HD36668

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP26048)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD36668
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 5г 33х 26,06с
Схилення + 0° 37′ 16,9″
Видима величина (V) 8,07[1]
Характеристики
Спектральний клас B7
показник кольору U−B -0,45
яскравість B 7,912±0,008[2]
показник кольору B−V -0,109±0,002[2]
яскравість V 8,035±0,010[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,05
індекс m1 0,12
індекс c1 0,59
індекс Hβ 2,73[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 8,020[2]
Мінімальна яскравість 8,050[2]
Період фотометричної
змінності зорі
2,12[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -1,65± 1,04[2] мас/рік

за схиленням: -1,40± 0,47[2] мас/рік

Паралакс (π) 2,72 ± 0,93[2] мас
Відстань 1199,10 світлових років
367,65 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
HD 36668,

HIP 26048,

BD+0 1113
Посилання
SIMBADдані для HD36668

HD36668 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B7, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 8,1.[1] Вона розташована на відстані близько 1199,1 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики

[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 2,12 доби в межах від Hmin= 8,05 до Hmax= 8,02.[2]


Пекулярний хімічний вміст

[ред. | ред. код]

HD36668 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.


Магнітне поле

[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 985,7± 447,5 Гаус.[3]

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631