Bede BD-5
| Bede BD-5 | |
|---|---|
 | |
| Тип | літак загального призначення |
| Виробник |
 Bede Aviation |
| Головний конструктор | Джим Беде |
| Перший політ | 12 вересня 1971 |
| Статус | експлуатується |
| Основні експлуатанти | приватні експлуатанти |
| Базова модель | Bede BD-5 |
|
| |
 Bede BD-5 у Вікісховищі | |
Bede BD-5 Micro — це серія малих одномісних літаків для конструкції, створених наприкінці 1960-х років американським авіаконструктором Джимом Беде і представлених на ринку в основному у формі комплекту для самостійного збирання нині неіснуючою компанію Bede Aircraft Corporation на початку 1970-х років.
Реактивний літак BD-5J[ред. | ред. код]
Боб Бішоп придбав 20 комплектів BD-5J, щойно вони з'явилися у продажу, і багато літаючих зразків почали життя в цій партії з 20. Версії з оригінальної партії стали популярними на авіашоу. Протягом 1980-х років і до 1991 року команда броварні Coors що використовувала два з цих літаків виступала під назвою Silver Bullets. Броварня Budweiser також використовувала BD-5J для виступів під назвою Bud Light Jet, але цей контракт давно закінчився, і літак був втрачений в результаті пожежі в моторному відсіку, а Боб Бішоп успішно вибрався з палаючої кабіни.[1]
Літак також з'явився у першій серії фільму про Джеймса Бонда «Восьминіжка» (1983).
У 2006 році модифіковану версію BD-5J було сертифіковано Міністерством оборони США у якості пілотованої повітряної мішені крилатої ракети, відому як SMART-1 (Small Manned Aerial Radar Target, Model 1).[2] 27 червня 2006 року один з літаків SMART-1, пілотований досвідченим професійним пілотом авіашоу Чаком Лішером, врізався у дерева під час заходу на посадку в муніципальному аеропорту Оушен-Сіті в Оушен-Сіті, штат Меріленд, внаслідок чого пілот загинув.[3] Розслідування Національної ради з безпеки на транспорті встановило, що літак повернувся на посадку з більшою кількістю палива, ніж рекомендовано для звичайних операцій, і пілот не зміг зберегти швидкість, що призвело до зриву та подальшого зіткнення біля злітно-посадкової смуги.[4]
BD-5J утримує рекорд Гіннесса як найменший реактивний літак у світі вже понад 46 років. Початково рекорд на власному BD-5J встановив Боб Бішоп у 1974 році, але в листопаді 2004 року рекорд перейшов до Хуана Хіменеза, чий BD-5J був легшим за літак Бішопа, і мав найменшу задокументовану вагу серед усіх літаків BD-5J.[5][6]
Варіанти[ред. | ред. код]
- BD-5 — прототип і початковий комплект серійного літака з коротким розмахом крил.
- BD-5A — версія з коротким розмахом крил розрахована на високу швидкість польоту і виконання фігур вищого пілотажу.
- BD-5B — базова версія літака з поршневим двигуном зі збільшеним розмахом крил.[7]
- BD-5D — версії BD-5B заводської збірки.
- BD-5G — серійний комплект літака оснащеного поршневим двигуном з розмахом крил 17 ft (5,2 m) і масою брутто 660 lb (299 kg).[7]
- BD-5J — реактивний літак, оснащений двигуном PBS TJ100.[8][9]
- BD-5S — безмоторний планер з великим розмахом крил, але через те що льотні випробування виявилися невтішними від подальшої роботи над ним відмовилися.
- BD-5T —версія літака розроблена BD Micro Technologies оснащена турбогвинтвим газотурбінним двигуном Solar T62.[7]
- Barlow Acapella 100/Acapella 200/Acapella 200-S — модифікації BD-5 розроблені Карлом Д. Барлоу з компанії Option Air Reno на початку 1980-х років, у дизайні яких поєднано фюзеляж BD-5 із подвійним хвостовим оперенням.
- FLS Microjet — покращена модифікація BD-5J виготовлена компанією BD-Micro Technologies у вигляді комплекту для самостійного збирання, оснащена двигуном PBS TJ-100. Вартість комплекту, розрахованого на складання літака за 500 людино-годин, складала 189.5 тисяч доларів США у 2011 році.[7]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Winchester 2005, p. 28.
- ↑ SMART-1 Cruise Missile Surrogate. smart-1.us (англ.). Архів оригіналу за 3 червня 2023.
- ↑ Aero-News Network, June 27, 2006. Retrieved: July 5, 2012.
- ↑ BD-5J Mishap. Aviation Accident Database. National Transportation Safety Board. 25 липня 2007. NTSB/20060717X00949. Процитовано 30 серпня 2019.
- ↑ Guinness certifies James Bond`s Bede BD-5J Microjet from Octopussy as world`s smallest jet. MI6-HQ.COM (англ.). Процитовано 6 серпня 2023.
- ↑ «Smallest jet aircraft.» Guinness World Records, available online. Retrieved: February 19, 2012.
- ↑ а б в г Vandermeullen, Richard. «2012 Kit Aircraft Buyer's Guide». Kitplanes, Volume 28, Number 12, December 2011, pp. 42, 45. Belvoir Publications. ISSN 0891-1851.
- ↑ BD-5J - TJ100. Minijets. Архів оригіналу за 10 серпня 2022. Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ PBS TJ100 Turbojet Engines | Target drones & Gliders | PBS. PBS. Процитовано 10 серпня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
- Aleith, Richard. «Bede BD-5.» Air Progress Sport Aircraft 1973. Los Angeles: Pettersen, 1973. OCLC 43080923
- «BD-5J: The World's Smallest Jet.» Airshow International, Vol. 1, No. 2, Summer 1993.
- Davisson, Budd. «Okay, BD-5 Customers, Start Smiling!» (early pilot report), November 1974, Air Progress, Vol. 37, no. 3, transcribed at Airbum.com
- Taylor, John W R (1974). Jane's All the World's Aircraft 1974-75. London: Jane's Yearbooks. ISBN 0-354-00502-2.
- Harvey, Frank (August 1973). At Last...the Real 200-mph, 38-mpg, $2965, BD-5!. Popular Science. с. 80—83, 122.
- Noland, Dave. «The Agony and the Ecstasy of the BD-5 Builder.» Air Progress (Part 1), Vol. 33, No. 4, October 1973, (Part 2), Vol. 34, no. 4, April 1974.
- Olcott, John (September 1973). Bede Fever. Flying. Т. 93, № 3.
- Weeghman, Richard B. «The Amazing BD-5: Sonofagun … It Flies!» Air Progress, Vol. 31, No. 4, October 1972.
- Weeghman, Richard B. «Microcosm.» Air Progress, Vol. 34, No. 2, February 1974.
- Winchester, Jim. «Bede BD-10.» Concept Aircraft: Prototypes, X-Planes and Experimental Aircraft. Rochester, Kent, UK: Grange Books 2005. ISBN 978-1-84013-809-2
Посилання[ред. | ред. код]
- BD-5 на сайті Національного музею авіації і космонавтики США
- BD Micro Technologies
- BD-5 Training Simulator
| |||||||||||