Темза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Темза
Thames map.png
Темза на мапі Англії
51°29′56″ пн. ш. 0°36′31″ сх. д. / 51.49890000002777413° пн. ш. 0.608700000028° сх. д. / 51.49890000002777413; 0.608700000028
Витік село Кембл (англ. Kemble, Gloucestershire)
• координати 51°41′44″ пн. ш. 2°01′49″ зх. д. / 51.69560000002777400° пн. ш. 2.030300000028° зх. д. / 51.69560000002777400; -2.030300000028
Гирло Північне море
• координати 51°29′56″ пн. ш. 0°36′31″ сх. д. / 51.49890000002777413° пн. ш. 0.608700000028° сх. д. / 51.49890000002777413; 0.608700000028
Країни: Велика Британія
Регіон Глостершир[d]
Вілтшир
Оксфордшир
Беркшир
Бакінгемшир
Суррей
Ессекс
Кент
Великий Лондон
Довжина 346 км
Площа басейну: 12 935 км²
Середньорічний стік 65,8 м³/с
Притоки: Tributaries of the River Thamesd, River Colned, River Brentd, Cherwelld, Медуей (річка), Westbourned, River Ravensbourned, River Weyd, River Windrushd, River Colnd, River Moled, River Darentd, River Rodingd, Кеннет (річка), River Evenloded, River Thamed, Bulstake Streamd, Colne Brookd, Ebbsfleet Riverd, Longford Riverd, Mardyked, River Ashd, River Bourned, River Bourned, River Churnd, River Coled, River Emberd, River Ingrebourned, River Keyd, River Leachd, River Loddond, River Ockd, River Pangd, River Peckd, River Rayd, River Romd, River Wyed, Hogsmill Riverd, Hinksey Streamd, River Craned, Parr’s Ditchd і River Wandled
CMNS: Темза у Вікісховищі

Те́мза (англ. Thames [ˈtɛmz], лат. Tamesis, у межах Оксфорду також А́йзіс[en], та Тайдвей[en] від гирла до Теддінгтон-лок[en]) — річка на півдні Англії, один з найбільших водних шляхів в Англії. Маючи 346 км завдовжки, це найдовша річка в Англії, і друга за довжиною у Сполученому Королівстві після річки Северн.

Бере початок на височині Котсволд, протікає в межах Лондона, впадає в Північне море, утворюючи Естуарій Темзи. Ширина річки в межах Лондона 200—250 м, ширина естуарію від 650 м (біля східної околиці Лондона) до 16 км (поблизу гирла). Дренує весь Великий Лондон.[1]Живлення дощове. Середні витрати води в низов'ях 260 м³/сек, максимальні — взимку.

Судноплавна майже по всій течії; невеликі баржі доходять до міста Лечлейд (311 км від гирла). До Лондона підіймаються судна водотоннажністю до 800 т, а океанські судна доходять до міста Тілбері.

На Темзі — столиця Великої Британії місто Лондон, міста Оксфорд та Редінг.

Налічують 38 приток Темзи. Головні з яких такі: Черн, Ліч, Коул, Колн, Віндраш, Евелоуд, Черуелл, Ок, Тейм, Пенг, Кеннет, Лоддон, Коулн, Уей, Моул, Брент, Уендл, Еффра, Уестборн, Фліт, Рейвенсборн (Дептфорд-крик), Лі, Дарент, Інгреборн.

На Темзі регулярно проводиться Королівська регата Генлі[en]

Походження назви[ред. | ред. код]

Гідронім Темза (Шаблон:Lang-enm) походить від кельтської назви цієї річки - Tamesas (від пракельт. * Tamēssa)[2], записаного латиною як Tamesis і відбитого в сучасній валлійській Tafwys «Темза». Назва імовірно позначає «темна» і порівнюється з (праслов'янським *tĭmĭnŭ), литовським tamsi "темний", латвійським tumsa "темрява", санскрит тамас та велльським tywyll "темрява" (пракельт *temeslos) та середньоірл teimen "темно-сірий".[2]

Інші гіпотези[3] зводять назву річки до невідомого доїндоєвропейського субстрату (можливо, близькому піктській мові), або до докельтського індоєвропейського кореню * - «танути»[4] (звідси Темза - букв. «Тала», порівняй численні назви річок типу Талиця).

Канали[ред. | ред. код]

Два магістральні канали сполучають річку з іншими річковими басейнами: канал Кеннет — Ейвон (від Редінга до Бата) та канал Гранд-Юніон[en] (ЛондонМідлендс). Гранд-Юніон фактично дублює попередній вузький та звивистий Оксфордський канал[en], який також залишається відкритим як популярний мальовничий рекреаційний маршрут. Ще три канали не використовуються, але перебувають на різних стадіях реконструкції: канал Темза — Северн[en] (через Страуд), який діяв до 1927 р. (до західного узбережжя Англії), канал Вей — Арун[en] до Літтлгемптона[en], який діяв до 1871, до південного узбережжя), а також канал Вілтс — Беркс[en].

Опис[ред. | ред. код]

Вказівний камінь біля офіційного джерела річки Темза Темза-Хід[en] біля Кембла[en]
Бар'єр Темзи забезпечує захист від повені
Темза тече повз деякі визначні пам'ятки Лондона, включаючи Вестмінстерський палац та Лондонське око
Темза у лондонському кварталі Ричмонд-апон-Темз

Зазвичай офіційним джерелом Темзи вважають Темза-Гід[en], що знаходиться приблизно за 1,2 км[5] на північ від парафіяльної церкви Кембл[en] на півдні Глостершира, неподалік від міста Сайренсестер, у Котсволдзі[en][6].

Проте Севен-Спрінгз[en] біля Челтнем, де має виток Черн[en] (що подається в Темзу біля Криклейда), також іноді називають джерелом Темзи[7][8], оскільки це місце знаходиться найдальше від гирла, і додає 23 км до довжини річки. У Севен-Спрінгз над джерелом є камінь з латинським гекзаметричним написом "Hic tuus o Tamesine pater septemgeminus fons", що означає "Ось, отче Темзе, [це] ваше семикратне джерело".[9]

Рівень моря[ред. | ред. код]

Дослідження осаду на глибині до 10 м, зібрані Британською геологічною службою[en] з берегів Тайдвей, містять геохімічну інформацію та скам’янілі рештки, які забезпечують 10 000-річний запис змін рівня моря[10]. Згідно досліджень рівень моря у гирлі Темзи піднявся більш ніж на 30 м з часів голоцену зі швидкістю приблизно 5–6 мм/рік у період 10 000 - 6 000 років тому.[10] Підйом рівня моря різко зменшився, коли льодовик припинив танути 4000 років тому. З початку 20 століття темпи підвищення рівня моря коливаються у межах 1,22 — 2,14 мм/рік.[10]

Сточище та притоки[ред. | ред. код]

Сточище Темзи, разом зі сточищем Медуей — 16 130 км²[11]

Верхня течія[ред. | ред. код]

Поточки, канали та річки на площі 3842 9951 км²[12] зливаючись, утворюють 38 основних приток, що живлять Темзу між її джерелом та Теддінгтон-Лок.

Провідні притоки Темзи на цій дільниці: Черн[en], Ліч[en], Коул[en], Рей[en], Кольн[en], Віндраш[en], Евенлод[en], Чарвелл[en], Ок[en], Теїм[en], Панг[en], Кеннет, Лоддон[en], Кольн[en], Вей[en] та Моль[en]. Варто відзначити два штучних річища: Лонгфорд[en] та Джубілі[en], яке побудовано між Мейденхедом та Віндзором для запобігання повеням і завершено в 2002 році[13][14] та три канали, що перетинають цю дільницю: Оксфордський канал, канал Кеннет — Ейвон та Вей — Гоодалмінг Навігейшн[en]

Нижня течія[ред. | ред. код]

Нижче Теддінгтон-лок (89 км вище від лиману Темзи) річка зазнає припливної активності з Північного моря.

Основними притоками Темзи на цій дільниці є: Брент[en], Вондл[en], Еффра[en], Вестборн[en], Фліт[en], Рейвенсборн[en] (нижня течія має назву Дептфорд-Крік), Леа (нижня течія має назву Бов-Крік[en]), Родінг[en], Дарент[en] та Інгребурн[en]. У Лондоні вода трохи солонувата, через те що є сумішшю морської та прісної води.

Ця частина річки знаходиться під управлінням порту Лондона. Загроза повені тут походить від припливів та сильних нагонів з Північного моря, бар'єр Темзи був побудований у 1980-х роках, щоб захистити Лондон від цього ризику.

Нор[en] - мілина, що позначає гирло лиману Темзи, де Темза впадає у Північне море.

Острови[ред. | ред. код]

Річка Темза має понад 80 островів, від великих болотних угідь островів Шеппі[en] та Канві[en] до невеликих острівців вкритих деревами: острів Роуз[en] в Оксфордширі та Гедпаїл-Ейот[en] у Беркширі.

Варто відзначити, що Вестмінстерське абатство та Вестмінстерський палац були побудовані на острові Торні[en].

Геологічна та топографічна історія[ред. | ред. код]

Європа під час останнього льодовикового максимум, 20,000 років тому. Темза була незначною річкою, яка в цей час впадала до Рейну, на півдні сьогоденного басейну Північного моря..
   солютерська та протосолютерська культури

Згідно досліджень вік Темзи що найменше 58 млн років, вона висліджується з танетського ярусу пізньої епохи палеоцену[15]. До приблизно 500 000 років тому Темза текла через Оксфордшир, далі річище повертало на північний схід через Гартфордшир та Східну Англію та досягала Північного моря біля сучасного Іпсвіча.[16]

У цей час верхів’я річкової мережі були у Західному Мідленді, та дренували гори Бервін[en] у Північному Уельсі[en]. Потоки та річки, як Брент[en], Кольн-Брук[en] та Стамфорд-Брук[en] або впадали до тодішньої річки Темзи, або скидали воду в море сучасним річищем Темзи.

Близько 450 000 років тому (англійський ярус[en]), під час льодовикового максимуму плейстоцену, найпівденніша частина льодовикового фронту досягла Горнчерча[en] у східному Лондоні[17]. Льодовик заблокував річку у Гартфордширі, що призвело до утворення великих льодовикових озер, які врешті-решт розпочали скидання води новим річищем. Повторне просування льодовику відсувало річище на південь, утворюючи западину Сент-Олбанс.[18]

Нове річище прямувало через Беркшир та Лондон, після чого річка знову поверталася до свого початкового річища у південному Ессексі, поблизу теперішнього лиману річки Блеквотер[en]. Тут річка впадала у велике прісноводне озеро що знаходилось на півдні басену сьогоденного Північного моря, на південь від Доггерленду. Скидання надлишку води з цього озера спричинило утворення річки Ла-Манш, а згодом і утворення Дуврської протоки між сучасною Британією та Францією. Подальший розвиток призвів до продовження річища, яким річка скидає воду сьогодні.[18]

Підмурівок Еїлсбері-веїл[en] головним чином складається з глини та крейди, які утворилися наприкінці льодовикового періоду і свого часу знаходились під Прото-Темзою[en]. У цей час утворилися величезні підземні запаси води, які роблять рівень води вище середнього в Ейлсбері-веїл.[19]

Льодовиковий період[ред. | ред. код]

Останнє просування Скандинавського льодовикового щита, охопило значну частину північно-західного Мідлсексу і, нарешті, змусило Прото-Темзу текти приблизно своїм нинішнім річищем. Під час останнього льодовикового максимуму, приблизно 20000 р. до н. е., Британія була з'єднана з материковою Європою великим суходолом — Доггерлендом, на півдні басейну Північного моря. В цей час Темза не текла до Доггерленду, а текла на південь від східного узбережжя Ессекса, де вона впадала у прото-дельту Рейн – Маас – Шельда[18]. Ці річки утворили єдину річку - Ла-Манш (Fleuve Manche) - яка текла через Дуврську протоку і впадала в Атлантичний океан на заході нинішнього Ла-Маншу.

Льодовик, зупинився біля сучасного Фінчлі[en], морена утворила Долліс-Гілл[en] та Хангер-Гілл[en]. Потік талої води хлинув крізь Фінчлі-геп[en] на південь до нового річища Темзи, під час цієї повені була вирізана долина Брент [20]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ordnance Survey map. English Heritage. Архів оригіналу за 24 April 2012. Процитовано 11 December 2018.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  2. а б Mallory, J.P. and D.Q. Adams (1947). The Encyclopedia of Indo-European Culture. London: Fitzroy and Dearborn. p. 147.
  3. Coates, Richard (1998). A new explanation of the name of London. Transactions of the Philological Society 96 (2): 203–229. doi:10.1111/1467-968X.00027. 
  4. Kitson, Peter R (1996). British and European River Names'. Transactions of the Philological Society 94 (2): 73–118. doi:10.1111/j.1467-968X.1996.tb01178.x. 
  5. As measured on Google Earth
  6. The Source. THames Pathway. Архів оригіналу за 27 August 2020. Процитовано 27 August 2020. 
  7. Bailey, David (15 May 2012). Tracing the source of the Thames. BBC News. Архів оригіналу за 27 August 2020. Процитовано 12 September 2018. 
  8. Dorothy Hart (9 May 2004). Seven Springs and the Churn. The-river-thames.co.uk. Архів оригіналу за 16 May 2010. Процитовано 17 May 2010. 
  9. Winn, Christopher (19 April 2018). I Never Knew That about the River Thames. Ebury Publishing. ISBN 9780091933579. Архів оригіналу за 27 August 2020. Процитовано 20 January 2019 — через Google Books. 
  10. а б в Khan, S.N., Vane, C.H., Horton, B.P., Hillier, C., Riding, J.B., Kendrick, C. (2015). The application of δ13C, TOC, C/N geochemistry to reconstruct Holocene relative sea levels and paleoenvironments in the Thames Estuary, UK.. Journal of Quaternary Science 30 (5): 417–433. Bibcode:2015JQS....30..417K. doi:10.1002/jqs.2784. Архів оригіналу за 27 August 2020. Процитовано 20 January 2019. 
  11. The Environment Agency (5 October 2011). Environment Agency More about the Thames River Basin District. web page. The Environment Agency. Архів оригіналу за 8 September 2011. Процитовано 6 November 2011.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  12. Flow Gauging on the River Thames – The First 100 Years. PDF file. Hydrological Data 1983. 1983. с. 33. Архів оригіналу за 27 August 2020. Процитовано 9 November 2011. 
  13. UK Rivers Guide Book Guide to the River Thames – Jubilee River. Ukriversguidebook.co.uk. 23 January 2011. Архів оригіналу за 3 May 2010. Процитовано 2 April 2012. 
  14. Environment Agency – A map indicating the location and route of the Jubilee River. 30 September 2007. Архів оригіналу за 30 September 2007. Процитовано 2 April 2012. 
  15. History of the major rivers of southern Britain during the Tertiary. Quaternary Palaeoenvironments Group. 2006. Архів оригіналу за 11 October 2007. Процитовано 28 November 2007. 
  16. The early Ice Age. www.geoessex.org.uk. Архів оригіналу за 19 January 2016. Процитовано 7 February 2016. 
  17. Essex Wildlife Trust, The Geology of Essex. Архів оригіналу за 21 October 2012.  Проігноровано невідомий параметр |df= (довідка)
  18. а б в History of the northwest European rivers during the past three million years. Quaternary Palaeoenvironments Group. 2007. Архів оригіналу за 2 November 2007. Процитовано 28 November 2007. 
  19. Buckingham Surface Water Management Plan. Buckinghamshire County Council. Архів оригіналу за 27 August 2020. Процитовано 27 August 2020. 
  20. Retro: A river worth preserving. Ealing Gazette. 18 February 2011. Процитовано 27 August 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]