Розсішки

село Розсішки
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Уманський район
Рада	Христинівська міська рада
Код КАТОТТГ	UA71060230220059320
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	17 століття
Населення	1131
Поштовий індекс	20032
Телефонний код	+380 4745
Географічні дані
Географічні координати	48°46′28″ пн. ш. 30°01′49″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	245 м
Найближча залізнична станція	Розсішки
Відстань до залізничної станції	0,5 км
Місцева влада
Адреса ради	с.Розсішки
Сільський голова	Паламарчук Галина Миколаївна
Карта
Розсішки
Розсішки
Мапа
Розсішки у Вікісховищі

Розсі́шки — село в Україні, в Уманському районі Черкаської області у складі Христинівської міської громади. Розташоване на обох берегах річки Удич (притока Південного Бугу) за 7 км на південний схід від міста Христинівка та за 2 км від автошляху М30. Населення 1131 людина.

Історія села

Село входило до Орадівської волості Уманського повіту. За переписом Лаврентія Похилевича станом на 1863 рік у селі мешкало 1150 осіб, з яких 1126 православних, 8 католиків та 16 євреїв. На той час село мало 2091 десятину землі. У селі діяла православна дерев'яна церква св. Параскеви.

Під час Голодомору 1932—1933 років, тільки за офіційними даними, від голоду помер 101 мешканець села.

Галерея

• 
  Сільська рада
• 
  Школа
• 
  Будинок культури
• 
  Фап
• 
  Пошта
• 
  Магазин
• 
  Церква
• 
  Ставок на річці Удич
• 
  Пам'ятник воїнам-односельцям
• 
  Пам’ятний знак Івану Гонті

Відомі люди

В селі народились:

• Іван Ґонта (1740—1768) — ватажок українського гайдамацького руху, один з проводирів Коліївщини;
• Запаско Яким Прохорович (1923—2007) — український книгознавець, доктор мистецтвознавства, академік АН ВШ України, почесний академік Академії мистецтв України;
• Лінчук Олександр Титович (1925—2011) — Герой Радянського Союзу.

Див. також

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

Посилання

• Погода в селі Розсішки

Джерела

• Rososzki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 768. (пол.)