Теліжинці (Білоцерківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Теліжинці
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Білоцерківський район
Громада Тетіївська міська громада
Облікова картка Теліжинці 
Основні дані
Засноване 1500
Населення 985
Площа 3,198 км²
Густота населення 308,01 осіб/км²
Поштовий індекс 09822
Телефонний код +380 4560
Географічні дані
Географічні координати 49°20′28″ пн. ш. 29°34′41″ сх. д. / 49.34111° пн. ш. 29.57806° сх. д. / 49.34111; 29.57806Координати: 49°20′28″ пн. ш. 29°34′41″ сх. д. / 49.34111° пн. ш. 29.57806° сх. д. / 49.34111; 29.57806
Середня висота
над рівнем моря
200 м
Водойми р. Роська
Місцева влада
Адреса ради 09822, с. Теліжинці
Карта
Теліжинці. Карта розташування: Україна
Теліжинці
Теліжинці
Теліжинці. Карта розташування: Київська область
Теліжинці
Теліжинці
Мапа
Мапа

CMNS: Теліжинці у Вікісховищі

Телі́жинці — село в Україні, у Білоцерківському районі Київської області, у складі Тетіївської міської громади. Розташоване на обох берегах річки Роська (права притока Росі) за 9 км на південний захід від міста Тетіїв. Населення на 1.01.2007 р. становило 923 жителів, 484 двори.

Історія

Виникло в середині XVI ст. За переказами Тель, який володів цими землями, наймав на роботу людей. Їх називали Телеві женці. Звідси назва села — Теліжинці.

Засноване село в середині XVI століття. Ґрунти села родючі, чорноземні. Рельєф земель переважно рівнинний з незначними підвищеннями. З південного заходу на схід протікає річка Роська, по обидва боки якої розташоване село. Річка мілководна, не широка з повільною течією. Впадає Роська в річку Рось, притоку Дніпра. На захід від села тягнеться чорний ліс.

За переказами на місці села колись було грецьке поселення розорене татарами. В 1844 році випадково біля церкви була викопана посудина стародавньої грецької форми в якій знаходились останки спалених людських кісток. За один кілометр від Теліжинець на правому березі річки Роськи помітні сліди стародавнього замку. За місцевими легендами та переказами це залишки стародавнього грецького міста.

З 1724 року при діючій Теліжинецькій церкві відкрито приходське училище для дітей селян.

У 1726 році Теліжинці належали разом з селом Човновиця поміщику Визицькому, каштеляну Волинському, стольнику Пінському, а з 1738 року його дружині.

В 1789 році тут побудована церква, дубова з трьома куполами. Після 1832 року це державне казенне село.

У 1932 комуністи вдалися до масового терору голодом, жертвами якого стали близько 700 осіб (до третини села).

На даний час в селі працюють три магазини та три кіоски, відділення зв'язку, сільська рада. Нещодавно відкрилася Амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів у якій навчається 120 дітей, будинок культури, автоматична телефонна станція, дитячий садочок «Дзвіночок» де виховується 25 дітей.

Станом на 1.01.2007 року працювало — 250 осіб, пенсіонерів — 420, безробітних — 35.

Промисловий потенціал населеного пункту у 2007 році складали два малих підприємства з переробки продукції сільського господарства.

В населеному пункті налічується п'ять сільськогосподарських підприємств: СФГ «Нива», МПП «Агротек», СФГ «Теліжинці», ФГ «Агростар», ПП «Агросистема-плюс». Дані сільськогосподарські формування головним чином вирощують зернові культури, на умовах оренди землі і земельних паїв. Із загальної кількості землі 3017 га, розпайована 1728,І га. Громадянами отримано 602 сертифікати на право власності на земельну частку (пай). Решта землі складає: землі запасу 239 га, лісове господарство 176,7 га, земля під водним плесом 44,5 га. Сорок п'ять власників паїв користуються землею одноосібно на площі 128,14 га.

Загальна площа села -352 га.

Галерея

Уродженці

Теліжинецька земля славиться видатними земляками. В селі народився відомий український поет та політичний діяч Іван Федорович Драч. У 2006 році Івану Федоровичу присвоєно високу державну нагороду — Героя України за його творчий внесок у розбудову української держави. Він автор багатьох книг, оригінальних поезій і перекладів, драматичних поем і кіносценаріїв, літературно критичних праць. Іван Федорович удостоєний звання Лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, Державної премії СРСР, а в липні 1992 року — премії Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (Вашингтон). У його творчості завжди відчувається прив'язка до рідної місцевості, до перших найсильніших вражень дитинства і юності.

У селі народилися:

Див. також

Джерела