HD36629

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP26000)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD36629
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 5г 32х 57,08с
Схилення - 4° 33′ 59,3″
Видима величина (V) 7,65[1]
Характеристики
Спектральний клас B3
показник кольору U−B -0,66
яскравість B 7,630±0,008[2]
показник кольору B−V -0,006±0,013[2]
яскравість V 7,638±0,012[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y 0,07
індекс m1 0,07
індекс c1 0,15
індекс Hβ 2,66[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 7,640[2]
Мінімальна яскравість 7,670[2]
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) +21,2 ± 3,1[3] км/сек
Власний рух (μ) за пр. піднес.: 3,01± 0,82[2] мас/рік

за схиленням: -1,69± 0,53[2] мас/рік

Паралакс (π) 0,67 ± 1,00[2] мас
Відстань 4868,01 світлових років
1492,54 парсек
Подробиці
Маса M
Ефективна температура 22300[4]  K
lg g 4,35[4]
Металічність [Fe/H] 0,08[4]
Обертання Vsin(i)=5[5]км/сек
Інші позначення
HD 36629, HIP 26000, BD-4 1164
Посилання
SIMBADдані для HD36629

HD36629 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B3, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 7,7.[1] Вона розташована на відстані близько 4868,0 світлових років від Сонця.[2]

Пекулярний хімічний вміст

[ред. | ред. код]

HD36629 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу наявних ліній металів становить 919,9± 665,2 Гаус.[6]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Goncharov G.A. Pulkovo compilation of radial velocities for 35495 stars in a common system 2006 Astron. Lett., 32, 759-771
  4. а б в Cunha K., Lambert D.L. Chemical evolution of the Orion association. II. The carbon, nitrogen, oxygen, silicon and iron abundances of main-sequence B stars. 1994, Astrophys. J., 426, 170-191
  5. Uesugi A., Fukuda I. Catalogue of rotational velocities of the stars 1970, Contr. Astroph. Kwasan Obs. Univ. Kyoto, 189, 0
  6. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631