HMS Aylmer (K463)
| «Ейлмер» (K463) | ||
|---|---|---|
| HMS Aylmer (K463) | ||
 | ||
| Фрегат «Ейлмер» на базі в Ліверпулі. 1945 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | фрегат типу «Кептен» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Військово-морські сили Великої Британії
| |
| На честь | єдиний корабель флоту на ім'я «Ейлмер»[Прим. 1] | |
| Корабельня | Bethlehem Hingham Shipyard, Гінгем | |
| Замовлено | 10 січня 1942 | |
| Закладено | 12 квітня 1943 | |
| Спущено на воду | 10 липня 1943 | |
| Введено в експлуатацію | 30 вересня 1943 | |
| На службі | 1943–1945 | |
| Переданий | 5 листопада 1945 року повернутий ВМС США | |
| Статус | 9 червня 1947 року проданий на злам | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1400 тонн (стандартна) 1740 тонн (повна) | |
| Довжина | 93 м | |
| Ширина | 11,2 м | |
| Осадка | 3,28 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × водотрубні котли «D» Express 2 × парових турбіни General Electric | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 750 к.с. (2 050 кВт) | |
| Швидкість | 24 вузлів (44 км/год) | |
| Дальність плавання | 5 500 миль (10200 км) на швидкості 15 вузлів (28 км/год) | |
| Екіпаж | 186 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 3 (3 × 1) × 76-мм гармати 3"/50 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 1 протичовнова РСЗВ «Хеджхог» Mk10 8 бомбометів Mk6 2 бомбоскидачі Mk9 | |
| Зенітне озброєння | 8 × 20-мм автоматичних зенітних гармат «Ерлікон» | |
| Радіолокаційне озброєння | HF/DF MF/DF радар типу 244 | |
«Ейлмер» (англ. HMS Aylmer (K463) — військовий корабель, фрегат типу «Кептен» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
Фрегат «Ейлмер» був закладений 12 квітня 1943 року на верфі американської компанії Bethlehem Hingham Shipyard у Гінгемі, як ескортний міноносець Harmon (DE-72). 10 липня 1943 року він був спущений на воду, а 30 вересня 1943 року відразу увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.
Корабель брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився у Північній Атлантиці, біля берегів Франції, Англії, супроводжував атлантичні конвої. В ході війни служив у ескортних групах супроводження транспортних конвоїв та був одним з протичовнових кораблів, на рахунку якого знищення самостійно або у складі групи двох підводних човнів противника: U-765 і U-1051.
Споконвічно цей корабель закладався як ескортний міноносець і мав тимчасову назву USS Harmon. Однак перед спуском на воду його передали Королівському флоту, і він був перейменований на фрегат на честь на честь учасника битви при Барфлері та Ла-Уге, майбутнього адмірала флоту Метью Ейлмера.
Після введення до строю «Ейлмер» відплив до Британії, де його модифікували відповідно до вимог Королівського флоту. У березні 1944 року його включили до Командування Західних підходів як корабель 5-ї ескортної групи під керівництвом капітана Д. Макінтайра.
У квітні 5-та ескортна група приєдналася до конвою ON 233 як група підтримки, але її перенацілили для полювання на підводний човен, що здійснював метеорологічну розвідку регіону. 6 травня 1944 року німецький підводний човен U-765 був знайдений і потоплений у Північній Атлантиці глибинними бомбами фрегатів «Ейлмер», «Блай» та «Бікертон», що діяли разом з двома торпедоносцями «Сордфіш» (825-ї ескадрильї) ескортного авіаносця «Віндекс». З екіпажу U-765 37 загинули і 11 вижили. Подальші пошуки підводного човна, надісланого на допомогу U-765, не увінчалися успіхом.
22 серпня 1944 року, під час операції «Гудвуд», ескортні авіаносці «Трампітер» і «Набоб») Домашнього Флоту (під командуванням адмірала Мура) відпливли до Баренцева моря, щоб атакувати німецький лінкор «Тірпіц» в Алта-фіорді. Під час цієї операції «Набоб» був торпедований, а через десять хвилин ескортний міноносець «Бікертон» (під командуванням капітана Дональда Макінтайра, командира 5-ї ескортної групи) також був уражений акустичною торпедою (GNAT). Обидві атаки були здійснені підводним човном U-354. «Набоб» зміг збільшити швидкість і був супроводжений назад (в середньому 10 вузлів (19 км/год) до Росайта, де його вважали конструктивною повною втратою та використовували як запасні частини. «Бікертон» був потоплений «Віджілентом», оскільки будь-який порятунок вважався занадто ризикованим. Щоб потопити «Бікертон», «Віджіланту» довелося випустити три торпеди. У результаті цієї дії капітан Дональд Макінтайр передав своє командування «Ейлмеру».
26 січня 1945 року британські кораблі «Ейлмер», «Бентінк» і «Кальдер» тараном і глибинними бомбами затопили німецький підводний човен U-1051 біля острову Мен, котрий щойно торпедою уразив британський фрегат типу «Кептен» «Маннерс». Всі 47 членів німецького екіпажу загинули.
- Муцуре
- HMCS Owen Sound (K340)
- USS Stanton (DE-247)
- Greif (міноносець)
- Фрегати типу «Трайбл»
- Більшовик (сторожовий корабель)
- Виноски
- ↑ на честь учасника битви при Барфлері та Ла-Уге, майбутнього адмірала флоту Метью Ейлмера
- Джерела
- HMS Aylmer (K 463). на uboat.net. (англ.)
- Harmon (DE 72)/HMS Aylmer (K.463)(англ.)
- Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8.
- Arnold Hague: The Allied Convoy System 1939—1945 (2000). ISBN 1-55125-033-0 (Canada); ISBN 1-86176-147-3 (UK).
