High Speed 1
| High Speed 1 | |
| Дата створення / заснування | 2007 |
|---|---|
 | |
 | |
| Коротка назва | HS1 |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Адміністративна одиниця |
Великий Лондон Ессекс Кент Південно-Східна Англія |
| Історичне графство | Кент[d] |
| Власник | Уряд Великої Британії |
| Обмеження швидкості | 83 метр на секунду |
| Оператор | DB Cargo UKd, Southeasternd і Eurostar |
| Дата офіційного відкриття | 2003 |
| Ширина колії | європейська колія |
| Початкова чи кінцева точка | Сент-Панкрас і Євротунель |
| Довжина або відстань | 108 км |
 | |
 | |
| Файл KML | Template:Attached KML/High Speed 1d |
| Маршрутна карта | Template:Channel Tunnel Rail Linkd |
| Тип електрифікації | 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd |
 | |
| Офіційний сайт | |
 High Speed 1 у Вікісховищі | |
Координати: 51°19′37″ пн. ш. 0°30′21″ сх. д. / 51.32700000002777330° пн. ш. 0.506000000028° сх. д.
High Speed 1 — високошвидкісна залізниця, завдовжки 108 км, у Великій Британії, що сполучає лондонську станцію Сент-Панкрас і Євротунель.
Залізниця є складовою лінії міжнародних пасажирських перевезень між Великою Британією і материковою Європою; також залізницею здійснюються внутрішні пасажирські перевезення до/зі станцій у Кенті та східному Лондоні, а також вантажні перевезення до/з континентальної Європи. Від тунелю під Ла-Маншем лінія перетинає річку Медвей і тунелі під річкою Темза, закінчуючись на лондонській станції Сент-Панкрас у північній частині Центрального Лондона. Кошторисна вартість будівництва — 5,8 мільярда фунтів стерлінгів, її було відкрито 14 листопада 2007 року. [1] [2] Потяги рухаються зі швидкістю до 300 км/год на HS1. Проміжні станції — Стратфорд-Інтернешнал в Лондоні, Еббсфліт-Інтернешнал у північному Кенті та Ешфорд-Інтернешнал у південному Кенті.
Міжнародні пасажирські послуги надає Eurostar International Limited[en], час подорожі з лондонського Сент-Панкрас-Інтернешнл до паризького Париж-Північний займає 2 години 15 хвилин, а від лондонського Сент-Панкрас0Інтернешнл до Брюссель-Південний займає 1 годину 51 хвилину. [3] Станом на листопад 2015 року Eurostar використовує парк із 27 багатосистемних поїздів класу 373/1, здатних розвивати швидкість 300 км/год і 320 км/год потяги класу 374[en]. Внутрішні швидкісні приміські послуги, що обслуговують проміжні станції та за їх межами, почалися 13 грудня 2009 року. Пасажирські потяги класу 395[en] розвивають швидкість 225 км/год. [4] DB Cargo UK[en] здійснює вантажні перевезення на High Speed 1 адаптованими локомотивами класу 92[en], що дозволяє вагонам-платформам, що перевозять контейнери зі змінними кузовами континентального розміру, прямувати до Лондона. [5]
Рання історія[ред. | ред. код]
Швидкісне залізничне сполучення між Лондоном і Парижем було відкрито в 1994-му році. В 1997 році також була створена швидкісна лінія в Бельгії, що дозволило організувати також швидкісне сполучення у Брюссель. На той момент по території Великої Британії поїзди прямували звичайною лінією до станції Ватерлоо в Лондоні, зі швидкістю до 140 км/год. Поїздка з Лондона до Парижу займала 2 години 56 хвилин, з Лондона до Брюсселя — 2 години 32 хвилини.
Перша черга[ред. | ред. код]
Дата відкриття: 28 вересня 2003
Протяжність: 74 км
Перша черга дозволила скоротити час поїздки з Лондона до Парижу з 2 години 56 хвилин до 2 годин 35 хвилин, з Лондона до Брюсселя з 2 години 32 хвилин до 2 годин 11 хвилин.
Друга черга[ред. | ред. код]
Дата відкриття: 14 листопад 2007
Протяжність: 39 км
Друга черга дозволила скоротити час поїздки з Лондона до Парижу з 2 години 35 хвилин до 2 годин 15 хвилин, з Лондона до Брюсселя з 2 години 11 хвилин до 1 години 51 хвилини, тим самим лінія була завершена. Потяги були переведені з вокзалу станції Ватерлоо на Сент-Панкрас, в результаті чого поїзди Євростар остаточно припинили використовувати стару лінію, переставши тим самим використовувати нижні струмознімачі, що отримують живлення з третьої рейки.
Загальні відомості[ред. | ред. код]
Лінія електрифікована за допомогою контактної мережі 25 кВ 50 Гц, проте раніше на території Великої Британії поїзда отримували живлення через третю рейку. Ширина колії — 1435 мм. Максимальна швидкість для поїздів Євростар — 300 км/год, а для поїздів Джавелін на внутрішніх лініях — 230 км/год. Використовується французька система внутришньокабінної сигналізації TVM.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ High Speed 1. Railway Technology. railway-technology.com. 23 грудня 2008. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 23 грудня 2008.
- ↑ High Speed One – and Only. RailStaff. 14 листопада 2006. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 14 листопада 2006.
- ↑ Eurostar to launch passenger services at St Pancras International on Wednesday 14 November 2007 (Пресреліз). Eurostar. 14 листопада 2006. Архів оригіналу за 28 лютого 2007. Процитовано 15 листопада 2006.
- ↑ Southeastern Highspeed. Southeastern Railway. 1 грудня 2009. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 26 грудня 2011.
- ↑ Haigh, Philip (10 серпня 2011). DB a step closer to European freight into London via HS1. Rail. Peterborough. с. 15.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: High Speed 1 |
- Highspeed 1 Website [Архівовано 26 липня 2019 у Wayback Machine.]
- Trade article [Архівовано 9 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Marco Polo Excite (European X-Channel Intermodal Transport Enhancement)