Halt and Catch Fire

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Halt and Catch Fire (укр. зупинитись і загорітись), відома також за мнемонікою HCF, стосується кількох машинних інструкцій що змушують процесор припинити корисну роботу. Слово "загорітись" використовується як жарт, процесори зазвичай не загоряються. Також використовують позначення "SDI" - "Self Destruct Immediate" (укр. негайне самознищення).

В ранніх процесорах[ред.ред. код]

Інструкція HCF раніше була вигаданою інструкцією, про яку казали що вона розробляється в IBM для використання в комп’ютерах System/360 разом з іншими дивними інструкціями на зразок "Electrocute Computer Operator".

Одна апокрифічна історія про інструкцію HCF тягнеться аж до кінця 1960-тих, коли комп’ютери використовували пам’ять на магнітних сердечниках. Історія каже що аби прискорити швидкість пам’яті на своїх наступних моделях інженери збільшили струми читання/запису в проводах які проходили крізь сердечники. Це працювало нормально коли комп’ютери виконували звичайні програми, тому що доступ до пам’яті розподілявся по всій пам’яті. Проте, інструкція HALT була реалізована як "перехід на себе". Це означало що одна й та сама область пам’яті була постійно запитувана, і проводи які до неї вели нагрівались так що починали диміти - тому інструкцію позначили як "Halt and Catch Fire".[1]


Комп'ютер Це незавершена стаття про комп'ютери.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Посилання[ред.ред. код]

  1. http://catless.ncl.ac.uk/Risks/5.6.html#subj2.4 | RISKS Digest: Hardware vs Software Battles (from Usenet)