Duke Energy
 | |
| Тип | Публічна компанія |
|---|---|
| Форма власності | limited liability company[d] |
| Галузь | Енергія |
| Лістинг на біржі | |
| Попередник(и) | Cinergyd |
| Засновано | 1904 |
| Засновник(и) |
Джеймс Б'юкенен Дюк Бенджамін Ньютон Дюк |
| Штаб-квартира | |
| Територія діяльності |
Duke Energy Огайо: Огайо, Кентуккі
|
| Ключові особи |
Лінн Дж. Добре (Голова, президент і генеральний директор) Стівен К. Янг (фінансовий директор) |
| Продукція | Генерування, передача та розподіл електроенергії, природного газу |
| Виторг | ▼ US$ 21.72 мільярда (2020) |
| Операційний прибуток (EBIT) | ▼ US$ 3.985 мільярда (2020) |
| Чистий прибуток | ▼ US$ 1.082 мільярда (2020) |
| Активи | ▲ US$ 162.388 мільярда (2020) |
| Власний капітал | ▲ US$ 13.154 мільярда (2020) |
| www.duke-energy.com | |
 Duke Energy у Вікісховищі | |
Duke Energy Corporation — американська холдингова компанія з виробництва електроенергії та природного газу зі штаб-квартирою в Шарлотті, штат Північна Кароліна.
Компанія Duke Energy, розташована в Шарлотті, штат Північна Кароліна, володіє 58 200 мегават базової та пікової генерації в Сполучених Штатах, які вона розподіляє своїм 7,2 мільйонам клієнтів. У компанії працює близько 29 000 співробітників[1]. Територія обслуговування Duke Energy охоплює 104 000 кв. миль (270 000 км2) з 250 200 miles (402 700 km) розподільних ліній. [2] Майже вся генерація Duke Energy Midwest виробляється з вугілля, природного газу або нафти, тоді як половина її генерації в Кароліні виробляється на її атомних електростанціях. Протягом 2006 року Duke Energy виробила 148 798 332 мегават-годин електроенергії.
Duke Energy Renewable Services (DERS), дочірня компанія Duke Energy, спеціалізується на розробці, володінні та експлуатації різноманітних генеруючих потужностей у Сполучених Штатах. У цьому сегменті компанії працює 1700 мегават генерації. 240 мегават вітрової генерації перебували на стадії будівництва, а ще 1500 мегават вітрової генерації були на стадії планування[3]. 9 вересня 2008 року DERS оновив свої прогнози щодо майбутньої потужності вітрової енергії. До кінця 2008 року він матиме понад 500 МВт номінальної потужності вітрової енергії в Інтернеті та ще 5000 МВт у розробці[4].
Дочірні компанії[ред. | ред. код]
- Duke Energy Carolinas (раніше Duke Power)
- Duke Energy Ohio (раніше Cincinnati Gas & Electric Company, через Cinergy )
- Duke Energy Kentucky (раніше Union Light, Heat & Power, через Cinergy)
- Duke Energy Indiana (раніше Public Service Indiana, через Cinergy)
- Duke Energy Florida (раніше Florida Power Corporation, через Progress Energy)
- Duke Energy Progress (раніше Carolina Power and Light, через Progress Energy )
- Duke Energy Renewables
- Duke Energy Retail
- Duke Energy International
Історія[ред. | ред. код]
Компанія була заснована в 1900 році як Catawba Power Company, коли доктор Вокер Гілл Вайлі та його брат профінансували будівництво гідроелектростанції в India Hook Shoals уздовж річки Catawba біля India Hook, Південна Кароліна . Коли йому знадобилося додаткове фінансування для реалізації його амбітного плану будівництва серії гідроелектростанцій, Вайлі переконав Джеймса Б. Дюка та його партнера Джеймса Блейні інвестувати в Southern Power Company, засновану в 1905 році.
У 1917 році Джеймс Блейні був засновником Wateree Power Company, яка була створена як холдингова компанія для кількох комунальних підприємств, які були засновані та/або належали Дюку та його партнерам, а в 1924 році назва була змінена на Duke Power. У 1927 році більшість дочірніх компаній, включаючи Southern Power Company, Catawba Power Company, Great Falls Power Company та Western Carolina Power Company, були об’єднані в Duke Power, хоча Southern Public Utilities, що на 100% належала Duke Power, підтримувала юридично відокремлену компанію. існування для роздрібного маркетингу електроенергії, виробленої Duke, для побутових і комерційних клієнтів[5]. Південні комунальні служби також керували системами транспорту, які Дюк зрештою перетворив з трамваїв на автобуси.
Нова АЕС[ред. | ред. код]
16 березня 2006 року Дюк Пауер оголосив, що в окрузі Черокі, штат Південна Кароліна, було обрано місце для потенційної нової атомної електростанції. Сайт є спільною власністю Duke Power і Southern Company. Дюк планує розробити майданчик для двох реакторів Westinghouse Electric Company AP1000 (передові пасивні) з водою під тиском. Кожен реактор здатний виробляти приблизно 1117 мегават. (Див. Програму ядерної енергетики 2010).
Будівлі штабу[ред. | ред. код]
JA Jones спроектував першу будівлю штаб-квартири, відому як Power Building, яка була завершена в 1927 році за адресою 440 South Church. Це було п'ять поверхів і 503 000 квадратних футів (46 700 м2). Електричний центр за адресою 526 South Church Street був відкритий у 1975 році з доповненням у 1988 році [6] [7] У 2004 році State Farm Insurance продала Power Building за 8 мільйонів доларів компанії Dilweg Cos., яка передбачала значний розвиток. Група Novare купила 5,13 acres (20 800 м2) на 408 South Church Street за 17 мільйонів доларів від The Dilweg Cos. в угоді, оголошеній 27 березня 2006 року[7] 24 лютого 2007 р. Будинок електростанції було знесено[8].
Фінанси[ред. | ред. код]
За 2017 фінансовий рік Duke Energy повідомила про прибуток у розмірі 3,059 мільярда доларів США з річним доходом у 23,565 мільярда доларів США, що на 3,6% більше, ніж у попередньому фінансовому циклі. Акції Duke Energy торгувалися за понад 79 доларів США за акцію, а її ринкова капіталізація оцінювалася в понад 58,8 мільярдів доларів США в листопаді 2018 року[9].
| Роки | Дохід в мільйонах доларів США |
Чистий прибуток в мільйонах доларів США |
Сукупні активи в мільйонах доларів США |
Співробітники |
|---|---|---|---|---|
| 2005 рік | 6,906 | 1,812 | 54,723 | |
| 2006 рік | 10 607 | 1,863 | 68 700 | |
| 2007 рік | 12 720 | 1500 | 49,686 | |
| 2008 рік | 13,207 | 1,362 | 53,077 | |
| 2009 рік | 12,731 | 1,075 | 57 040 | |
| 2010 рік | 14,272 | 1320 | 59 090 | |
| 2011 рік | 14 529 | 1,706 | 62,526 | |
| 2012 рік | 17 912 | 1768 | 113,856 | |
| 2013 рік | 22,756 | 2665 | 114 779 | 27,948 |
| 2014 рік | 22 509 | 1,883 | 120 557 | 28,344 |
| 2015 рік | 22,371 | 2,816 | 121,156 | 29,188 |
| 2016 рік | 22,743 | 2,152 | 132,761 | 28 798 |
| 2017 рік | 23 565 | 3,059 | 137,914 | 29 060 |
| 2018 рік | 24 521 | 2666 | 145,392 | 30 083 |
| 2019 рік | 25 079 | 3,707 | 158,838 | 28,793 |
| 2020 рік | 23,868 | 1270 | 162,388 | 27,535 |
| 2021 рік | 25 097 | 3,802 |
Генеруючі потужності[ред. | ред. код]
- Цей список частково повний через злиття з Progress Energy 3 липня 2012 року.
Спалювання біомаси[ред. | ред. код]
- Shelton Biomass Facility (пропонується)
Ядерний[ред. | ред. код]
- Атомна станція Catawba
- Атомна станція Макгуайр
- Атомна станція Оконі
- Атомна електростанція Shearon Harris
- Атомна електростанція HB Robinson
- Брансвікська атомна електростанція
- Атомна електростанція «Кристал Рівер» (припинена у лютому 2013 р.)
- Атомна електростанція Вільяма Стейта Лі III - майбутнє
Вугільний[ред. | ред. код]
- Парова станція Аллена
- Парова станція Belews Creek
- Електростанція Бекйорд
- Генеруюча станція Cayuga
- Енергетичний комплекс Crystal River
- Станція East Bend
- Станція Edwardsport
- Станція Gallagher
- Станція Гібсон
- Парова станція Marshall
- Рослина Майо
- Електростанція Miami Fort (придбана Dynegy, 2014)
- Парова станція Riverbend (вийшла на пенсію)
- Парова установка Roxboro
- Станція Wabash River
- Електростанція Вільяма Х. Циммера (придбана Dynegy, 2014)
Гідроелектростанція[ред. | ред. код]
Звичайна гідро[ред. | ред. код]
Нижче наведено список тридцяти звичайних гідроелектростанцій Duke Energy у порядку середнього виробництва електроенергії[10]. Уся нерухомість на 100% належить Дюку, і всі, крім Маркленда, розташовані в Північній і Південній Кароліні (Маркленд розташований на півдні Індіани)[11].
- Гідроелектростанція Blewett Falls
- Гідростанція Cowans Ford, середня потужність 350 МВт
- Гідростанція Keowee, 158 МВт
- Гідроелектростанція Walters, 112 МВт
- Гідроелектростанція Тіллері, 87 МВт
- Гідростанції Rocky Creek і Cedar Creek разом 73 МВт
- Гідростанції Great Falls & Dearborn, сукупна потужність 70 МВт
- ГЕС Маркленд, 65 МВт
- Гідростанція Mountain Island, 60 МВт
- ГЕС Lake Wylie, 60 МВт
- Гідростанція Wateree, 56 МВт
- Гідростанція Фішінг-Крік, 37 МВт
- Оксфордська ГЕС, 36 МВт
- Гідростанція Bridgewater на озері Джеймс, 31,5 МВт
- Гідростанція Rhodhiss, 26 МВт
- ГЕС Лукаут Шолз, 26 МВт
- Гідроелектростанція Blewett, 22 МВт
- Завод Ninety-Nine Islands, 18 МВт
- Завод Gaston Shoals, 9 МВт
- Завод Tuxedo, 5 МВт
- Завод Маршалла, 4 МВт
- і десять кластеризованих місць у Нантахалі, у гірській південно-західній Північній Кароліні, виробляючи загальну потужність 99 МВт
ГАЕС[ред. | ред. код]
На нафті та газі[ред. | ред. код]
- Станція Anclote
- Ешвільські турбіни згоряння
- Станція комбінованого циклу Бартоу
- Парова станція Buck
- Станція Buzzard Roost
- Турбінна станція спалювання Cayuga
- Парова станція Cliffside
- Станція Connersville Peaking
- Парова станція Dan River
- Електричний завод округу Дарлінгтон
- Генрі Каунті Пікінг
- Енергетичний комплекс Хайнса
- Енергетичний комплекс HF Lee
- Парова станція Lee
- Станція WS Lee
- Турбінна станція спалювання Lincoln
- Станція Медісон Пікінг
- Станція Miami-Wabash Peaking
- Турбінна станція спалювання Mill Creek
- Станція Noblesville
- Станція Рокінгем
- Енергетичний комплекс Сміта
- Саттон комбінований цикл завод
- Станція відновлення потужності річки Вабаш
- Станція Wheatland Peaking
- Станція Woodsdale
Сонячні ферми[ред. | ред. код]
Посилаючись на падіння вартості будівництва сонячних електростанцій, компанія Duke Energy оголосила про плани в 2017 році запустити три нових таких проекти в Кентуккі. Два будуть в окрузі Кентон, а один – у окрузі Грант. Разом три станції вироблятимуть понад 6,7 МВт електроенергії[12]. Вони приєднуються до кількох інших сонячних електростанцій, включаючи:
- Сонячна ферма округу Девідсон
- Сонячна ферма Martins Creek 1 МВт (Мерфі, Північна Кароліна)
- Сонячна ферма Culberson 1 МВт (Мерфі, Північна Кароліна)
- Сонячна установка Osceola 4 МВт (Санкт-Петербург, Флорида)[13].
Крім того, у 2017 році компанія Duke Energy додала 451 МВт сонячної потужності до мережі Північної Кароліни[14].
- Сонячна електростанція Hamilton 74,9 МВт (Джаспер, Флорида)
- Колумбійська сонячна електростанція 74,9 МВт (Форт-Вайт, Флорида) (відкриття 2020) [15]
- Сонячна електростанція Live Oak ? MW (Live Oak, FL)
У 2020 році Duke Energy розпочала комерційну діяльність кількох ферм у Техасі, які працювали разом зі своєю фермою з 2010 року[16][17][18].
- Сонячний проект Blue Wing (Сан-Антоніо, Техас)
- Сонячний проект Lapetus 100 МВт (округ Ендрюс, Техас)
- Гольштейнський сонячний проект 200 МВт (округ Нолан, Техас)
- Рамблер сонячний проект 200 МВт (округ Том Грін, Техас)
Вітряні ферми[ред. | ред. код]
- Вітряна електростанція Los Vientos
- Ширлі Вінд[19]
Електромобілі[ред. | ред. код]
У жовтні 2018 року компанія Duke Energy оголосила, що встановить 530 станцій для зарядки електромобілів у Флориді. Десять відсотків станцій піде в громади з низьким доходом[20].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Duke Energy. Fortune (амер.). Архів оригіналу за 15 листопада 2018. Процитовано 15 листопада 2018.
- ↑ Archived copy (PDF). www.duke-energy.com. Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2012. Процитовано 17 січня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Overview - Duke Energy. Duke Energy. Архів оригіналу за 6 травня 2008. Процитовано 12 вересня 2008.
- ↑ Duke Energy Expands Wind Business. Duke Energy. 9 вересня 2008. Архів оригіналу за 14 вересня 2008. Процитовано 12 вересня 2008.
- ↑ U.S. Federal Trade Commission (1935), Utility Corporations No. 766 Duke Power Co., pp. 9–14.
- ↑ Flavors, Akeem (21 березня 2019). Retro: Power buildings over the years. Архів оригіналу за 30 липня 2020. Процитовано 16 січня 2020.
- ↑ а б Doug Smith, "Atlanta Group Buys Power Building," The Charlotte Observer, 28 March 2006, p. 1D.
- ↑ "Reduced to Rubble: Old Duke Building Comes to Powerful End with a Few Booms," The Charlotte Observer, 25 February 2007, p. 1B.
- ↑ Duke Energy Revenue 2006-2018 | DUK. www.macrotrends.net. Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 5 листопада 2018.
- ↑ Conventional Hydro Plants. Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 26 жовтня 2015.
- ↑ page 26
- ↑ Duke Energy will build three utility-owned solar projects in Kentucky. American City Business Journals. Архів оригіналу за 25 липня 2017. Процитовано 18 липня 2017.
- ↑ Duke Energy Florida brings solar power plant online. yahoo.com. Yahoo! Finance. 26 липня 2016. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 24 серпня 2016.
- ↑ Downey, John (30 січня 2018). Duke Energy grid connections show another strong year for N.C. solar growth. Charlotte Business Journal. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 6 лютого 2018.
- ↑ Lillian, Betsy (8 січня 2019). Duke Energy's Hamilton Solar Power Plant Comes Online In Florida. Solar Industry. Архів оригіналу за 12 січня 2019. Процитовано 11 січня 2019.
- ↑ Downey, John (30 січня 2020). Duke Energy's latest solar project is its biggest in Texas — but not for long. www.bizjournals.com. Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 20 липня 2020.
- ↑ Duke Energy Renewables brings its largest solar project on line in Texas. www.bizjournals.com. 7 липня 2020. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
- ↑ Duke Energy Renewables' Largest Solar Project Now Online in Texas. MarketWatch (амер.). Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
- ↑ Wind Energy. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 26 жовтня 2015.
- ↑ Duke Energy Plans 530 New EV Chargers In Florida | CleanTechnica. cleantechnica.com (амер.). 8 жовтня 2018. Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 28 листопада 2018.