Copperplate Gothic

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Copperplate Gothic
Стиль шрифт із клиноподібними зарубками
Дата створення 1901
Дизайнер Фредерік Гауді
CMNS: Copperplate Gothic у Вікісховищі

Copperplate Gothic — гарнітура з дрібними зарубками, створена Фредеріком Гауді та випущена American Type Founders (ATF) 1901 року.

Попри «Gothic» у своїй назві (що має вказувати на відсутність зарубок), шрифт має невеликі зарубки на гліфах, що підкреслюють тупу кінцівку вертикальних і горизонтальних штрихів. Шрифт являє собою незвичайне поєднання стилів — гліфи нагадують різьблення по каменю або написи на мідних гравюрах, широка горизонтальна вісь характерна для вікторіанських акцидентних шрифтів, але результат набагато чистіший і залишає чіткий відбиток при високому або офсетному друці.

Гауді розробив Copperplate Gothic лише великими літерами, оскільки дизайн призначався для заголовків і ключових слів, а не для основного тексту. Це зовсім не характерно для робіт Гауді, які переважно виконані в дусі зарубок старого стилю. Гауді створив його на початку своєї кар'єри, бо хотів отримати комісійні, проте в автобіографії 1946 року він писав, що «цінує» ці малюнки за їхню якість, і зазначав, що цей дизайн і надалі часто використовувався.[1] Шрифт створили за ініціативою менеджера ATF Клеренс Мардер, коли Гауді проживав у Гінгемі, Массачусетс. Пізніше ATF розробила напівжирне, вузьке та затінене накреслення, але шрифт ніколи так і не отримав малих літер.

Шрифт широко використовують у канцелярській продукції, соціальній поліграфії та візитівках. Його також часто наносять шляхом кислотного травлення на скло дверей адвокатських контор, банків і ресторанів.

Майстер друкарської справи Джей Л. Фрейзер, не будучи великим шанувальником рубаних шрифтів, писав про нього в 1925 році, що «ефекту властива певна гідність… завдяки відсутності будь-яких надмірностей», що зробило його популярним вибором для канцелярського приладдя таких професіоналів, як юристи та лікарі.[2][a]

Пов'язані шрифти[ред. | ред. код]

Загалом Copperplate Gothic належить до шрифтів із клиноподібними зарубками, завдяки дуже вузьким зарубкам, спрямованим назовні, або до гравірувальних шрифтів — через схожість з гравірованими літерами. Зарубки Copperplate Gothic, які виконані набагато менш жирнимии, ніж літери, є невеликими за мірками жанру. Стиль клиноподібних зарубок іноді називають латинським, особливо у Європі, і там він був досить популярним протягом більшої частини XX століття. Наприклад, рання робота Адріана Фрутігера Initiales Président (1952) мала стати французьким конкурентом Copperplate Gothic. Фрутігер у своїй автобіографії зазначав, що вони були для шрифтарів «однією з найбезпечніших інвестицій. Особливо невеликі друкарні мали на них стабільний попит».[3][4] Його пізніший шрифт Méridien (також відомий як Frutiger Serif) текстовий шрифт з деякими подібностями, хоча він має більші засічки нормального розміру та справжнє мале накреслення.[5][6]

У масовій культурі[ред. | ред. код]

Гарнітура використовувалася на логотипі Who Wants to Be a Millionaire? та лого Universal Pictures протягом 1997—2012 років. Шрифт також використовувався на вступній заставці та на візитівці Пола Аллена у фільмі Американський психопат.[7] Також він використовувався у 1990-х як друге лого Sega для Sega Genesis і Sega CD, а також для логотипів Sega 32X, Sega CDX, іSega Game Gear, та для їхнього тодішнього слогану, «Welcome to the Next Level.»

Між 2010 та 2019 роками шрифт використовували на уніформах і брендингу баскетбольної команди Голден Стейт Ворріорз. Він також присутній на логотипі каліфорнійського рок-гурту Cake.

Нотатки[ред. | ред. код]

  1. Характеризуючи свої погляди, він писав: «Варто зазначити, що Copperplate Gothic має найдрібніші зарубки… достатні для того, щоб суттєво покращити свій зовнішній вигляд. Вони, здається, дещо зменшують грубість письма».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Goudy, Frederic (1946). A Half-Century of Type Design and Typography: 1895–1945, Volume 1. New York: The Typophiles. с. 64. Процитовано 18 листопада 2015.
  2. Frazier, J.L. (1925). Type Lore. Chicago. с. 20. Процитовано 24 серпня 2015.
  3. President. Linotype. Процитовано 12 вересня 2015.
  4. Frutiger, Adrian. Typefaces – the complete works. с. 27. ISBN 9783038212607.
  5. Adobe Méridien. MyFonts. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 12 вересня 2015.
  6. Frutiger Serif. Linotype. Процитовано 12 вересня 2015.
  7. Landekic, Lola (2 серпня 2018). American Psycho (2000) — Art of the Title. Art of the Title. Процитовано 11 жовтня 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Blackwell, Lewis. 20th Century Type. Yale University Press: 2004. ISBN 0-300-10073-6. (англ.)
  • Fiedl, Frederich, Nicholas Ott and Bernard Stein. Typography: An Encyclopedic Survey of Type Design and Techniques Through History. Black Dog & Leventhal: 1998. ISBN 1-57912-023-7. (англ.)
  • Jaspert, W. Pincus, W. Turner Berry and A.F. Johnson. The Encyclopedia of Type Faces. Blandford Press Lts.: 1953, 1983. ISBN 0-7137-1347-X. (англ.)
  • Macmillan, Neil. An A–Z of Type Designers. Yale University Press: 2006. ISBN 0-300-11151-7. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]