Сігаєв Віктор Геннадійович
| Сігаєв Віктор Геннадійович | ||
|---|---|---|
 Прапорщик | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
9 травня 1984 Новояворівськ | |
| Смерть |
17 січня 2015 (30 років) Оленівка | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Війна на сході України | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ві́ктор Генна́дійович Сіга́єв (9 травня 1984 — 17 січня 2015) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Віктор Сігаєв народився 9 травня 1984 року у м.Новояворівськ. У 1990 р. поступив на навчання в Новояворівську СЗШ № 3. Після закінчення школи навчався у професійно-технічному училищі № 65 (на даний час — Новояворівське вище професійне училище) здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів.
В 2002—2003 роках проходив строкову службу, надалі — служба за контрактом, рядовий склад. В 2004—2006 роках — служба за контрактом на посаді прапорщика, 2006—2007 — за контрактом на посадах осіб молодшого начальницького складу. В 2007—2008 роках — механік-водій-електрик станції Р-142Н в/ч А2627, місто Винники. В 2009—2014 роках — інструктор з водіння взводу навчальних автомобілів, рота матеріально-технічного забезпечення Академії сухопутних військ
В часі війни — військовослужбовець 3-го батальйону 72-ї окремої механізованої бригади; головний сержант роти матеріально-технічного забезпечення Академії Сухопутних військ України імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Загинув 17 січня 20145-го під час бойового зіткнення з терористами поблизу Оленівки Волноваського району. Під час супроводу новоприбулих посадових осіб до позицій українських військовиків загін потрапив у засідку; на вимогу противника здатись у полон вояки відмовилися та вступили в бій. В ході бою Віктор Сігаєв знищив декілька ворогів, однак зазнав поранень, не сумісних з життям. Наступного ранку подзвонили російські терористи та повідомили, що вони забрали тіло Віктора і його товариша в Донецьк, й щоб за ним приїхали родичі.
Без Віктора лишились мама, брат, дружина й син.
Похований в місті Новояворівськ.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 436/2015 від 17 липня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- На стіні будинку, де проживав Віктор, на його честь відкрито меморіальну дошку.
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 17 січня[2][3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 17 липня 2015 року № 436/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 17 січня 2022. Процитовано 17 січня 2022.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 17 січня на YouTube
Посилання[ред. | ред. код]
- Сігаєв Віктор Геннадійович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Віктор Сігаєв // ГЕРОЇ професійно-технічної освіти Львівщини
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Прапорщики (Україна)
- Народились 9 травня
- Народились 1984
- Померли 17 січня
- Померли 2015
- Військовики 72-ї окремої механізованої бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Новояворівська
- Померли у Волноваському районі
- Поховані в Новояворівську