Яструб рудошиїй
| Яструб рудошиїй | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Яструбоподібні (Accipitriformes) |
| Родина: | Яструбові (Accipitridae) |
| Рід: | Яструб (Accipiter) |
| Вид: | Яструб рудошиїй (A. erythrauchen)
|
| Біноміальна назва | |
| Accipiter erythrauchen Gray, 1861
| |
| Підвиди[2] | |
| |
Яструб рудошиїй[3] (Accipiter erythrauchen) — хижий птах роду яструбів родини яструбових ряду яструбоподібних. Ендемік Молуккських островів[4][5][6].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина тіла птаха 26–35 см, розмах крил 47–65 см, середня вага 156 г. Виду притаманний статевий диморфізм.
Рудошиїй яструб має міцний дзьоб, дуже довгі ноги, загостреної форми крила, короткий хвіст. У дорослих птахів верхня частина тіла може бути від темно-сірого до чорного кольору. На плечах характерний темно-червоний комірець. На білому горлі є темні плямки. Нижня частина тіла світло-сіра. Груди рожевуваті. У самок верхня половина тіла темніша, а нижня — світліша. Верхня половина тіла у молодих птахів темно-коричнева, з помітним червоним комірцем.
Поширення й екологія[ред. | ред. код]
Рудошиїй яструб є ендеміком Молуккських островів. Він населяє первинні тропічні ліси, як рівнинні, так і гірські, на висоті до 1400 м над рівнем моря. Він рідко мешкає в місцях людської активності.
Таксономія[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди рудошийого яструба:
- A. e. erythrauchen G. R. Gray, 1861, номінативний підвид, що мешкає на північних Молуккських островах;
- A. e. ceramensis (Schlegel, 1862), мешкає на Серамі, Буру і сусідніх островах півдня.
Крім рудошийого яструба, на Моллукських островах мешкають молуцькі, папуанські, мінливі та тасманійські яструби. Їх легко відрізнити від рудошийого яструба.
Раціон[ред. | ред. код]
Здебільшого рудошиї яструби полюють на невеликих птахів. Їхньою улюбленою жертвою є червоні лорі.
Розмноження[ред. | ред. код]
Науковці мають обмаль знань про розмноження цього виду яструбів. Вони відкладають яйця в травні, а у вересні пташенята покидають гнізда.
Збереження[ред. | ред. код]
З 2014 року МСОП вважає стан виду близьким до загрозливого. Вважається, що в природі залишилось від 670 до 6700 птахів цього виду. Вони дуже чутливі до вирубування лісів, і їхня популяція, імовірно, зменшується.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2014). Accipiter erythrauchen. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
- ↑ Gill F, D Donsker & P Rasmussen (Eds). 2020. IOC World Bird List (v10.2). doi : 10.14344/IOC.ML.10.2.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Species factsheet: Accipiter erythrauchen (англ.). BirdLife International. 2020. Процитовано 2 листопада 2020.
- ↑ Rufous-necked Sparrowhawk (Accipiter erythrauchen) (англ.). IBC: The Internet Bird Collection. Архів оригіналу за 17 березня 2016.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). Hoatzin, New World vultures, Secretarybird, raptors (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 2 листопада 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Accipiter erythrauchen w bazie Planet of Birds (англ.). Процитовано 31 липня 2014.
- Accipiter erythrauchen w bazie The Peregrine Fund (англ.). Процитовано 31 липня 2014.
Linki zewnętrzne[ред. | ред. код]
- Accipiter erythrauchen. eBird (англ.). Cornell Lab of Ornithology.
|