Старий Ермітаж

Старий Ермітаж
Старий Ермітаж
	59°56′31″ пн. ш. 30°18′57″ сх. д. / 59.94214000002777709° пн. ш. 30.31607000002777852° сх. д.Координати: 59°56′31″ пн. ш. 30°18′57″ сх. д. / 59.94214000002777709° пн. ш. 30.31607000002777852° сх. д.
Країна	Росія
Розташування	Dvortsovy Municipal Okrugd
Тип	будівля музеюd
Стиль	бароко
Архітектор	Юрій Фельтен
	Старий Ермітаж Старий Ермітаж (Росія)
	Медіафайли у Вікісховищі

Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 4 лютого 2022, заснована на цій версії.

Старий Ермітаж — одне з приміщень музею Ермітаж фасадом на річку Неву поряд з будівлею Малого Ермітажу. Вибудовано в одну лінію з фасадом Зимового палацу, але в стилі стриманого класицизму кінця 18 століття.

Історія

Швидке зростання мистецьких колекцій імператриці Катерини II призвело до рішення побудувати для них нове і велике приміщення. Ним і став теперішній Старий Ермітаж, який довгий час називали Великим Ермітажем, бо він стояв поряд з корпусом і павільйонами Малого.

Великий Ермітаж вибудували за проектом архітектора Юрія Фельтена, що походив з петербурзьких німців. Приміщення будували частинами майже 17 років, адже постійно виникали реконструкції і перебудови. Попри розміщення витворів мистецтва корпус Великого Ермітажу постійно використовували під розміщення державних установ Російської імперії і навіть для житла вельможних гостей. Саме тут працювала так звана Державна Рада і Комітет міністрів в 19 столітті. Пізніше їх перевели в інші будівлі.

Незвичною до Великого Ермітажу була добудова так званих Лоджій Рафаеля, коли імператриця забажала мати точну копію уславлених галерей, створених Рафаелем Санті в Ватикані. Галерею-копію будував архітектор Джакомо Кваренгі. Її головний фасад виходить на Зимову канавку.

Знищення бібліотеки Вольтера

На першому поверсі Великого Ермітажу була розміщена і бібліотека письменника з Франції 18 століття Вольтера, яку придбала Катерина II після його смерті у 1779 р. Страшне розчарування в ідеях доби Просвітництва і в авторитеті Вольтера спонукало імператрицю, перелякану терором Французької революції, на відчайдушний крок. Спочатку вона заборонила доступ до бібліотеки Вольтера, а пізніше її фонди були розпорошені для повного зникнення бібліотеки як історичної колекції.