Мітін Марк Борисович

Мітін Марк Борисович
Народився	22 червня (5 липня) 1901 Житомир, Волинська губернія, Російська імперія
Помер	15 січня 1987(1987-01-15) (85 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Національність	єврей
Діяльність	філософ, журналіст, політик
Галузь	філософія
Відомий завдяки	філософія
Alma mater	Інститут червоної професури і Комуністичний університет імені Якова Свердловаd
Науковий ступінь	доктор філософських наук
Знання мов	російська
Заклад	Інститут марксизму-ленінізму, Інститут філософії РАНd, Institute of Sociologyd і Інститут держави і права РАН
Членство	Академія наук СРСР і ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Марк Борисович Мітін (Гершкович) (5 липня 1901(19010705), Житомир — 15 січня 1987, Москва) — радянський діяч, марксистсько-ленінський філософ. Доктор філософських наук (1934), професор (1933). Академік Академії наук СРСР (28.01.1939). Депутат Верховної Ради СРСР 3—5-го скликань (1950—1962). Член ЦК КПРС (1939—1961 роки).

Біографія

Народився 22 червня (5 липня) 1901 року в місті Житомирі, в єврейській родині робітника житомирської фабрики кавказьких срібних виробів Бориса Гершковича.

У 1919 році — секретар Житомирської міської організації комсомолу, секретар Волинського губернського комітету комсомолу.

Член РКП(б) з 1919 року.

У 1919—1920 роках служив в частинах особливого призначення (ЧОН) та в Богунському полку 44-ї стрілецької дивізії РСЧА.

У 1920 році — голова Правобережного бюро ЦК комсомолу (КСМ) України; відповідальний секретар Київського губернського комітету КСМ України.

У 1920—1921 роках — відповідальний секретар Подільського губернського комітету КСМ України.

У 1921—1922 роках — слухач восьмимісячних курсів Комуністичного університету імені Свердлова, У 1922—1923 роках працював викладачем суспільствознавства у виробничо-технічній школі при фабриці «Трьохгірна мануфактура» міста Москви. У 1923 році «мав коливання троцькістського характеру».

У 1923—1925 роках — на політичній роботі в Червоній армії: заступник начальника, начальник агітаційно-пропагандистської частини політичного відділу, заступник начальника політичного відділу 14-ї стрілецької дивізії.

У 1925—1929 роках — студент філософського відділення Інституту червоної професури в Москві.

У 1929—1930 роках — заступник ректора Академії комуністичного виховання імені Крупської в Москві.

У 1930—1931 роках — заступник директора Інституту червоної професури філософії і природознавства.

У 1931—1939 роках — заступник директора Інституту філософії Комуністичної академії при ЦВК — Академії наук СРСР.

У 1931—1944 роках — редактор журналу «Під прапором марксизму».

У січні 1939 — 1944 року — директор Інституту Маркса—Енгельса—Леніна при ЦК ВКП(б).

У 1939—1944 роках — член редакційної колегії журналу «Більшовик».

У 1941—1944 роках — керівник бригади лекторів ЦК ВКП(б) і Головного політичного управління РСЧА. У 1941—1945 роках — член Радянського бюро військово-політичної пропаганди.

У 1942—1946 роках — член Президії Академії наук СРСР.

У 1944—1950 роках — відповідальний секретар редакційної колегії журналу «Більшовик».

У 1947—1956 роках — 1-й заступник голови правління Всесоюзного товариства з поширення політичних і наукових знань.

У 1950—1956 роках — шеф-редактор газети «За міцний мир, за народну демократію».

У 1956—1960 роках — голова правління Всесоюзного товариства з поширення політичних і наукових знань.

У 1957—1978 роках — заступник голови Центрального правління Товариства радянсько-польської дружби.

У 1960—1968 роках — головний редактор журналу «Питання філософії».

У 1961—1963 роках — член бюро Відділення економічних, філософських і правових наук Академії наук СРСР. У 1963—1967 роках — заступник академіка-секретаря Відділення філософії і права Академії наук СРСР.

У 1963—1978 роках — член керівного комітету Міжнародної федерації філософських товариств.

У 1964—1968 роках — професор Московського державного університету.

З 1966 року — голова наукової ради з проблем зарубіжних ідеологічних течій при Секції суспільних наук Президії Академії наук СРСР. З 1967 року — член бюро Відділення філософії і права Академії наук СРСР.

У 1969—1970 роках — професор Всесоюзного заочного інституту текстильної і легкої промисловості.

У 1971—1974 роках — професор Академії суспільних наук при ЦК КПРС.

З 1972 року — член наукової ради Академії наук СРСР з комплексної проблеми «Соціально-економічні і ідеологічні проблеми науково-технічної революції».

З 1978 року — член президії Центрального правління Товариства радянсько-польської дружби.

У 1978—1985 роках — професор філософського факультету Московського державного університету.

З 1979 року — голова редакційної колегії серії «Філософська спадщина».

Праці

Автор багатьох праць з діалектичного і історичного матеріалізму, критики буржуазної філософії:

• Митин М. Б., Ральцевич В. Н., Юдин П. Ф. О новых задачах марксистско-ленинской философии // Правда, 7 июня 1930.
• Митин М. Б. Гегель и теория материалистической диалектики. — М., 1932.
• Митин М. Б. Боевые вопросы материалистической диалектики. — М., 1936.
• Митин М. Б. К столетию «Манифеста Коммунистической партии» Маркса и Энгельса. — М., 1948.
• Митин М. Б. За материалистическую биологическую науку. — М.-Л., 1949.
• Митин М. Б. Историческая роль Г. В. Плеханова в русском и международном рабочем движении. — М., 1957.
• История философии. Т. 1—6. — М.: Изд-во АН СССР, 1957—1965. (редактор)
• Митин М. Б. Философия и современность. — М., 1960.
• Митин М. Б. Опыт Октября и закономерности социалистической революции. — М., 1967.
• Митин М. Б. В. И. Ленин и актуальные проблемы философии. — М., 1971.
• Марксизм-ленинизм / Митин М. Б. // Ломбард — Мезитол. — М. : Советская энциклопедия, 1974. — (Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 15).
• Митин М. Б. Проблемы современной идеологической борьбы: критика социологических и социально-политических концепций. — М., 1976.
• Митин М. Б. Философия и социальный прогресс: анализ современных буржуазных концепций социального прогресса. — М., 1979.
• Митин М. Б. Идеи В. И. Ленина и современность. — М., 1981.

Нагороди

• три ордени Леніна (1953, .07.1961, 1975)
• орден Жовтневої Революції (1971)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (10.06.1945; 1951; 3.07.1981)
• орден Дружби народів (4.07.1986)
• медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви» (1947)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970)
• орден «Кирило і Мефодій» I ст. (Народна Республіка Болгарія, 1972)
• Сталінська премія I ст. (1943) — за тритомну наукову працю «Історія філософії» (1940—1942)
• Премія імені І. І. Мечникова (1950) — за збірку «Проти реакційного морганізму-менделізму»
• Премія імені Г. В. Плеханова (1982) — за роботу «Ідеї В. І. Леніна і сучасність» (1981)
• Срібна медаль Всесвітньої Ради Миру імені Ф. Жоліо-Кюрі (1959)

Джерела

• Марк Борисович Митин, Москва, Наука, 1981 (рос.)
• Советская историческая энциклопедия, тт. 1—16, Москва, 1961—1976 (рос.)