Лісова наглядова рада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Forest Stewardship Council
Лісова Опікунська Рада
Тип знак сертифікаціїd
неприбуткова організація
Засновано 1993
Торонто
Правовий статус організація 501(c)(3)[1]
Сфера sustainable forest managementd
Галузь лісокористування
Країна  США
Штаб-квартира Бонн
Місце діяльності увесь світd
Членство DataCited[2]
Партнерство Державне агентство лісових ресурсів України
Дохід 2 075 064 $ (2019)[1]
Вебсайт: fsc.org

Нагороди

CMNS: Лісова наглядова рада у Вікісховищі

Лісова опікунська рада (англ. Forest Stewardship Council, FSC), ЛОР — неурядова, некомерційна організація, яка була заснована в 1993 році групою екологічних організацій, лісових компаній, трейдерів та лісових профспілок.

Врахування різних, а часом і конфліктних, інтересів досягається за рахунок розподілу членів по трьох секціях: соціальній, екологічній та економічній. Принцип прийняття рішень на основі консенсусу в трьох секціях є наріжним каменем діяльності FSC з моменту її створення. Це забезпечує збалансованість рішень та їхню прийнятність для різних груп інтересів.

Місія[ред. | ред. код]

Місія Лісової опікунської ради полягає у просуванні екологічно відповідального, соціально вигідного і економічно життєздатного управління лісами в світі.

  • Екологічно відповідальне управління лісами гарантує, що заготівля деревини і недеревних продуктів лісу не загрожує біорізноманіттю, не зменшує їх продуктивність і екологічні функції лісів.
  • Соціально вигідне управління лісами допомагає як місцевому населенню і працівникам підприємств, так і суспільству в цілому в отриманні довгострокової вигоди, а також створює для місцевого населення потужні стимули для збереження лісових ресурсів та управління ними на основі довгострокових планів.
  • Економічно життєздатне управління лісами означає, що лісокористування надає достатню економічну вигоду без незворотних втрат лісових ресурсів, якості екосистеми та шкоди для місцевих громад. Протиріччя між необхідністю отримання прибутку і впливом на ліс можуть бути мінімізовані шляхом реалізації усього спектру продуктів і послуг лісових екосистем за найкращою вартістю.

Історія[ред. | ред. код]

Робота Лісової Опікунської Ради (ЛОР) розпочалась як спроба зупинити руйнування тропічних лісів. Її заснували в Торонто (Канада) 1993 року з ініціативи власників лісів і екологічних організацій 25-ти країн. У перші роки міжнародний секретаріат FSC розташовувався в м. Оахака (Мексика). Першим директором організації став Тімоті Сіннот. У 2003 році секретаріат переїхав до міста Бонн (Німеччина), де і знаходиться в даний час. На сьогоднішній день генеральним директором FSC є Кім Карстенсен. Головним стандартом Лісової опікунської ради є Принципи і критерії FSC. Перший варіант Принципів і критеріїв FSC був опублікований 1994 року. У 1996 році був акредитований перший орган по сертифікації (Rainforest Alliance програма Smartwood), яким була проведена перша сертифікація тикових плантацій в Індонезії і на ринку з'явилася перша продукція з логотипом FSC. У 1997 році FSC визнав першу національну ініціативу (Швеція), яка розробила перший національний стандарт. Лісова опікунська рада пройшла величезний і тернистий шлях від блискучої ідеї до її практичного втілення на глобальному рівні. Якщо в 90-х роках ідея створення такої організації швидше нагадувала наукову фантастику, то в наш час більше 15% світової торгівлі лісопаперової продукцією займає сертифікована продукція (за даними UNECE). Станом на 9 березня 2016 р. схемою FSC в світі сертифіковано понад 188 млн га лісів в 80 країнах світу і видано 30 121 сертифікат ланцюжка поставок в 117 країнах.[3] Акредитовано 36 органів з сертифікації, в 42 країнах є національні партнери FSC, схвалено 46 національних стандартів За даними ООН (UNECE) Схема FSC є системою лісової сертифікації, що найбільш швидко розвивається в світі. Ринок продукції з логотипом FSC оцінюється в десятки млрд доларів. Програми державних закупівель легальних і сертифікованих лісоматеріалів діють більш ніж в 30 країнах світу, в тому числі в Австралії, Англії, Бразилії, Німеччини, Китаї, Фінляндії, Швеції, Японії та ін.

Функціонування схеми сертифікації[ред. | ред. код]

Схема сертифікації включає кілька невід’ємних елементів. Перший – це сертифікація системи ведення лісового господарства, другий – сертифікація ланцюга постачання продукції , третій – вихід на ринок сертифікованої продукції. На початку відбувається оцінка відповідності лісового господарства сукупності екологічних, соціальних і економічних вимог. Ці вимоги сформульовані у вигляді Принципів і Критеріїв FSC. Наступний етап сертифікації стосується налагодження системи стеження руху деревини та іншої продукції з сертифікованих лісових господарств до споживача через усі етапи трансформації сировини в готову продукцію, призначену для використання кінцевим споживачем. Таким чином, якщо перша складова безпосередньо стосується лісових господарств (FSC FM), то друга – деревообробних і лісоторгівельних підприємств (FSC CoC), які використовують деревину з сертифікованих лісів. При цьому, мають дотримуватися вимоги нерозривності ланцюга постачання і відповідно сертифікації кожної з його ланок. Проведення сертифікації здійснюється акредитованими на міжнародному рівні компаніями (органи сертифікації). Такі процедури сертифікації гарантують незалежність, неупередженість та об’єктивність оцінки ведення лісового господарства у будь-якій країні.

Схема лісової сертифікації FSC

У разі відсутності сертифікованих лісів, допускається використання FSC контрольованої деревини. Стандарт контрольованої деревини виключає можливість закупівлі і використання неприйнятних категорій деревини.

Принципи та критерії FSC[ред. | ред. код]

Принцип № 1: Відповідність законодавству: Підприємство повинно виконувати всі застосовні закони, нормативні документи і ратифіковані країною міжнародні угоди, конвенції і договори

Принцип № 2: Права працівників та умови зайнятості: Підприємство повинно підтримувати або підвищувати соціально-економічний добробут працівників

Принцип № 3: Права корінних народів: Підприємство повинно  виявляти і дотримуватися  законних і традиційних прав власності,  користування і керування землями, територіями і ресурсами, що піддаються впливу в результаті господарської діяльності.

Принцип №4: Відносини з місцевим населенням: Підприємство повинно  сприяти підтриманню або підвищенню соціально-економічного добробуту місцевих громад.

Принцип №5: Використання лісу: Підприємство повинно ефективно використовувати всі види чисельних продуктів і послуг на території підприємства з метою збереження або підвищення довготермінової економічної життєздатності та отримання широкого спектра екологічних і соціальних вигод.[4]

Принцип № 6: Цінності довкілля та впливи на них: Підприємство повинно підтримувати, зберігати та/або відновлювати екосистемні послуги та цінності довкілля на території підприємства, а також повинно уникати негативного впливу на довкілля, компенсувати або пом’якшувати такий вплив.

Принцип № 7: Планування ведення господарства: Підприємство повинно мати план ведення господарства, узгоджений з його стратегією та цілями і такий, що відповідає масштабу, інтенсивності та ризикам його господарської діяльності.

Принцип № 8: Моніторинг та оцінювання: Підприємство повинно демонструвати, що прогрес у досягненні цілей ведення господарства, вплив господарської діяльності та стан території підприємства відстежуються в процесі моніторингу та оцінюються відповідно до масштабу, інтенсивності та ризику з метою виконання адаптивного ведення господарства.

Принцип № 9: Особливі для збереження цінності: Підприємство повинно зберігати та/або збільшувати особливі для збереження цінності на території підприємства шляхом застосування застережного підходу.

Принцип №10: Виконання господарської діяльності: Види господарської діяльності, що провадяться підприємством на власній території, повинні відбиратися та виконуватися у відповідності як з економічними, екологічними і соціальними стратегіями і цілями підприємства, так і з Принципами та Критеріями FSC.[5]

FSC в Україні[ред. | ред. код]

Лісове господарство Україні має майже 15-річний досвід FSC сертифікації. Нестабільна динаміка зростання площі сертифікованих лісів вказує на складнощі й прорахунки при здійсненні процедур сертифікації та недотримання вимог Принципів і Критеріїв FSC. На початку березня 2016 року площа сертифікованих лісів сягнула 2,6 млн га, що складає 25% лісового фонду країни. Акредитованими органами сертифікації видано 35 сертифікатів відповідального ведення лісового господарства FSC FM та 105 сертифікатів ланцюга постачання. Задля підтримки розвитку сертифікації за схемою FSC в Україні, в листопаді 2014 року Головою Державного агентства лісових ресурсів України Валерієм Черняковим і Генеральним директором FSC Кімом Карстенсеном підписано Меморандум про взаєморозуміння між Державним агентством лісових ресурсів України та FSC. Меморандумом передбачено широке коло напрямків співробітництва, серед яких, зокрема: розробка пропозицій щодо гармонізації законодавства до вимог стандартів FSC та зміцнення правозастовування; реалізація практик обміну інформацією та навчання найкращого досвіду в лісовому господарстві; визначення та сприяння охороні лісів високої охоронної цінності; консультування та сприяння в розробці стандартів і національної оцінки ризиків.[6] З липня 2011 році FSC в Україні представлено Національним представником, яким став Павло Кравець. З 2015 року статус було підвищено до Національного представництва FSC в Україні. 15 липня 2015 року на базі Національного університету біоресурсів та природокористування відбулося урочсте відкриття офісу Національного представництва в Україні.[7] На звернення України, у березні 2022 року, під час російського вторнення в Україну, FSC погодилася призупинити дію всіх торговельних сертифікатів у Росії та Білорусі.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://www.charitynavigator.org/ein/030355315
  2. https://web.archive.org/web/20240112184553/https://datacite.org/members/
  3. Лісова опікунська рада (FSC®). Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 22 травня 2022. 
  4. Збережемо ліс – збережемо клімат. Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 22 травня 2022. 
  5. Принципи Лісової наглядової ради. slovdlg.com.ua. Архів оригіналу за 6 травня 2021. Процитовано 22 травня 2022. 
  6. Державне агентство лісових ресурсів України. dklg.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 14 березня 2016. 
  7. У КИЄВІ ВІДКРИТО ОФІС НАЦІОНАЛЬНОГО ПРЕДСТАВНИЦТВА FSC. Деревообробник. Процитовано 14 березня 2016. [недоступне посилання з липня 2019]
  8. В Україні внаслідок агресії РФ вже зафіксовано понад 100 випадків екоциду – Міндовкілля. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 травня 2022. Процитовано 22 травня 2022. 

Література[ред. | ред. код]