Темза
Те́мза (англ. Thames [ˈtɛmz], лат. Tamesis, у межах Оксфорду також А́йзіс[en], та Тайдвей[en] від гирла до Теддінгтон-лок[en]) — річка на півдні Англії, один з найбільших водних шляхів в Англії. Маючи 346 км завдовжки, це найдовша річка в Англії, і друга за довжиною у Сполученому Королівстві після річки Северн.
Бере початок на височині Котсволд, протікає в межах Лондона, впадає в Північне море, утворюючи Естуарій Темзи. Ширина річки в межах Лондона 200—250 м, ширина естуарію від 650 м (біля східної околиці Лондона) до 16 км (поблизу гирла). Дренує весь Великий Лондон.[1] Живлення дощове. Середні витрати води в низов'ях 260 м³/сек, максимальні — взимку.
Судноплавна майже по всій течії; невеликі баржі доходять до міста Лечлейд (311 км від гирла). До Лондона підіймаються судна водотоннажністю до 800 т, а океанські судна доходять до міста Тілбері.
На Темзі — столиця Великої Британії місто Лондон, міста Оксфорд та Редінг.
Налічують 38 приток Темзи. Головні з яких такі: Черн, Ліч, Коул, Колн, Віндраш, Евелоуд, Черуелл, Ок, Тейм, Пенг, Кеннет, Лоддон, Коулн, Уей, Моул, Брент, Уендл, Еффра, Уестборн, Фліт, Рейвенсборн (Дептфорд-крик), Лі, Дарент, Інгреборн.
На Темзі регулярно проводиться Королівська регата Генлі[en]
Походження назви[ред. | ред. код]
Гідронім Темза походить від кельтської назви цієї річки - Tamesas (від пракельт. * Tamēssa)[2], записаного латиною як Tamesis і відбитого в сучасній валлійській Tafwys «Темза». Назва імовірно позначає «темна» і порівнюється з (праслов'янським *tĭmĭnŭ), литовським tamsi "темний", латвійським tumsa «темрява», санскрит тамас та велльським tywyll «темрява» (пракельт *temeslos) та середньоірл teimen «темно-сірий».[2]
Інші гіпотези[3] зводять назву річки до невідомого доїндоєвропейського субстрату (можливо, близькому піктській мові), або до докельтського індоєвропейського кореню * tã- «танути»[4] (звідси Темза — букв. «Тала», порівняй численні назви річок типу Талиця).
Канали[ред. | ред. код]
Два магістральні канали сполучають річку з іншими річковими басейнами: канал Кеннет — Ейвон (від Редінга до Бата) та канал Гранд-Юніон (Лондон — Мідлендс). Гранд-Юніон фактично дублює попередній вузький та звивистий Оксфордський канал, який також залишається відкритим як популярний мальовничий рекреаційний маршрут. Ще три канали не використовуються, але перебувають на різних стадіях реконструкції: канал Темза — Северн[en] (через Страуд), який діяв до 1927 р. (до західного узбережжя Англії), канал Вей — Арун[en] до Літтлгемптона[en], який діяв до 1871 (до південного узбережжя), а також канал Вілтс — Беркс[en].
Опис[ред. | ред. код]
Зазвичай офіційним джерелом Темзи вважають Темза-Гід[en], що знаходиться приблизно за 1,2 км[5] на північ від парафіяльної церкви Кембл[en] на півдні Глостершира, неподалік від міста Сайренсестер, у Котсволді[6].
Проте Севен-Спрінгз[en] біля Челтнем, де має виток Черн[en] (що подається в Темзу біля Криклейда), також іноді називають джерелом Темзи[7][8], оскільки це місце знаходиться найдальше від гирла, і додає 23 км до довжини річки. У Севен-Спрінгз над джерелом є камінь з латинським гекзаметричним написом "Hic tuus o Tamesine pater septemgeminus fons", що означає "Ось, отче Темзе, [це] ваше семикратне джерело".[9]
Рівень моря[ред. | ред. код]
Дослідження осаду на глибині до 10 м, зібрані Британською геологічною службою з берегів Тайдвей, містять геохімічну інформацію та скам’янілі рештки, які забезпечують 10 000-річний запис змін рівня моря[10]. Згідно досліджень рівень моря у гирлі Темзи піднявся більш ніж на 30 м з часів голоцену зі швидкістю приблизно 5–6 мм/рік у період 10 000 - 6 000 років тому.[10] Підйом рівня моря різко зменшився, коли льодовик припинив танути 4000 років тому. З початку 20 століття темпи підвищення рівня моря коливаються у межах 1,22 — 2,14 мм/рік.[10]
Сточище та притоки[ред. | ред. код]
Сточище Темзи, разом зі сточищем Медуей — 16 130 км²[11]
Верхня течія[ред. | ред. код]
Поточки, канали та річки на площі 3842 9951 км²[12] зливаючись, утворюють 38 основних приток, що живлять Темзу між її джерелом та Теддінгтон-Лок.
Провідні притоки Темзи на цій дільниці: Черн[en], Ліч[en], Коул[en], Рей[en], Кольн[en], Віндраш[en], Евенлод[en], Чарвелл, Ок[en], Теїм[en], Панг[en], Кеннет, Лоддон[en], Кольн[en], Вей[en] та Моль[en]. Варто відзначити два штучних річища: Лонгфорд[en] та Джубілі[en], яке побудовано між Мейденхедом та Віндзором для запобігання повеням і завершено в 2002 році[13][14] та три канали, що перетинають цю дільницю: Оксфордський канал, канал Кеннет — Ейвон та Вей — Гоодалмінг Навігейшн[en].
Нижня течія[ред. | ред. код]
Нижче Теддінгтон-лок (89 км вище від лиману Темзи) річка зазнає припливної активності з Північного моря.
Основними притоками Темзи на цій дільниці є: Брент[en], Вондл[en], Еффра[en], Вестборн[en], Фліт[en], Рейвенсборн[en] (нижня течія має назву Дептфорд-Крік), Леа (нижня течія має назву Бов-Крік[en]), Родінг[en], Дарент[en] та Інгребурн[en]. У Лондоні вода трохи солонувата, через те що є сумішшю морської та прісної води.
Ця частина річки знаходиться під управлінням порту Лондона. Загроза повені тут походить від припливів та сильних нагонів з Північного моря, бар'єр Темзи був побудований у 1980-х роках, щоб захистити Лондон від цього ризику.
Нор[en] - мілина, що позначає гирло лиману Темзи, де Темза впадає у Північне море.
Острови[ред. | ред. код]
Річка Темза має понад 80 островів, від великих болотних угідь островів Шеппі[en] та Канві[en] до невеликих острівців вкритих деревами: острів Роуз[en] в Оксфордширі та Гедпаїл-Ейот[en] у Беркширі.
Варто відзначити, що Вестмінстерське абатство та Вестмінстерський палац були побудовані на острові Торні[en].
Геологічна та топографічна історія[ред. | ред. код]
Згідно досліджень вік Темзи що найменше 58 млн років, вона висліджується з танетського ярусу пізньої епохи палеоцену[15]. До приблизно 500 000 років тому Темза текла через Оксфордшир, далі річище повертало на північний схід через Гартфордшир та Східну Англію та досягала Північного моря біля сучасного Іпсвіча.[16]
У цей час верхів’я річкової мережі були у Західному Мідленді, та дренували гори Бервін[en] у Північному Уельсі[en]. Потоки та річки, як Брент[en], Кольн-Брук[en] та Стамфорд-Брук[en] або впадали до тодішньої річки Темзи, або скидали воду в море сучасним річищем Темзи.
Близько 450 000 років тому (англійський ярус[en]), під час льодовикового максимуму плейстоцену, найпівденніша частина льодовикового фронту досягла Горнчерча[en] у східному Лондоні[17]. Льодовик заблокував річку у Гартфордширі, що призвело до утворення великих льодовикових озер, які врешті-решт розпочали скидання води новим річищем. Повторне просування льодовику відсувало річище на південь, утворюючи западину Сент-Олбанс.[18]
Нове річище прямувало через Беркшир та Лондон, після чого річка знову поверталася до свого початкового річища у південному Ессексі, поблизу теперішнього лиману річки Блеквотер[en]. Тут річка впадала у велике прісноводне озеро що знаходилось на півдні басену сьогоденного Північного моря, на південь від Доггерленду. Скидання надлишку води з цього озера спричинило утворення річки Ла-Манш, а згодом і утворення Дуврської протоки між сучасною Британією та Францією. Подальший розвиток призвів до продовження річища, яким річка скидає воду сьогодні.[18]
Підмурівок Еїлсбері-веїл[en] головним чином складається з глини та крейди, які утворилися наприкінці льодовикового періоду і свого часу знаходились під Прото-Темзою[en]. У цей час утворилися величезні підземні запаси води, які роблять рівень води вище середнього в Ейлсбері-веїл.[19]
Льодовиковий період[ред. | ред. код]
Останнє просування Скандинавського льодовикового щита, охопило значну частину північно-західного Мідлсексу і, нарешті, змусило Прото-Темзу текти приблизно своїм нинішнім річищем. Під час останнього льодовикового максимуму, приблизно 20000 р. до н.е., Британія була з'єднана з материковою Європою великим суходолом — Доггерлендом, на півдні басейну Північного моря. В цей час Темза не текла до Доггерленду, а текла на південь від східного узбережжя Ессекса, де вона впадала у прото-дельту Рейн – Маас – Шельда[18]. Ці річки утворили єдину річку - Ла-Манш (Fleuve Manche) - яка текла через Дуврську протоку і впадала в Атлантичний океан на заході нинішнього Ла-Маншу.
Льодовик, зупинився біля сучасного Фінчлі[en], морена утворила Долліс-Гілл[en] та Хангер-Гілл[en]. Потік талої води хлинув крізь Фінчлі-геп[en] на південь до нового річища Темзи, під час цієї повені була вирізана долина Брент [20]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ordnance Survey map. English Heritage. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 11 грудня 2018.
- ↑ а б Mallory, J.P. and D.Q. Adams (1947). The Encyclopedia of Indo-European Culture. London: Fitzroy and Dearborn. p. 147.
- ↑ Coates, Richard (1998). A new explanation of the name of London. Transactions of the Philological Society 96 (2): 203–229. doi:10.1111/1467-968X.00027.
- ↑ Kitson, Peter R (1996). British and European River Names'. Transactions of the Philological Society 94 (2): 73–118. doi:10.1111/j.1467-968X.1996.tb01178.x.
- ↑ As measured on Google Earth
- ↑ The Source. THames Pathway. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
- ↑ Bailey, David (15 травня 2012). Tracing the source of the Thames. BBC News. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 12 вересня 2018.
- ↑ Dorothy Hart (9 травня 2004). Seven Springs and the Churn. The-river-thames.co.uk. Архів оригіналу за 16 травня 2010. Процитовано 17 травня 2010.
- ↑ Winn, Christopher (19 квітня 2018). I Never Knew That about the River Thames. Ebury Publishing. ISBN 9780091933579. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 20 січня 2019 — через Google Books.
- ↑ а б в Khan, S.N., Vane, C.H., Horton, B.P., Hillier, C., Riding, J.B., Kendrick, C. (2015). The application of δ13C, TOC, C/N geochemistry to reconstruct Holocene relative sea levels and paleoenvironments in the Thames Estuary, UK.. Journal of Quaternary Science 30 (5): 417–433. Bibcode:2015JQS....30..417K. doi:10.1002/jqs.2784. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 20 січня 2019.
- ↑ The Environment Agency (5 жовтня 2011). Environment Agency More about the Thames River Basin District. web page. The Environment Agency. Архів оригіналу за 8 вересня 2011. Процитовано 6 листопада 2011.
- ↑ Flow Gauging on the River Thames – The First 100 Years. PDF file. Hydrological Data 1983. 1983. с. 33. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 9 листопада 2011.
- ↑ UK Rivers Guide Book Guide to the River Thames – Jubilee River. Ukriversguidebook.co.uk. 23 січня 2011. Архів оригіналу за 3 травня 2010. Процитовано 2 квітня 2012.
- ↑ Environment Agency – A map indicating the location and route of the Jubilee River. 30 вересня 2007. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 2 квітня 2012.
- ↑ History of the major rivers of southern Britain during the Tertiary. Quaternary Palaeoenvironments Group. 2006. Архів оригіналу за 11 жовтня 2007. Процитовано 28 листопада 2007.
- ↑ The early Ice Age. www.geoessex.org.uk. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 7 лютого 2016.
- ↑ Essex Wildlife Trust, The Geology of Essex. Архів оригіналу за 21 жовтня 2012.
- ↑ а б в History of the northwest European rivers during the past three million years. Quaternary Palaeoenvironments Group. 2007. Архів оригіналу за 2 листопада 2007. Процитовано 28 листопада 2007.
- ↑ Buckingham Surface Water Management Plan. Buckinghamshire County Council. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 27 серпня 2020.
- ↑ Retro: A river worth preserving. Ealing Gazette. 18 лютого 2011. Процитовано 27 серпня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Темза // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Where Thames Smooth Waters Glide — by John Eade
- Floating Down the River: River Thames and Boaty Things
- Thames Path.com — Includes news features
- BBC interactive map of the River Thames
- The River Thames Guide
- The River Thames Society
- Thames Path Online
- River Thames Conditions
- Thames Path National Trail
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Темза |
|
