Мануель дель Патрісіо Родрігес Ґарсія
| Мануе́ль дель Патрі́сіо Родрі́гес Ґарсі́я | |
|---|---|
.png) | |
| Ім'я при народженні | ісп. Manuel Patricio Rodríguez García Sitches |
| Народився |
17 березня 1805[4][1][…] Мадрид, Іспанія[5] |
| Помер |
1 липня 1906[1][2][…] (101 рік) Лондон, Сполучене Королівство[5] |
| Країна |
.svg){kind=small} Іспанія[6] |
| Діяльність |
оперний співак вокальний педагог |
| Вчителі | Мануель дель Пополо Вісенте Ґарсія[7] |
| Відомі учні | Єнні Лінд[8][7], Матільда Маркезі де Кастронеd і Julius Stockhausend[8][9][7] |
| Знання мов | іспанська і французька[4] |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Королівська музична академія |
| Жанр | опера |
| Батько | Мануель дель Пополо Вісенте Ґарсія[8] |
| Мати | Joaquina Sitchezd |
| Родичі | Josefa Ruiz-Garcíad і Антонія Сітчес де Мендіd |
| Брати, сестри | Поліна Віардо-Гарсіа і Малібран Марія Феліста |
| Нагороди | |
Мануе́ль дель Патрі́сіо Родрі́гес Ґарсі́я ісп. Manuel del Patricio Rodriges García; нар. 17 березня 1805, Мадрид, Іспанія — пом. 1 липня 1906, Лондон, Велика Британія) — іспанський співак (бас і баритон), вокальний педагог, син Мануеля дель Пополо Вісенте Ґарсії.
Біографія[ред. | ред. код]
Дебютував як оперний співак у партії Фігаро в «Севільському цирульнику» Дж. Россіні у 1825 році в «Парк-театрі», що в Нью-Йорку. Прославився виконанням цієї ролі під час гастрольної поїздки з батьком містами США у 1825–1827 рр. і в Мехіко. Педагогічну діяльність розпочав у Парижі, в лоні вокальної школи свого батька. У 1842–1850 рр. викладав сольний спів у Паризькій консерваторії, а в 1848–1895 рр. у Королівській музичній академії Лондона.
Написав кілька важливих методичних робіт: «Записки про людський голос» (1840), «Повне керівництво з мистецтва співу» (1847). Мануель Ґарсія працював також у царині вивчення фізіології людського голосу. За винахід ларингоскопа у 1855 р. був удостоєний ступеня доктора медицини Кенігсберзького університету.
Педагогічні принципи М. Ґарсії значно вплинули на розвиток вокального мистецтва ХІХ ст., набувши поширення також через його численних учнів, серед яких найвідоміші співачки Є. Лінд, Е. Фреццоліні, М. Маркезі, Р. Ніссен-Саломан, співаки Ю. Штокгаузен, К. Еверарді.
Література[ред. | ред. код]
- April Fitzlyon, Garcia, Manuel (Patricio Rodriguez), in Stanley Sadie (ed): The New Grove Dictionary of Opera. New York: Grove (Oxford University Press), 1997 (II, p. 345).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ https://datos.gob.es/es/catalogo/e00123904-autores-espanoles-en-dominio-publico-fallecidos-desde-1900
- ↑ а б в Г. Риман Гарсиа // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 298.
- ↑ а б в Гарсиа // Большая советская энциклопедия / под ред. О. Ю. Шмидт — 1 — Москва: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1920.
- ↑ Штокгаузен, Юлиус // Большая советская энциклопедия / под ред. О. Ю. Шмидт — 1 — Москва: Акционерное общество «Советская энциклопедия», 1920.
|
|
Це незавершена стаття про співака. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |