HD49333

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з HIP32504)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
HD49333
Дані дослідження
Епоха J2000,0
Сузір'я
Пряме піднесення 6г 47х  1,48с
Схилення -21°  0′ 55,4″
Видима величина (V) 6,07[1]
Характеристики
Спектральний клас B7
показник кольору U−B -0,63
яскравість B 5,862±0,003[2]
показник кольору B−V -0,159±0,004[2]
яскравість V 6,044±0,004[2]
Тип змінності
Дані фотометрії Стрьомґрена
колір b−y -0,07
індекс m1 0,11
індекс c1 0,32
індекс Hβ 2,69[1]
Дані фотометрії Гіппаркос
Максимальна яскравість 6,000[2]
Мінімальна яскравість 6,050[2]
Період фотометричної
змінності зорі
2,18[2] доби
Астрометрія
Власний рух (μ) за пр. піднес.: -15,17± 0,60[2] мас/рік

за схиленням: 6,24± 0,63[2] мас/рік

Паралакс (π) 4,88 ± 0,72[2] мас
Відстань 668,35 світлових років
204,92 парсек
Подробиці
Маса M
Інші позначення
12 CMa,

HD 49333, HIP 32504, HR 2509,

BD-20 1576
Посилання
SIMBADдані для HD49333

HD49333 — хімічно пекулярна зоря спектрального класу B7, що має видиму зоряну величину в смузі V приблизно 6,1.[1] Вона розташована на відстані близько 668,4 світлових років від Сонця.[2]

Фізичні характеристики[ред. | ред. код]

Телескоп Гіппаркос зареєстрував фотометричну змінність даної зорі з періодом 2,18 доби в межах від Hmin= 6,05 до Hmax= 6,00.[2]


Пекулярний хімічний вміст[ред. | ред. код]

HD49333 належить до Хімічно пекулярних зір з пониженим вмістом гелію й в її зоряній атмосфері спостерігається нестача He у порівнянні з його вмістом в атмосфері Сонця.


Магнітне поле[ред. | ред. код]

Спектр даної зорі вказує на наявність магнітного поля у її зоряній атмосфері. Напруженість повздовжної компоненти поля оціненої з аналізу крил ліній Бальмера становить 618,4± 300,2 Гаус.[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в Renson P., Manfroid J., General catalogue of Ap, HgMn and Am stars, 2009, A&A...498..961
  2. а б в г д е ж и к л м ESA, 1997, The Hipparcos Catalogue, ESA SP-1200
  3. Bychkov V.D., Bychkova L.V., Madej J., 2003, 'Catalogue of averaged stellar effective magnetic fields', Astron. Astrophys. 407, 631