Довгеньке (Ізюмський район)
| село Довгеньке | |
|---|---|
_20.jpg)
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Ізюмський район |
| Громада | Оскільська сільська громада |
| Облікова картка | с. Довгеньке[2] |
| Основні дані | |
| Засноване | 1782[1] |
| Населення | 850 |
| Площа | 2,898 км² |
| Густота населення | 293,31 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 64371 |
| Телефонний код | +380 5743 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°01′06″ пн. ш. 37°19′09″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 37.31917° сх. д.Координати: 49°01′06″ пн. ш. 37°19′09″ сх. д. / 49.01833° пн. ш. 37.31917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
186 м[3] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 64371, Харківська обл., Ізюмський р-н, с. Довгеньке, вул. Борисова, 49 |
| Карта | |
  Довгеньке | |
 Довгеньке | |
| Мапа | |
| |
|
| |
До́вгеньке — село в Україні, в Ізюмському районі Харківської області. Населення становить 850 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Довгеньківська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Село Довгеньке знаходиться за 10 км від річки Сіверський Донець. За 4 км проходить автомобільна дорога E40 (М03). Поруч із селом кілька невеликих лісових масивів, у тому числі урочище Плоске (дуб).
Історія[ред. | ред. код]
Довгеньке вперше згадується у переписі 1782 року[4]. Населяли його «казенні» селяни, незалежні від панської волі. У другій половині XIX століття Довгеньке стає волосним центром, якому підпорядковуються найближчі села: Сулигівка, Бражківка, Довгий Яр. Спершу у селі відкрилася церковно-парафіяльна школа, яку відвідували діти заможних селян, та ремісниче училище, де хлопців навчали ковальської справи.
На часі революції 1905 року сільська біднота активно вступає в революційну боротьбу. Для бідних дітей відкривається земська школа. Дітей навчають у дві зміни у невеличких хатах-мазанках. Згодом побудували школу, у якій діти навчалися до 1974 року.
Радянська доба почалась у березні 1918 року. Згодом у селі почергово з'явилялися, то білогвардійці, то гетьманці, то гайдамаки. Гетьманці поставили керувати Руденка Кіма Васильовича. Наприкінці квітня 1919 року в село увійшли донські козаки. Але 6 грудня цього ж року червоні змінили білих у селі. Після цього розпочалася тривала радянська окупація.
У 1929 році, під час примусової колективізації, створено комуну «Раднива». Організовано 10 колгоспів: «Червона балка», «Першого травня», «імені Шевченка», «13-річчя Жовтня», «Червона зоря», «Радянська нива», «Своя робота», «Червоний шпиль», «Колективізація».
У 1932 році з метою зміцнення колгоспів була проведена реорганізація (укрупнення), 10 колгоспів були об'єднані в чотири: «Червона зоря», «Раднива», «Пролетарка», імені Калініна.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 93 жителі села[5].
У листопаді 1941 року червону окупацію було замінено на німецьку. За архівними даними із 600 чоловіків не повернулося з війни 215 довжан. Усього на території села Довгеньке полягло 3297 бійців та поховані у братській могилі. Під час запеклих боїв 80 % села було зруйновано.
У 1960-х роках селі функціював колгосп імені Жданова, який мав понад 4 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, електростанцію, млин, цегельний і черепичний заводи.[6] В період 1967—1971 років село Моросівка, яке підпорядковувалося тоді Довгеньківській сільській раді та безпосередньо межувало з селом Довгеньке, було зняте з обліку у зв'язку з переселенням жителів.[7] Нині ця територія належить до села Довгеньке.
У 1975 році в селі було побудовано нову школу.
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
_01.jpg)
У 2022 під час війни з початку квітня до початку вересня, росіяни намагалися повністю взяти Довгеньке, у селі та біля нього тривали активні бої.
10 вересня в ході контрнаступу українських сил село було звільнене від російський окупаційних військ
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 846 осіб, з яких 398 чоловіків та 448 жінок[8].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 850 осіб[9].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[10]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 94,00 % |
| російська | 5,88 % |
Економіка[ред. | ред. код]
- ПСП «Караван».
- СТОВ «Злагода».[11]
Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]
- Дитячий садок (після пожежі влітку 1998 року залишилися одні руїни, на даний момент його відновили).
- Довгеньківський навчально-виховний комплекс Ізюмської районної ради Харківської області.[12]
- Будинок культури.
- Лікарня.
- Стадіон.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Пам'ятник загиблим радянським воїнам під час німецько-радянської війни, встановленим на братській могилі.[13]
- Біля Довгенького збереглися рештки неолітичного поселення (V—III тисячоліття до н. е.) та кургани з двома кам'яними бабами — сліди кочівницьких народів (X—XI століття н. е.).[6]
Відомі люди[ред. | ред. код]
- гірничий інженер О. Чумак.[14]
- І. П. Остапенко — учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кисиленко В. Ю. Нові дослідження щодо визначення часу заснування слобожанських сіл // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2024: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Бук-друк, 2024. — С.44-55.
- ↑ с. Довгеньке, Харківська область, Ізюмський район. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ Погода в селі Довгеньке. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 17 березня 2022.
- ↑ Кисиленко В. Ю. Нові дослідження щодо визначення часу заснування слобожанських сіл // Слобожанщина. Погляд у минуле — 2024: збірник науково-документальних праць. — Житомир: Бук-друк, 2024. — С.44-55.
- ↑ Довгеньке. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в Довгеньке, Ізюмський район, Харківська область. Архів оригіналу за 4 лютого 2016. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ Українська РСР. Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1973 р. — Київ: Політвидав, 1973.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Харківська обл., Ізюмський район, с. Довгеньке, СТОВ «Злагода», соняшник, 2018 р.
- ↑ Довгеньківський НВК. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ Пам'ятник у с. Довгеньке, Харківська область. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
- ↑ Ізюмський район. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 30 травня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Релігійна громада Святителя Миколая с. Довгеньке Ізюмської єпархії УПЦ МП
- До Оскільської ОТГ хочуть приєднатися десять сіл [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||