Лісова наглядова рада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Forest Stewardship Council
Лісова Опікунська Рада
Логотип FSC.jpg
Forest Stewardship Council Logo.svg
Тип знак відповідності
неприбуткова організація
Засновано 1993
Сфера sustainable forest managementd
Галузь Лісокористування
Країна Flag of the United States.svg США
Штаб-квартира Бонн
Місце діяльності увесь світd
Партнерство Державне агентство лісових ресурсів України
Дохід 2 305 127 $
Вебсайт fsc.org

Нагороди

CMNS: Лісова наглядова рада у Вікісховищі

Лісова опікунська рада (англ. Forest Stewardship Council, FSC), ЛОР — неурядова, некомерційна організація, яка була заснована в 1993 році групою екологічних організацій, лісових компаній, трейдерів та лісових профспілок.

Врахування різних, а часом і конфліктних, інтересів досягається за рахунок розподілу членів по трьох секціях: соціальній, екологічній та економічній. Принцип прийняття рішень на основі консенсусу в трьох секціях є наріжним каменем діяльності FSC з моменту її створення. Це забезпечує збалансованість рішень та їхню прийнятність для різних груп інтересів.

Місія[ред. | ред. код]

Місія Лісової опікунської ради полягає у просуванні екологічно відповідального, соціально вигідного і економічно життєздатного управління лісами в світі.

  • Екологічно відповідальне управління лісами гарантує, що заготівля деревини і недеревних продуктів лісу не загрожує біорізноманіттю, не зменшує їх продуктивність і екологічні функції лісів.
  • Соціально вигідне управління лісами допомагає як місцевому населенню і працівникам підприємств, так і суспільству в цілому в отриманні довгострокової вигоди, а також створює для місцевого населення потужні стимули для збереження лісових ресурсів та управління ними на основі довгострокових планів.
  • Економічно життєздатне управління лісами означає, що лісокористування надає достатню економічну вигоду без незворотних втрат лісових ресурсів, якості екосистеми та шкоди для місцевих громад. Протиріччя між необхідністю отримання прибутку і впливом на ліс можуть бути мінімізовані шляхом реалізації усього спектру продуктів і послуг лісових екосистем за найкращою вартістю.

Історія[ред. | ред. код]

Робота Лісової Опікунської Ради (ЛОР) розпочалась як спроба зупинити руйнування тропічних лісів. Її заснували в Торонто (Канада) 1993 року з ініціативи власників лісів і екологічних організацій 25-ти країн. У перші роки міжнародний секретаріат FSC розташовувався в м. Оахака (Мексика). Першим директором організації став Тімоті Сіннот. У 2003 році секретаріат переїхав до міста Бонн (Німеччина), де і знаходиться в даний час. На сьогоднішній день генеральним директором FSC є Кім Карстенсен. Головним стандартом Лісової опікунської ради є Принципи і критерії FSC. Перший варіант Принципів і критеріїв FSC був опублікований 1994 року. У 1996 році був акредитований перший орган по сертифікації (Rainforest Alliance програма Smartwood), яким була проведена перша сертифікація тикових плантацій в Індонезії і на ринку з'явилася перша продукція з логотипом FSC. У 1997 році FSC визнав першу національну ініціативу (Швеція), яка розробила перший національний стандарт. Лісова опікунська рада пройшла величезний і тернистий шлях від блискучої ідеї до її практичного втілення на глобальному рівні. Якщо в 90-х роках ідея створення такої організації швидше нагадувала наукову фантастику, то в наш час більше 15% світової торгівлі лісопаперової продукцією займає сертифікована продукція (за даними UNECE). Станом на 9 березня 2016 р. схемою FSC в світі сертифіковано понад 188 млн га лісів в 80 країнах світу і видано 30 121 сертифікат ланцюжка поставок в 117 країнах. Акредитовано 36 органів з сертифікації, в 42 країнах є національні партнери FSC, схвалено 46 національних стандартів За даними ООН (UNECE) Схема FSC є системою лісової сертифікації, що найбільш швидко розвивається в світі. Ринок продукції з логотипом FSC оцінюється в десятки млрд доларів. Програми державних закупівель легальних і сертифікованих лісоматеріалів діють більш ніж в 30 країнах світу, в тому числі в Австралії, Англії, Бразилії, Німеччини, Китаї, Фінляндії, Швеції, Японії та ін.

Функціонування схеми сертифікації[ред. | ред. код]

Схема сертифікації включає кілька невід’ємних елементів. Перший – це сертифікація системи ведення лісового господарства, другий – сертифікація ланцюга постачання продукції , третій – вихід на ринок сертифікованої продукції. На початку відбувається оцінка відповідності лісового господарства сукупності екологічних, соціальних і економічних вимог. Ці вимоги сформульовані у вигляді Принципів і Критеріїв FSC. Наступний етап сертифікації стосується налагодження системи стеження руху деревини та іншої продукції з сертифікованих лісових господарств до споживача через усі етапи трансформації сировини в готову продукцію, призначену для використання кінцевим споживачем. Таким чином, якщо перша складова безпосередньо стосується лісових господарств (FSC FM), то друга – деревообробних і лісоторгівельних підприємств (FSC CoC), які використовують деревину з сертифікованих лісів. При цьому, мають дотримуватися вимоги нерозривності ланцюга постачання і відповідно сертифікації кожної з його ланок. Проведення сертифікації здійснюється акредитованими на міжнародному рівні компаніями (органи сертифікації). Такі процедури сертифікації гарантують незалежність, неупередженість та об’єктивність оцінки ведення лісового господарства у будь-якій країні.

Схема лісової сертифікації FSC

У разі відсутності сертифікованих лісів, допускається використання FSC контрольованої деревини. Стандарт контрольованої деревини виключає можливість закупівлі і використання неприйнятних категорій деревини.

Принципи та критерії FSC[ред. | ред. код]

Принцип № 1: Відповідність законодавству: Підприємство повинно виконувати всі застосовні закони, нормативні документи і ратифіковані країною міжнародні угоди, конвенції і договори

Принцип № 2: Права працівників та умови зайнятості: Підприємство повинно підтримувати або підвищувати соціально-економічний добробут працівників

Принцип № 3: Права корінних народів: Підприємство повинно  виявляти і дотримуватися  законних і традиційних прав власності,  користування і керування землями, територіями і ресурсами, що піддаються впливу в результаті господарської діяльності.

Принцип №4: Відносини з місцевим населенням: Підприємство повинно  сприяти підтриманню або підвищенню соціально-економічного добробуту місцевих громад.

Принцип №5: Використання лісу: Підприємство повинно ефективно використовувати всі види чисельних продуктів і послуг на території підприємства з метою збереження або підвищення довготермінової економічної життєздатності та отримання широкого спектра екологічних і соціальних вигод.

Принцип № 6: Цінності довкілля та впливи на них: Підприємство повинно підтримувати, зберігати та/або відновлювати екосистемні послуги та цінності довкілля на території підприємства, а також повинно уникати негативного впливу на довкілля, компенсувати або пом’якшувати такий вплив.

Принцип № 7: Планування ведення господарства: Підприємство повинно мати план ведення господарства, узгоджений з його стратегією та цілями і такий, що відповідає масштабу, інтенсивності та ризикам його господарської діяльності.

Принцип № 8: Моніторинг та оцінювання: Підприємство повинно демонструвати, що прогрес у досягненні цілей ведення господарства, вплив господарської діяльності та стан території підприємства відстежуються в процесі моніторингу та оцінюються відповідно до масштабу, інтенсивності та ризику з метою виконання адаптивного ведення господарства.

Принцип № 9: Особливі для збереження цінності: Підприємство повинно зберігати та/або збільшувати особливі для збереження цінності на території підприємства шляхом застосування застережного підходу.

Принцип №10: Виконання господарської діяльності: Види господарської діяльності, що провадяться підприємством на власній території, повинні відбиратися та виконуватися у відповідності як з економічними, екологічними і соціальними стратегіями і цілями підприємства, так і з Принципами та Критеріями FSC.

FSC в Україні[ред. | ред. код]

Лісове господарство Україні має майже 15-річний досвід FSC сертифікації. Нестабільна динаміка зростання площі сертифікованих лісів вказує на складнощі й прорахунки при здійсненні процедур сертифікації та недотримання вимог Принципів і Критеріїв FSC. На початку березня 2016 року площа сертифікованих лісів сягнула 2,6 млн га, що складає 25% лісового фонду країни. Акредитованими органами сертифікації видано 35 сертифікатів відповідального ведення лісового господарства FSC FM та 105 сертифікатів ланцюга постачання. Задля підтримки розвитку сертифікації за схемою FSC в Україні, в листопаді 2014 року Головою Державного агентства лісових ресурсів України Валерієм Черняковим і Генеральним директором FSC Кімом Карстенсеном підписано Меморандум про взаєморозуміння між Державним агентством лісових ресурсів України та FSC. Меморандумом передбачено широке коло напрямків співробітництва, серед яких, зокрема: розробка пропозицій щодо гармонізації законодавства до вимог стандартів FSC та зміцнення правозастовування; реалізація практик обміну інформацією та навчання найкращого досвіду в лісовому господарстві; визначення та сприяння охороні лісів високої охоронної цінності; консультування та сприяння в розробці стандартів і національної оцінки ризиків.[1] З липня 2011 році FSC в Україні представлено Національним представником, яким став Павло Кравець. З 2015 року статус було підвищено до Національного представництва FSC в Україні. 15 липня 2015 року на базі Національного університету біоресурсів та природокористування відбулося урочсте відкриття офісу Національного представництва в Україні.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державне агентство лісових ресурсів України. dklg.kmu.gov.ua. Процитовано 2016-03-14. 
  2. У КИЄВІ ВІДКРИТО ОФІС НАЦІОНАЛЬНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА FSC. Деревообробник. Процитовано 2016-03-14. [недоступне посилання з липня 2019]

Література[ред. | ред. код]