Грушуваха

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Грушуваха
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Барвінківський район
Рада/громада Грушуваська сільська рада
Код КОАТУУ 6320482001
Облікова картка Грушуваха 
Основні дані
Населення 860
Площа 3,695 км²
Густота населення 232,75 осіб/км²
Поштовий індекс 64720
Телефонний код +380 5757
Географічні дані
Географічні координати 49°06′54″ пн. ш. 36°53′45″ сх. д. / 49.11500° пн. ш. 36.89583° сх. д. / 49.11500; 36.89583Координати: 49°06′54″ пн. ш. 36°53′45″ сх. д. / 49.11500° пн. ш. 36.89583° сх. д. / 49.11500; 36.89583
Середня висота
над рівнем моря
73 м
Водойми Канал Дніпро — Донбас
Місцева влада
Адреса ради 64720, с. Грушуваха, вул. Миру, 31а; тел. 4-33-87; 74-2-31
Сільський голова Маслов Олександр Іванович
Карта
Грушуваха. Карта розташування: Україна
Грушуваха
Грушуваха
Грушуваха. Карта розташування: Харківська область
Грушуваха
Грушуваха
Грушуваха. Карта розташування: Барвінківський район
Грушуваха
Грушуваха

Грушува́ха — село в Україні, в Барвінківському районі Харківської області. Населення становить 860 осіб. Орган місцевого самоврядування — Грушуваська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Грушуваха знаходиться на правому березі каналу Дніпро-Донбас, в місці, де для цього використовується русло річки Берека, є міст. На північному сході заболочені луки з озерами. Село перетинає балка Широка, якою протікає пересихаючий струмок. Поруч проходять автомобільні дороги Р79, Т 2110.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

На території села знайдені курганні поховання ямної культури (друга половина III тис. до н. е.).

Село засноване в 1690 році.

За даними на 1864 рік у казенній слободі Грушуваха (Трушуваха) Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 1637 осіб (833 чоловічої статі та 804 — жіночої), налічувалось 246 дворових господарств, існувала православна церква, відбувався 3 щорічних ярмарки[1].

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі Великокомишуваської волості мешкало 3705 осіб, налічувалось 405 дворових господарства, існували православна церква, школа та 2 лавки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3164 осіб (1525 чоловічої статі та 1639 — жіночої), з яких 3164 — православної віри[3].

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932–1933 роках[4].

Економіка[ред. | ред. код]

  • В селі є кілька молочно-товарних, свино-товарна і птахо-товарна ферми.

Культура[ред. | ред. код]

  • Школа
  • Клуб

Релігія[ред. | ред. код]

  • Свято-Миколаївський храм.

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 1946)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-248)
  4. Мартиролог. Харківська область, ст. 389

Посилання[ред. | ред. код]