Microcebus sambiranensis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Microcebus sambiranensis
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Мокроносі (Strepsirhini)
Інфраряд: Лемуровиді (Lemuriformes)
Надродина: Лемури (Lemuroidea)
Родина: Макієві (Cheirogaleidae)
Рід: Microcebus
Вид: M. sambiranensis
Біноміальна назва
Microcebus sambiranensis
Rasoloarison, Goodman & Ganzhorn, 2000
Мапа поширення
Мапа поширення
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Microcebus sambiranensis
EOL logo.svg EOL: 4453978
ITIS logo.svg ITIS: 944029
IUCN logo.svg МСОП: 41572
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 143353

Microcebus sambiranensis — вид лемуровидих приматів.

Опис[ред. | ред. код]

Невеликий примат. Має вібриси темного кольору. Досягають довжина тіла 11-12 см, хвіст від 13 до 15 сантиметрів. Вага 38-51 грамів. Хутро червонуватого кольору на спині, черево біле або бежеве. Голова з великими очима скоріше помаранчевими, є яскрава пляма між очей.

Середовище проживання[ред. | ред. код]

Цей вид нині відомий тільки з англ. Manongarivo Special Reserve на північному заході Мадагаскару, з ізольованої популяції на півострові Ампасіндава, і, можливо, з лісів Махілака-Маромандія. Живе з 360 до 1600 м над рівнем моря. Названий на честь області, де елементи вологих і сухих лісів зустрічаються. Може бути знайдений в порушених місцях проживання і в лісах, що межують з земельними ділянками. Були помічені в саду поруч з вторинним лісом.

Звички[ред. | ред. код]

Веде нічний спосіб життя, знаходиться в основному на деревах, де подорожує рачки або стрибками. Як і інші макієві M. sambiranensis повинні спати протягом дня в дуплах дерев або листяних гніздах і їсти фрукти й інші частини рослин і комах.

Загрози та охорона[ред. | ред. код]

Головна загроза є втрата середовища проживання через підсічно-вогневе землеробство, збір дров та виробництва деревного вугілля. Вид дійсно показує деяку адаптацію до порушених місць проживання. Зустрічається в Спеціальному резерві Манонгариво. Немає зразків, представлених в полоні зараз.

Джерела[ред. | ред. код]