Колібрі-голкохвіст чорногрудий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Discosura langsdorffi)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колібрі-голкохвіст чорногрудий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Lesbiinae
Триба: Lesbiini
Рід: Рабудито (Discosura)
Вид: Колібрі-голкохвіст чорногрудий
Discosura langsdorffi
(Temminck, 1821)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Trochilus langsdorffi
Popelairia langsdorffi
Посилання
Вікісховище: Discosura langsdorffi
Віківиди: Discosura langsdorffi
ITIS: 693148
МСОП: 22687259
NCBI: 689211

Колі́брі-голкохві́ст чорногрудий[2] (Discosura langsdorffi) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Південній Америці. Вид названий на честь німецько-російського натураліста Георга фон Лангсдорфа[en][3].

Чорногруді колібрі-голкохвости

Довжина самців становить 12-13,7 см, враховуючи довгий хвіст, довжина самиць становить 7,4-7,6 см, вага 3,2 г. У самців тім'я блискуче, смарагдово-зелене, решта верхньої частини тіла мідно-зелена, на тімені поперечна біла смуга. На горлі блискуча смарагдово-зелена пляма, окаймлена знизу мідно-червоною смугою, боки бронзово-зелені, живіт чорний. Хвіст глибоко роздвоєний, стернові пера сталево-сині з помітними білими стрижнями, три крайні пари стернових пер дуже вузькі, сірі.

У самиць верхня частина тіла така ж, як у самців. Горло у них поцятковане зеленими і чорними блискучими плямками, на грудях є зелені блискучі плямки з мідно-червоними краями, на щоках тонкі білі смуги. Живіт чорний, на боках білі плями. Хвіст короткий, дещо роздвоєний, стернові пера сталево-сині, біля основи бронзові, кінчики у них білі. Забарвлення молодих птахів подібне до забарвлення самиць. Представники підвиду D. l. melanosternon є дещо меншими за представників типового підвиду, тім'я у них трав'янисто-зелене, груди більш золотисті, решта нижньої частини тіла більш темна.

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[4]

  • D. l. melanosternon Carriker, 1910 — східне узбережжя Бразилії (від південно-східної Баїї через Еспіріту-Санту до східного Ріо-де-Жанейро);
  • D. l. langsdorffi Salvin, 1870 — від південно-східної Колумбії і південної Венесуели до сходу Еквадору і Перу і західної Бразильської Амазонії.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Чорногруді колібрі-голкохвости мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії і Бразилії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах Амазонії, в атлантичних лісах і на узліссях, на висоті до 800 м над рівнем моря, переважно на висоті від 100 до 300 м над рівнем моря. В Амазонії птахи віддають перевагу лісам терра-фірме, однак також спостерігалися в перехідній зоні між терра-фірме і варзейським лісом[en]. Ведуть осілий спосіб життя.

Чорногруді колібрі-голкохвости живляться нектаром квітучих дерев та інших рослин з родів Calliandra, Inga, Lantana, Mimosa і Vochysia та родин бромелієвих, айстрових, глухокропивових, мальвових і маренових, а також дрібними безхребетними.

Сезон розмноження у чорногрудих колібрі-голкохвостів на сході Бразилії триває з листопада по березень, а в Амазонії з вересня по березень. Гніздо чашоподібне, робиться з м'якого рослинного пуху, зовні покривається лишайниками, розміщується на горизонтальній гілці дерева, на висоті від 10 до 35 м над землею. В кладці білих 2 яйця розміром 12,5×8,5 мм і вагою 0,36 г. Інкубаційний період триває 13 днів, пташенята покидають гніздо через 20 днів після вилуплення.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Discosura langsdorffi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 06 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 219. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  4. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 листопада 2022.