Канал Дніпро — Донбас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:36, 6 лютого 2022, створена Wlados1991 (обговорення | внесок) (оформлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Канал Дніпро — Донбас
Зображення
Джерело водотоку Кам'янське водосховище і Дніпро
Гирло Краснопавлівське водосховище
Водойми в руслі Орільське водосховище
Країна  Україна
Адміністративна одиниця Дніпропетровська область
Харківська область
Оператор Державне агентство водних ресурсів України
Проходить над/під Оріль, Дніпро — Царичанка — Кобеляки — Решетилівка, Прядівка, aвтошляхТ 0413, aвтошляхТ 0442, aвтошляхТ 0412 і Автошлях М 18
Мапа
Офіційний сайт

Координати: 49°10′21″ пн. ш. 36°59′04″ сх. д. / 49.172502777805775° пн. ш. 36.984602777805775986° сх. д. / 49.172502777805775; 36.984602777805775986

Канáл Дніпрó — Донбáс — штучний водотік, що сполучає одні з найбільших річок України: Дніпро та Сіверський Донець.

Історія

Індустріалізація наприкінці XIX — початку XX століть виснажила запаси прісної води на сході України. Сіверський Донець — головна річка східної України, до 1970-х років XX століття вже ледве могла забезпечити потреби промисловості, зрошувальних систем і водопостачання населення. Ситуація погіршилася, коли було споруджено канал Сіверський Донець — Донбас для постачання води Донецької області, що був спроєктований на забір води із Сіверського Дінця — до 43 м³/сек, тобто майже половину його річного стоку в місці відгалуження. Тому 1969 року було почато будівництво каналу Дніпро — Донбас для перекидання води з Дніпра до Сіверського Дінця. Спочатку було заплановано 2 черги загальною протяжністю 550 км: перша — до Сіверського Дінця, друга — безпосередньо до Донецької області додатково до каналу Сіверський Донець — Донбас. Однак, вийшло завершити лише першу чергу каналу, яка почала функціонувати у квітні 1982 року. Перед початком експлуатації каналу Дніпро — Донбас 1976 року Мінводгосп України поставив завдання «Укргідропроєкт»у з розробки проєкту експлуатації першої черги каналу.

Управління каналу Дніпро-Донбас було створено Наказом Мінводгоспу України № 384 від 3 вересня 1976 року.

Опис

Канал Дніпро — Донбас працює в компенсаційному режимі, тобто поповнює нестачу води в річці Сіверський Донець і подає воду на сільськогосподарські потреби в частині зрошення земель, промислові та комунальні потреби, риборозведення по Дніпропетровській, Полтавській, Харківській областях.

Характеристика траси каналу і поздовжнього профілю

Траса каналу Дніпро — Донбас починається головною водозабірною спорудою, розташованою на 245-му пікеті Орільської захисної дамби Кам'янського водосховища.

Загальна довжина каналу 263 км. За умовами рельєфу траса каналу поділяється на 3 основні ділянки: підйому, переходу через водорозділ, скидна.

На дільниці підйому довжиною 193,5 км, 12-ма помповими станціями воду підіймають на висоту — 68 м, траса проходить по заплавних терасах річок Оріль та Орілька. Ділянка переходу через водорозділ (завдожки 10 км) виконана у вигляді гідротехнічного тунелю (3,35 км) і закінчується багатоступеневим водоскидом у Краснопавлівське водосховище. Скидна самопливна дільниця каналу починається після гідровузлу Краснопавлівського водосховища, проходить по заплавах річок Попельня, Бритай і Берека до річки Сіверський Донець.

Основні характеристики річища каналу

Канал має трапецеїдальну форму. Ширина по дну до 168 км — 20 м, далі — 10 м. Закладення відкосів: підводних частин — 1:4, верхньої частини — 1:3. Ширина поверхні від 30 до 60 метрів і завглибшки 4,5-6,5 м.

Режим роботи річища каналу

Канал розрахований на велику витрату води — до 120—125 м³/сек, максимально допустима швидкість течії — 0,65 м/сек.

Зимовий режим: витрата води по річищу не більше — 55 м³/сек, швидкість течії — 0,5 м/сек.

Після побудови каналу Краснопавлівське водосховище, споруджене в рамках програми будівництва каналу 1984 року, було сполучено з Харковом 142-кілометровим водоводом загальною потужністю 8,6 м³/сек, для додаткового водопостачання міст Лозова, Первомайський та Харків.

Див. також

Джерела

  • Проєкт експлуатації. Книга № 5. Арх. № 509-39-Т3
  • Вишневський В. І. Гідрологічні характеристики річок України, «Ніка-Центр», Київ, 2003

Посилання