Fiat 131

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Fiat 131
Загальні дані
Виробник: FIAT
Роки виробництва: 1974-1985
Клас: середній
Тип(и) кузова: 2 дв. седан
4 дв. седан
5-ти дв. універсал
Компонування: передньомоторна, задньоприводна
1,297-1.301-1,367-1,585-1,592-1,995л.
дизель : 1,995-2,445л.
На ринку
Попередник: Fiat 124
Наступник: Fiat Regata
Зв'язані: Seat 131

Fiat 131 — автомобіль італійської компанії Fiat, що випускався з 1974 по 1984 рік. Прийшов на заміну успішної, але технічно застарілої моделі Fiat 124. Мав 4- та 2-дверні версії седана і 5-ти дверну універсала.

131-му було присвоєно ім'я Mirafiori на честь місцевості біля Турина, де вироблялися ці автомобілі. Таким чином був відзначений розрив з колишньою системою Fiat, створеною в 1960-х роках, за якої найменування своїх моделей мали тільки тризначний номер, і був прийнятий шаблон англо-американського стилю назви автомобіля, з ретельним підбором імен для нових моделей. Спочатку, 131-й мав двигуни з 1,3 л. та з 1,6 л. Відбулися дві ревізії у 1978 та 1981. Всі ці моделі випускалися, поки виробництво не були припинено в 1984 році. В цілому 1513800 автомобілів було вироблено лише в Італії.

В порівнянні з Fiat 124 кузов Fiat 131 подовжився до 4230 мм, база виросла до 2490 мм. Задню підвіску доповнили тягою Панара, а спереду змонтували стійки McPherson. Робочий об'єм колишньої «четвірки» збільшився до 1,3 л, але потужнішою вона не стала. Також з'явився 75-сильний двигун 1,6 л. Коробок передач стало цілих три: чотирьох- і п'ятиступенева МКПП, а також трьохдіапазонна АКПП. До 1984 року в одній Італії було зібрано 1 513 800 машин, але випуск Fiat 131 налагодили ще й у Колумбії, Туреччині, Іспанії та в Марокко.

Специфікації[ред. | ред. код]

У Fiat 131 використані конструкційні методи і технології, характерні для свого часу. Корпус був сталевий монокок. Розроблений за типовою конструкцією трьохоб'ємного кузова з окремим розташуванням для моторного відсіку, салону і багажника.

До поздовжньо розташованого двигуна кріпилася коробка передач, від якої за допомогою трубчастого карданного валу обертання передавалося на задні колеса.

Ранні моделі успадкували такі ж самі чотирьох-циліндрові двигуни, що встановлювались на 124-й, з блоком циліндрів з чавуну і головки блоку циліндрів (ГБЦ) з алюмінієвого сплаву.

Тільки пізніші моделі отримали добре відомі двигуни з подвійним верхнім розподільчим валом (DOHC), із зубчастим ременем ГРМ. Подача палива відбувалася через один двокамерний Weber ADF карбюратор із сталевого паливного баку, що був встановлений у багажнику. Використовувалися традиційні контактні системи запалювання, як правило, з розподілювачами Marelli.

У системі підвіски використовується повністю незалежна передня підвіска МакФерсона, з двома важелями і стабілізатором поперечної стійкості. Задня підвіска була досить прогресивна в тому, що задня вісь перебувала під контролем подвійних поздовжніх важелів нерівної довжини і поперечного важелю (тяга Панарда), з пружинами і амортизаторами прямої дії. Ця конструкція набагато перевершувала багатьох своїх сучасників, особливо у стабільності і керованості автомобіля.

Гальмівна система також була типовою, мала передні дискові гальма, з однопоршневим супортом. Ззаду були барабанні гальма.

В інтер'єрі автомобіля використали волоконну оптику для підсвічування індикаторів вимикачів на панелі приладів.

Серія 1 (1974—1978)[ред. | ред. код]

Fiat 131 Mirafiori був представлений на 55-му автосалоні у Турині в кінці жовтня 1974 р. 131 поставлявся з двигунами на вибір 1297 см³ або 1585 см³ OHV чотирьохциліндрових двигунів, які дісталися із сімейства двигунів Fiat 124. На обидва двигуни встановлювався карбюратор подвійним дроселем Weber 32 ADF. Чотирьох-ступінчаста механічна коробка передач була стандартною. Для двигуна 1600 опціонально встановлювали 5-ступінчасту або 3-х ступінчасту автоматичну коробку з гідротрансформатором.

Випускався у трьох видах кузовів: дводверне купе, чотирьохдверний седан і п'ятидверний універсал Familiare. Оздоблення салону виконувалось у двох видах, у початковому («Normale» або «Standard») мали дві невеликі квадратні фари у хромовому оздобленні, колеса і покришки з 124, спрощені предмети інтер'єру, хромований бампер. Розширений («Special» або «S») варіант відрізнявся від базової чотирма круглими фарами, іншою решіткою радіатора, бічними смугами вздовж боків кузова, хромовими оздобленням навколо вікон, і гумовими вставками на бамперах. Усередині нього додали вимірювальні прилади і годинник у трьох квадратних циферблатах, регульоване по висоті кермо, оббивку з тканини і відкидними сидіннями. Крім того, більш складні варіанти, такі як кондиціонер, тахометр, диференціал підвищеного тертя і вініловий дах — були виключно у Special. Кожен стиль оздоблення і комплектації міг комбінуватися з будь-яким з двигунів і рівнів оздоблення салону, за винятком спеціального майна, за винятком Special Estate з великим об'ємом двигуна. У версії для американського ринку був 1,8-літровий рядний SOHC із трьох-ступінчастою автоматичною коробкою передач від General Motors.

Модель Код двигуна Тип двигуна Роб. об'єм,
діам. × хід
Карбюратор Потужність
Mirafiori 1300 131A.000[1] OHV I4 1,297 куб.см
75.0 × 71.5 мм
1×двокамерний
Weber 32 ADF
65 PS DIN (48 kW; 64 hp) при 5,400 об. за хв.
Mirafiori Special 1300
Familiare 1300
Mirafiori 1600 131A1.000[1] OHV I4 1,585 куб.см
84.0 × 71.5 мм
1×двокамерний
Weber 32 ADF
75 PS DIN (55 kW; 74 hp) при 5,400 об. за хв.
Mirafiori Special 1300
Familiare 1600
Familiare Special 1600
Abarth Rally[2] n/a DOHC 16-ти клапанний l4 1,995 куб.см
84.0 × 90.0 мм
1×двокамерний
Weber 34 ADF
140 PS DIN (103 kW; 138 hp) при 6,400 об. за хв.
US version n/a SOHC I4 1,756 куб.см n/a 87 PS (64 kW; 86 hp)

Fiat Abarth 131 Rally Stradale[ред. | ред. код]

Fiat Abarth 131 Rally

У 1976 випущено 400 екземплярів Fiat Abarth 131 Rally у рамках гомологації. Ці автомобілі були створені в кооперації між Fiat, Bertone та Abarth. Bertone зайнявся зовнішнім виглядом, вибравши для цього дводверний варіант кузову. Були встановлені склопластикові кришки капоту та багажнику, крила спереду і ззаду мали великі розширені арки коліс, що вміщували 15» диски Cromodoras. Зазнала зміни нижня внутрішня частину кузову для встановлення незалежної задньої підвіски.

Дорожня версія автомобіля мала двигун DOHC з 16-ти клапанною ГБЦ та подвійним карбюратором Weber, і який мав потужність 140 PS (103 кВт; 138 к.с.). Встановлювалася стандартна коробка передач без будь-яких синхронізаторів і гальмівна система з малого Fiat 127. Ралійні автомобілі використовували також систему змащування з сухим картером та механічний інжектор Kugelfischer. У ралійному варіанті двигун виробляв потужність до 240 к.с. (180 кВт) в 1980 році.

 Серія 2 (1978—1980)[ред. | ред. код]

131-й у 1978 р. отримав першу модернізацію. Автомобілі з новим DOHC, або «Twin Cam» (TC) двигуном отримали нову назву «Supermirafiori». Найбільших змін зазнав екстер'єр — на кришках капоту та багажнику зникли поздовжні виїмки, стали встановлювали нові великі прямокутні фари, великі прямокутні задні ліхтарі з інтегрованими протитуманними ліхтарями, нові пластикові бампери та молдінги вздовж кузову. Інтер'єр салону отримав оновлену панель приладів, дво- або односпицеві рульові колеса, нові матеріали оббивки салону.

Також у 1978 р. була представлена дводверна версія «Racing» (відома як «Mirafiori Sport» у Великій Британії та Німеччині) з потужністю 115 PS (85 kW). Цей автомобіль мав чотири круглі фари (зовнішні були більшого діаметра, ніж внутрішні, і які встановлювалися лише на цій моделі), нову решітку радіатору, пластикові накладки на арки коліс та нову п'ятиступеневу коробку передач з коротким штоком. В окремій серії, названу на честь ралійного гонщика Вальтера Рьорля (Walter Röhrl) встановлювалися гумові спойлери на дах та кришку капоту, пластикові накладки на задні стійки даху із стилізованим автографом, "ралійні" дзеркала заднього виду, передні круглі протитуманні фари (як опція). Матеріалом оббивки салону становив чорний або червоний велюр.

Модель Об'єм Тип двигуну Потужність
Mirafiori 1,297/1,301 сс straight-4 ohv 65 PS (48 kW; 64 hp)
Supermirafiori 1,297/1,301 cc straight-4 dohc 78 PS (57 kW; 77 hp)
Supermirafiori 1,585 cc straight-4 dohc 96 PS (71 kW; 95 hp)
Panorama 1,297/1,301 cc straight-4 ohv 65 PS (48 kW; 64 hp)
Panorama 1,585 cc straight-4 ohv 75 PS (55 kW; 74 hp)
Diesel 1,995 cc straight-4 60 PS (44 kW; 59 hp)
Diesel 2,445 cc straight-4 72 PS (53 kW; 71 hp)
Racing 1,995 cc straight-4 dohc 115 PS (85 kW; 113 hp)
Brava 1,756 cc straight-4 ohv 87 PS (64 kW; 86 hp)
Brava 1,995 cc straight-4 ohv 87 PS (64 kW; 86 hp)
CA: 81 PS (60 kW; 80 hp)
Brava EFI 1,995 cc straight-4 ohv 103 PS (76 kW; 102 hp)

131 Hybrid[ред. | ред. код]

У 1980 р. ФІАТ представив 131-й Ibrido,[3] експериментальний прототип з невеликим двигуном об'ємом 903 куб.см. з Fiat 127, у якому зменшили потужність до 33 hp (25 kW), до якого під'єднали 24 кВт електричний мотор постійного струму. Акумулятор ємністю 250 А/год розташовувався в багажнику, важив 175 кг.[4]

Серія 3 (1980—1984)[ред. | ред. код]

У березні 1981-го відбувається наступне оновлення 131-го. Виробництво Racing/Sport припинилося, хоча вони добре продавалися у 1982 р. Той самий двигун 2.0 TC встановлювався у Supermirafiori. Автомобіль отримав трохи обновлений внутрішній інтер'єр, нові задні ліхтарі, нижні накладки на кузові. Вийшли нові двигуни SOHC 1,4 L і SOHC 1,6 L, переглянута підвіска, бензобак трохи збільшився в розмірах (53 л). Стали опціонально встановлювати гідравлічну рульову рейку, центральний замок, електросклопідйомники та кондиціонер. У 1982 році з`явилася нова спорт-версія Volumetrico Abarth з 2-літровим Twin-cam двигуном із механічним компресором.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Fiat Abarth 131 Mirafiori—Uso e manutenzione (owner's manual) (it). Fiat. November 1974. 
  2. Fiat Abarth 131 Rally—La guida pesante [Heavyweight driving]. Autosprint (it) XVI (12): 52–54. 12 March 1976. 
  3. World Cars 1980. New York: Herald Books. с. 46. ISBN 0910714126. 
  4. We drive Fiat's experimental hybrid electric car. Popular Science: 84–86. November 1980. Процитовано 21 February 2015.