Наскрізною темою, сполучною ниткою композицій на Doolitle виступає сюрреалізм. Відкриваюча альбом «Debaser» містить алюзії на фільм Луїса Буньюэля і Сальвадора Далі «Андалузький пес». Блек Френсіс відзначив схожість свого мислення і творчого методу з роботою знаменитих сюрреалістів в інтерв'ю The New York Times: «Я читав слова режисера Девіда Лінча про те, що у нього є ідеї і образи в голові, але він точно не знає, що вони означають. Ось і я роблю так само»[1].
В інших піснях фронтмен Pixies зачіпає проблеми взаємин людини і навколишнього середовища, що ведуть до природних катастроф («Monkey Gone to Heaven»), описує ексцентричних суб'єктів[2]. В «Wave of Multilation» Френсіс розповідає про «японських бізнесменів, які, проваливши справи, спрямовуються разом з сім'ями у відкрите море назустріч загибелі»[3]. А прототипом героя «Crackity Jones» послужив сусід Френсіса по кімнаті часів його візиту в Пуерто-Рико в студентські роки (співак описував його як «нервозного сусіда-гея з дивацтвами»)[4].
Знайшлося місце на альбомі і біблійським мотивам. Композиція «Dead» заснована на історії Давида і Вірсавії, а «Gounge Away» — Самсона і Даліли[5].