Hornungia procumbens

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Hornungia procumbens
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Пахрінок (Hornungia)
Вид:
H. procumbens
Біноміальна назва
Hornungia procumbens

Hornungia procumbens (syn. Hymenolobus procumbens (L.) Nutt.) — вид квіткових рослин родини капустяних (Brassicaceae).

Біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Це однорічна рослина (2)6–15(30) см заввишки, багатостовбурна, лежача чи припіднята, гола чи запушена, трихоми зазвичай дрібно роздвоєні, деякі прості. Нижні листки не розеткові, на ніжках, цілісні чи перисто-роздільні, злегка м'ясисті, (2)10–25(40) × (1)5–11(16) мм. Верхні листки нечисленні, майже сидячі, лінійні, зубчасті, пластинка подібна до базальної (менша дистально). Суцвіття небагатоквіткове, ущільнене, в плодах подовжується. Пелюстки 1 × 0.5 мм. Плід (2)3.8–4(5) × (1)1.5–2(2.2) мм. Насіння 0.5–0.6 × 0.3–0.4 мм. 2n = 12, 24[1][2].

Поширення

[ред. | ред. код]

Росте у Європі, Західній і Центральній Азії, Північній Африці; інтродукований до Північної й південної Америк, ПАР, Австралії, Нової Зеландії[3][4]. Населяє оброблені землі та солончаки[1].

В Україні росте на кам'янистих та скельних місцях — у Правобережному Степу (Одеса), Степовому (на Керченському півострові) та гірському Криму, рідко[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Hornungia procumbens. Türkiyebitkileri.com. Процитовано 31.05.2023. (англ.)
  2. Hornungia procumbens. Flora of North America / efloras.org. Процитовано 31.05.2023. (англ.)
  3. Hornungia procumbens. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 31.05.2023. (англ.)
  4. Hornungia procumbens. Euro+Med Plantbase. Процитовано 31.05.2023. (англ.)
  5. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 116.