Чайка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чайка
Northern Lapwing.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Сивкові (Charadriidae)
Рід: Чайка (Vanellus)
Вид: Чайка
Біноміальна назва
Vanellus vanellus
(Linnaeus, 1758)
Ареал чайки: блакитний — зимовий, жовтий — гніздовий, зелений — осілий, осілі популяції
Ареал чайки: блакитний — зимовий, жовтий — гніздовий, зелений — осілий, осілі популяції
Синоніми
Tringa vanellus Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Vanellus vanellus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Vanellus vanellus
EOL logo.svg EOL: 1049340
ITIS logo.svg ITIS: 176481
IUCN logo.svg МСОП: 22693949
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 100859

Ча́йка (Vanellus vanellus) — прибережний птах родини Сивкових, ряду Сивкоподібних. В Україні гніздовий перелітний птах. Гніздиться на вологих луках та трав'янистих болотах. Раніше мав обмежене мисливське значення. Через суттєве скорочення чисельності виду протягом останніх десятирічь МСОП у 2015 році було надано цьому виду надано статус «близький до загрозливого стану».

Назви виду[ред.ред. код]

Офіційно визнаною назваою виду Vanellus vanellus українською мовою є чайка[1]. Саме цей термін є широко вживаним у науковій орнітологічній літературі[2][3][4] та словниках української мови[5][6]. У період русифікації України протягом ХХ ст. також затосовули синонім — «чибіс»[7], що походить від рос. «чибис». У словниках української мови можна зустріти також термін «тігітка»[8], проте він не застосовується в науковому обігу. У різних регіонах України існують народні назви цього птаха. Так на Сумщині, це — болотяна чайка, кулик, чайка, чибіс, чібіс[9]. На Харківщині — чибіс, рідко — чайка.[10] На Волино-Поділлі — чибіс[11].

Опис[ред.ред. код]

Яйце чайки

Птах завбільшки з галку, або трохи менше. Розмір крила 21,5-23,75 сантиметри. У річному віці довжина тіла до 35 см, вага 180 — 225 грам.

Відрізняється своїм чорно-білим забарвленням і тупими крилами. Верх — з сильним металевим зеленим, бронзовим і пурпуровим блиском; груди чорні; боки тіла, черево і боки голови білі; на голові хохол з дуже вузького і довгого пір'я. У літньому вбранні горло та воло чорні, у зимовому помітна велика домішка білого пір'я. Дзьоб чорний; око темно-буре; чотирипалі малинові ноги.

Біологія[ред.ред. код]

Пташеня чайки

Перелітний птах, поширений у помірних районах Європи та Азії, інколи залітає до Північної Америки. В Україні трапляється скрізь, крім Карпат.

Прилітає на місця гніздування дуже рано, залежно від широти, з кінця лютого до початку квітня. Гніздиться на вологих луках та трав'янистих болотах. Гніздо у вигляді невеликої ямки у ґрунті. Чайка не боїться селитися поруч з людиною та є чудовим літуном — самці під час шлюбного періоду розважають самиць повітряними іграми. Прилітають перші чайки в той час, коли на полях зберігається сніговий покрив і тільки-но з'являються перші прогалини. Самиця відкладає 4 яйця, які висиджує разом з самцем.

Гніздиться колоніями, але не дуже тісно, або окремими парами. Поява небажаного прибульця викликає переполох у всій колонії: птахи з гучними пронизливими криками і різноманітними жалібними інтонаціями починають кружляти над ворогом, налітаючи дуже близько і цим дуже часто видають себе, адже гніздо чайки на землі помітити дуже важко, а пташенята відмінно маскуються. Якщо над весняними луками летить ворона або яструб, чайки почергово ганяють ворога поки він пролітає над їх гніздовими ділянками. Пташенята виводкові. Живиться чайка різноманітними безхребетними, павуками, слимаками, хробаками тощо.

Значення та охорона[ред.ред. код]

У 18 сторіччі в Європі яйця чайок були делікатесом. У Фрисландії досі популярна розвага, яка полягає у тому, щоб знайти перше яйце чайки цього року і подарувати королеві. Щороку сотні людей йдуть на пасовища у пошуках яєць. Той, хто знаходить перше яйце, відзначається як національний герой.[джерело?] Але сьогодні на це потрібна ліцензія, яка до того-ж, зобов'язує позначати гнізда чайок, а то і огороджувати, щоби вберегти їх від фермерської діяльності, оскільки чайки не можуть захистити себе від сільгосптехніки.

У Червоному списку Міжнародного союзу охорони природи у 2004—2015 роках чайка мала статус «Найменший ризик». У жовтні 2015 року через скорочення чисельності виду, йому було надано статус «близький до загрозливого стану»[12].

У культурі[ред.ред. код]

Марка, випущена в Угорщині

В українському фольклорі відома журлива чумацька пісня «Ой горе тій чайці»[13], яку, за деякими джерелами, дуже полюбляв, або, можливо, був її автором, гетьман України Іван Мазепа. Гетьман порівнював тогочасну Україну з чайкою, яка звела гніздо при битій дорозі. Слова пісні свідчать, що в давнину чайок упольовували і споживали в їжу.

Тарас Шевченко у вірші «До Основ'яненка»:

« Чайка скиглить, літаючи,
мов над дітьми плаче,
що то видно, що то чутно
на степу козачім..
 »

Джерела[ред.ред. код]

  1. Наукові назви птахів України, затверджені Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України // Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
  2. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Анотований список українських наукових назв птахів фауни України. — Київ—Львів, 2007. — 111 с. — ISBN 966-8734-08-4.
  3. Grishchenko V. Checklist of the birds of Ukraine // Беркут. – 2004. – Т. 13, вип. 2. – Р. 141-154. 
  4. Шидловський І. В.. Чайка (Vanellus vanellus L.) на заході України: біологія, динаміка чисельності, біотопічний розподіл: Автореф. дис… канд. біол. наук: 03.00.08 — зоологія / НАН України; Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена. — К., 2005. — 20 с.
  5. Чайка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 443.
  7. Марисова І. В., Талпош В. С. Птахи України. Польовий визначник. — К.: Вища шк., 1984. — 184 с.
  8. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко: в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 4, ст. 265.
  9. Книш М. П. Народні назви птахів на Сумщині // Беркут. — 2014. — Т. 23, вип. -2. — С. 99-105.
  10. Шапаренко С. О. Народні назви птахів на Харківщині. — Беркут. — 1994. — Т. 3, вип. 1. С. 40-42.
  11. Новак В. О., Мазуркова І. А. Народні назви птахів на Волино-Поділлі. — Мат-ли ІІ-ї конфер. молодих орнітологів України. — Чернівці, 1996. — С. 136—137.
  12. BirdLife International. 2015. Vanellus vanellus. The IUCN Red List of Threatened Species 2015: e.T22693949A82827740. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2015-4.RLTS.T22693949A82827740.en. Downloaded on 10 January 2016.
  13. Ой горе тій чайці, відео

Література[ред.ред. код]