Мечебилове
| село Мечебилове | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Барвінківський район |
| Рада | Мечебилівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA63040030300035686 |
| Облікова картка | Мечебилове |
| Основні дані | |
| Засноване | 1927 |
| Населення | 652 |
| Площа | 1,769 км² |
| Густота населення | 368,57 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64712 |
| Телефонний код | +380 5757 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°03′50″ пн. ш. 36°41′26″ сх. д. / 49.06389° пн. ш. 36.69056° сх. д.Координати: 49°03′50″ пн. ш. 36°41′26″ сх. д. / 49.06389° пн. ш. 36.69056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
81 м |
| Водойми | Дніпро - Донбас |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64720, Харківська обл., Барвінківський р-н, с.Мечебилове, вул.Центральна,1 |
| Сільський голова | Хавільова Валентина Михайлівна |
| Карта | |
  Мечебилове | |
 Мечебилове | |
| Мапа | |
| |
Мечеби́лове — село в Україні, у Барвінківському районі Харківської області. Населення становить 652 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мечебилівська сільська рада.
Географія
Село Мечебилове знаходиться в місці злиття річок Самарка і Бритай, за 0,5 км від каналу Дніпро-Донбас, на протилежному березі каналу знаходиться село Федорівка, є міст. На річці Самарка зроблена загата (~ 7 га). Поруч проходить автомобільна дорога Р79.
Історія
- Біля села Мечебилове розкопані 4 кургани і виявлено понад 20 поховань, з них 19 відноситься до бронзової доби (ІII-II тис. до н. е.) і одне до досарматських часів (II ст. н. е.).
- Мечебилова слобода:
Мечебилове спочатку стала населяти княгиня Мечебилова, і від неї отримала свою назву. Указом Азовської губернської канцелярії 1782 року наказано: в Торському повіті, під слободою Мечебилове княгині генерал-майорші Мечебиловій, землю 1000 десятин, з 1783 року покласти в оклад, і стягувати в рік «за десятину по п'яти грошей».[1]
- 1817 — поміщик Федір Петрович Кукіль-Яснопольский побудував кам'яний храм, в ім'я Праведного Йосипа Обручника.
- Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 173 людей[2].
Економіка
- Лан, агрофірма, ТОВ.
- В селі є кілька молочнотоварних ферм.
- Глиняний кар'єр.
- Лікарня.
Культура
- Школа
- Клуб
- Дитячий сад
Пам'ятки
- Йосипо-Обручницька церква. 1817 р. (Ампір в Україні)
- Орнітологічний заказник місцевого значення «Куплеватське». Мілководне озеро з заболоченими берегами на дні степової балки на правому березі річки Бритай. Місто гніздування та міграційних скупчень птахів водно-болотного і лугового комплексів (гусей, качок, лебедів, чапель, чайок, крячок, куликів). На території заказника гніздяться рідкісні види, занесені до Європейського Червоного списку (деркач), у Червоний список Харківщини (пірникоза сірощока, пірникоза мала, бугай, бугайчик, лебідь-шипун, польовий лунь, боривітер звичайний, сова болотяна, вусата синиця). Тут розмістилася колонія крячок (к. Чорна, к. Білокрила, к. Білощока) і локальне поселення індійської очеретянки.[3]
Відомі люди
Уродженцями села є Перевозний Михайло Іванович (1918—1944) — Герой Радянського Союзу, Галазій Григорій Іванович (1922–2000) — академік Російської академії наук, директор Лімнологічного інституту на Байкалі.
Також
Примітки
- ↑ Філарет. Історико-статистичний опис Харківської єпархії
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 399—403
- ↑ [http: //www.pzf.jino- net.ru/Barvenkove/Kuplevat139.htm Куплеватське. Орнітологічній заказник місцевого Значення]
Посилання
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
