Heliophobius argenteocinereus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Heliophobius)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Heliophobius argenteocinereus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Землекопові (Bathyergidae)
Рід: Heliophobius
Peters, 1846
Вид:
H. argenteocinereus
Біноміальна назва
Heliophobius argenteocinereus

Heliophobius argenteocinereus (сріблястий землекоп[1]) — вид ссавців родини землекопових.

Поширення[ред. | ред. код]

Вид був зареєстрований в Кенії, Танзанії, Малаві, Замбії, Мозамбіку та Демократичній Республіці Конго на висотах до 2200 м над рівнем моря. Ці райони характеризуються високою кількістю опадів, яка в середньому перевищує 900 мм. Це підземний вид відкритих або лісистих саван, також присутній в найрізноманітніших місцях проживання в тому числі на скелястих схилах і в передгірних луках. Використовує широкий спектр типів ґрунту від добре дренованого піщаного ґрунту до такого, який дуже твердий, коли сухо і липкий, коли йде дощ[2].

Морфологія[ред. | ред. код]

Зубна формула: I 1/1, C 0/0, P 3/3, M 3/0 = 28[3]. Не має видимого ​​статевого диморфізму, вага дорослих тварин в середньому 160 грам. Хутро блідо-піщане, червонувате або сірувате зверху і дещо тьмяніше знизу[4].

Генетика[ред. | ред. код]

Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=60[5].

Поведінка[ред. | ред. код]

Солітарний і агресивний. Порівняно мало відомо про його екологію та поведінку в умовах дикої природи[4].

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Серйозних загроз для виду нема. Вважається сільськогосподарським шкідником в деяких частинах ареалу, а також як чудове джерело білка. Живе на кількох природоохоронних територіях[2].

див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. а б Вебсайт [Архівовано 18 лютого 2011 у Wayback Machine.] МСОП
  3. Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski Mammalogy / Jones & Bartlett Learning, 2010, p. 349
  4. а б Nigel C. Bennett, Chris G. Faulkes African mole-rats: ecology and eusociality / Cambridge University Press, 2000, p. 12
  5. Stephen J. O'Brien, Joan C. Menninger, William G. Nash Atlas of mammalian chromosomes / John Wiley and Sons, 2006, p. 174