед цим займали кальвіністи (предиканти), що призвело до конфлікту з власником міста Анджеєм Реєм.[8]

1648 року єзуїти покинули місто В 1649 році дощенту згоріла нова будівля Колегіуму єзуїтів[9]

12 вересня 1670 року була укладена угода між Михайлом Ханенком і представниками короля Міхала Вишневецького.[10]

Острозька ординація в 17 столітті перейшла до Заславських, потім до Вишневецьких, 1700 року — до Сангушків. Після кількаразового руйнування Острога в роки Хмельниччини й пізніших воєн місто занепало, тому сейм підтвердив усі попередні привілеї Острога. У 18 столітті місто не раз знищували пожежі, зокрема 1737, 1756 й 1775 року. Після захоплення Волині Російською імперією 1793 року Острог став повітовим містом Волинської губернії.[11]

В 1795 році Острог отримує підтвердження статусу міста.

1889 року трапилась загальноміська пожежа, під час неї згоріла Успенська церква, яка не відбудовувалася.

Після поразки визвольних змагань Острог опинився у складі Другої Речі Посполитої. 1 січня 1925 р. центр повіту перенесено до Здолбунова[12].

1 квітня 1927 р. межі міста було розширено шляхом приєднання вилучених із сільської гміни Хорів сіл Белмаж, Красностав і Татарська Вулиця та хутора Кавказ, неналежних до жодної гміни хуторів Кідри і Карпати та лук Поштарка, Лепеха і Вигін[13].

Розпорядженням міністра внутрішніх справ 28 березня 1934 р. територія міста розширена шляхом вилучення з сільської ґміни Новомалін поселення «дільниця Кідри» та приєднання його до міста[14].

1939 року було відкрито міський театр[15].

У 1939 році — анексія Радянським Союзом.

1940 — всі єврейські установи були закриті, багато єврейських родин були вислані у віддалені райони Радянського Союзу. 3 липня 1941 року — німецько-гітлерівські війська окупували місто. Єврейське населення Острога в цей час становило 9,5 тис. осіб. 4 серпня 1941 року в лісах під містом було знищено 3000 євреїв, під час наступної акції 1 вересня було вбито ще 2,5 тис. осіб. 15 жовтня 1942 року в околицях міста від рук німців і поліцаїв було знищено всі що залишилися в Острозі євреї — близько трьох тисяч осіб.

13 січня 1944 року радянська армія ввійшла у місто.

7 липня 1995 року постановою Верховної Ради України № 275/95-ВР місто Острог віднесено до категорії міст обласного значення.

Економіка[ред. | ред. код]

ТзОВ «Острозький завод мінеральної води»[ред. | ред. код]

У 2009 році через загальнодержавну та світову фінансово-економічну кризу виробництво продукції дещо скоротилося і склало 7,6 млн грн. або 84-6 % до рівня попереднього року. У 2010 році ситуація на заводі значно покращилася і за січень-жовтень цього року ним вироблено продукції на загальну суму 6,7 млн грн. або темп росту до відповідного періоду минулого року склав 102,3 відсотки.

На заводі працює 65 осіб.[16]

Транспорт[ред. | ред. код]

Через місто проходять автомобільні шляхи національного і регіонального значення: Н25 Городище — Рівне — Сарни — Старокостянтинів і Р26 Острог — Кременець — Радивилів. За 14 км на північ, у селі Оженин, розташована пасажирська залізнична станція Острог (Південно-Західна залізниця), залізничної лінії Шепетівка — Здолбунів.

Культура[ред. | ред. код]

Музеї[ред. | ред. код]

Від 1981 року в Острозі діє Державний історико-культурний заповідник, до складу якого нині входять Острозький замок з Богоявленською церквою і фрагменти міських укріплень. В складі заповідника здійснюють свою діяльність музейні установи:

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Перелік пам'яток архітектури місцевого значення[17]

Розташування: на південний-схід від центральної частини міста, вулиця Лесі Українки. Пам'ятка єврейської архітектури в Україні XVI—XVII ст. В XVI—XVII ст. при синагозі працювала відома в Східній Європі єшива. Не використовується. Внесена до реєстру пам'яток під охоронним номером 190172.

Розташована по вулиці Академічній 3. Житловий будинок XVIII сторіччя, з прилеглим дендропарком. Стан збереження — задовільний. Використовується релігійною громадою Української православної Церкви в м. Острог (Свято-Богоявленська парафія). Внесена до реєстру пам'яток під охоронним номером 190162.

Рок-музика[ред. | ред. код]

Щороку у місті проводився фестиваль «Рок-Острог», місцем проведення якого найчастіше є Культурно-мистецький центр Національного університету «Острозька академія», гостями фестивалю здебільшого є гурти Острога та Рівненської області. Також кілька разів проводився масштабний фестиваль «ІНШІ», на якому виступали такі гранди українського року, як Кому вниз, Тінь Сонця, Брем Стокер, Полинове поле та інші. З 2009 року започатковано фестиваль «Острогsession», що у 2014 році пройшов в форматі благодійного заходу.

Релігія[ред. | ред. код]

У місті діють такі релігійні громади[18]:

  • Громада Богоявленського собору (УПЦ МП)
  • Громада церкви Святого Миколая (УПЦ КП)
  • Громада Свято-Воскресенської церкви (УПЦ МП)
  • Громада костелу Успіння Пресвятої Діви Марії (Римо-Католицька церква)
  • Громада Церква християн віри євангельської — баптистів (протестантизм, течія — баптизм)
  • Громада парафії Святих Йоакима і Анни (УГКЦ)
  • Громада церкви Святого Федора Острозького (УПЦ КП)
  • Громада Церква християн віри євангельської — п'ятидесятників (протестантизм, течія — п'ятидесятництво)

Освіта та наука[ред. | ред. код]

Система закладів освіти міста включає:

Спорт[ред. | ред. код]

У місті Острог функціонує ДЮСШ, в якій працюють секції: футбол, баскетбол, бокс та інші. Спортсмени беруть участь у міських та обласних змаганнях.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Острозький державний історико-культурний заповідник: Путівник — Львів: Каменяр, 1985 — с. 7
  3. «Ostrog» — Encyclopedia of Jewish Communities in Poland, Volume V (Ukraine)
  4. а б Ostróg // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat. (пол.) — S. 683. (пол.)
  5. http://www.history.org.ua/?termin=Ostroh_mst
  6. http://www.history.org.ua/?termin=Ostroh_mst
  7. Костел Єзуїтів. Острог
  8. Janusz Byliński. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : PAU, 1985. — T. ХХVIII/4, zeszyt 119. — S. 761. (пол.)
  9. Jerzy Paszenda. Molli (Moly, De Molle, Demolle, Di molli, Dimollius) Benedetto (1597—1657) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1976. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 635. (пол.)
  10. Чухліб Т. Острозька угода 1670 // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 688—690. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  11. Острозька академія — XVII століття. Енциклопедія / Ред. колегія: І. Пасічник, П. Кралюк, А. Атаманенко та ін. Національний університет «Острозька академія». — Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2011. — 512 с.: іл.
  12. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 lipca 1924 r. w sprawie podziału powiatu rówieńskiego na dwie jednostki administracyjne i kreowania powiatu kostopolskiego tudzież regulacji granic powiatów: rówieńskiego, dubnowskiego, łuckiego, ostrogskiego, krzemienieckiego i horochowskiego.
  13. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 14 stycznia 1927 r. o zmianie granic gminy miejskiej Ostróg w powiecie zdołbunowskim, województwie wołyńskiem. (пол.)
  14. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 30 marca 1934 r. o zmianie granic miasta Ostroga w powiecie zdołbunowskim, województwie wołyńskiem. (пол.)
  15. http://www.history.org.ua/?termin=Ostroh_mst
  16. http://ostrozkiy-zavod-mineralnoyi-vodi.business-guide.com.ua/
  17. http://shtetlroutes.eu/en/ostrog-cultural-heritage-card/
  18. https://ostroh.rv.ua/community/religious_organizations
  19. Janina Berger-Mayerowa. Jabłonowska z Sapiehów Anna Paulina (1728—1800) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków, 1963.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom Х/2, zeszyt 45. — S. 212. (пол.).

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]