Землекопові

Землекопові (Bathyergidae) — родина ссавців ряду гризуни. Це сильноспеціалізовані риючі гризуни. Родина нараховує 6 родів і 17 живих видів. Вони заселяють значну частину Африки від Гани, Судану, Ефіопії й Сомалі на південь.

Етимологія

Назва родини походить від грецьких слів грец. Bathys - «глибоко» й грец. ergo - «працювати», натякаючи на їх підземний стиль життя.

Морфологія

Довжина тіла — в межах 120-330 мм. Маса тіла від близько 80 грамів до 600 грамів. Очі малі у всіх видів; зір розвинутий погано, і центри в мозку, відповідальні за зір, зменшені. Вушниці відсутні або майже відсутні. Череп міцний.

Зубна формула: I 1/1, C 0/0, P 2-3/2-3, M 0-3/0-3 = 12...28.

У представників роду Heliophobius — 6 корінних зубів, але не всі вони є функціональними одночасно.

Кінцівки дуже кремезні у всіх видів, але явно використовуються для копання тільки у тільки в Bathyergus, більшість розкопок робляться зубами. Їх губи щільно закриті за різцями для запобігання потрапляння пухкої землю в рот. Задні ступні широкі й тварини ними вигрібають землю. Всі види крім Bathyergus мають короткі кігті. Bathyergus, які використовує свої ноги, а не різці для риття, мають виключно довгі кігті. І передні і задні лапи мають 5 пальців. Більшість видів повністю вкриті волоссям, але у Heterocephalus glaber шкіра майже гола, вкрита рідким довгим волоссям. Більшість з них мають виключно в'ялу шкіру, що дозволяє їм легко рухатися в зворотному напрямку в дуже вузькому просторі. Хвости короткі, але помітні й використовуються як тактильні органи, коли тварини задкують. Їх шерсть також виконує сенсорну функцію, і багато видів мають довгі, чутливі волоски.

Поведінка

Це рослиноїдні гризуни, що їдять в основному підземні частини рослин: бульби, бульбоцибулини, цибулини. У деяких місцепроживаннях землекопові залежать від одного виду рослин. Такий простий харчовий ланцюг не може бути стабільним. Bathyergidae рідко з'являються на поверхні й зазвичай поселяються в суглинкових чи піщаних ґрунтах у пустелях і саванах. Величезні різці є пріоритетним інструментом для копання у всіх видів окрім Bathyergus suillus.

Три із шести родів цієї родини є солітарними; Cryptomys, Fukomys, Heterocephalus живуть колоніями і їхні системи нір більш розлогі ніж у солітарних видів. Heterocephalus при копанні формують своєрідні ланцюги копачів з організованим розподілом праці. Види Heterocephalus glaber і Fukomys damarensis привертають до себе особливу увагу, так як це єдині еусоцільні ссавці (і хребетні): більшість членів колоній спеціалізуються на різних завданнях (оборона, копання, збір харчових продуктів і т.д.), і відмовляються від відтворення.

Систематика

• Родина Bathyergidae (Землекопові)
  • підродина Bathyerginae
    • Рід землекоп - Bathyergus (Illiger, 1811) - 2 види
    • Рід піскорий - Cryptomys (Gray, 1864), вкл. Fukomys - 11 видів
    • Рід Georychus (Illiger, 1811) - 1 вид
    • Рід Heliophobius (Peters, 1846) - 1 вид
  • підродина Heterocephalinae
    • Рід Heterocephalus (Rüppell, 1842) - 1 вид.

Див. також

• Гризуни-землериї

Джерела

• Зиков О. Класифікація сучасних плацентарних ссавців (Eutheria): стан і проблеми, Праці зоологічного музею Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, том 4, 2006р.
• Коробченко М.А., Загороднюк І.В., Ємельянов І.Г. Підземні гризуни як життєва форма ссавців // Вісник Національного науково-природничого музею. - 2010. - № 8. - С. 5-32 [Архівовано 19 вересня 2011 у Wayback Machine.].
• Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski Mammalogy / Jones & Bartlett Learning, 2010, pp. 223,224
• Begall S., Burda H., Schleich C. E. (eds.). Subterranean rodents: news from underground. — Berlin; Heidelberg : Springer-Verlag, 2007. — 398 p.
• Nevo E., Reig O. A. Evolution of subterranean mammals at the organismal and molecular levels: Proc. of the fifth International Theriological Congress held in Rome, Italy, August 22–29, 1989. — New York : Wiley-Liss, 1990. — XIII + 422 p. — (Progress in clinical and biological research; Vol. 335).
• Nevo E. Mosaic evolution of subterranean mammals: regression, progression and global convergence. — Oxford; New York : Oxford Univ. Press, 1999. — XXVII + 413 p.
• Myers, P. 2000. "Bathyergidae", Animal Diversity Web [Архівовано 1 травня 2016 у Wayback Machine.]