Співаківка (Ізюмський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:43, 1 вересня 2021, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (вікіфікація)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Співаківка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район Ізюмський район
Рада Заводська сільська рада
Код КАТОТТГ UA63040130220055833
Облікова картка Співаківка 
Основні дані
Засноване 1682
Колишня назва Червоний Шахтар
Населення 501
Площа 2,66 км²
Густота населення 188,35 осіб/км²
Поштовий індекс 64351
Телефонний код +380 5743
Географічні дані
Географічні координати 49°11′01″ пн. ш. 37°03′36″ сх. д. / 49.18361° пн. ш. 37.06000° сх. д. / 49.18361; 37.06000Координати: 49°11′01″ пн. ш. 37°03′36″ сх. д. / 49.18361° пн. ш. 37.06000° сх. д. / 49.18361; 37.06000
Середня висота
над рівнем моря
87 м
Водойми Сіверський Дінець
Місцева влада
Адреса ради 64350, Харківська обл., Ізюмський р-н, с.Заводи, вул.Миру,18
Сільський голова Чегринець Микола Миколайович
Карта
Співаківка. Карта розташування: Україна
Співаківка
Співаківка
Співаківка. Карта розташування: Харківська область
Співаківка
Співаківка
Мапа
Мапа

CMNS: Співаківка у Вікісховищі

Співаківка (з 1921 до 19.05.2016 — Червóний Шахта́р) — село в Україні, в Ізюмському районі Харківської області. Населення становить 501 осіб. Орган місцевого самоврядування — Заводська сільська рада.

Географія

Село Співаківка розміщене на лівому березі річки Сіверський Донець, річка в цьому місці звивиста, утворює лимани і заболочені озера, на протилежному березі розташоване село Заводи. Село оточене великим лісовим масивом (сосна).

Походження назви

До встановлення радянської влади село мало назву Співаківка. Потім перейменоване на Червоний Шахтар. У 2016 році Верховна Рада України повернула селу його історичну назву.

Історія

  • 17 (27) лютого 1682 — дата заснування Співаківки.[1]
  • 7 листопада 1921 — Співаківку було перейменовано на Червоний Шахтар. Це було викликано тим, що в боротьбі проти денікінців брали участь і шахтарі, які воювали в загонах Червоної Армії. Деякі з них загинули і поховані у Співаківці.
  • 1920-і — 1930-х роки — до складу села Червоний Шахтар приєднали слободу Заводи.
  • Під час Другої світової війни с. Співаківка з осені 1941 до лютого 1943 року перебувало під німецькою окупацією. Бійців, що загинули в боях за визволення села, було поховано у братській могилі. У 1962 році на могилі було встановлено пам'ятник.
  • 19 травня 2016 — Червоний Шахтар перейменовано назад на Співаківку постановою Верховної Ради України.
Spivakivka Izium region Bed of Honor

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 547 осіб, з яких 244 чоловіки та 303 жінки[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 498 осіб[3].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 90,22 %
російська 8,78 %
вірменська 1,00 %

Економіка

  • Молочно-товарна ферма.
  • Придонецьке лісництво.
  • Студія звукозапису Spivaki records.

Об'єкти соціальної сфери

  • Школа

Відомі люди

Примітки

  1. Кисиленко В. Ю. Огляд нововіднайдених джерел щодо уточнення початку літочислення окремих населених пунктів Слобожанщини // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2020: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Видавець О. О. Євенок, 2020. — С.107-116.
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Вбивство українського політика Євгена Кушнарьова: білі плями розслідування // Цензор, 2017-01-30

Посилання