Orbital Sciences Corporation
![]() | |
Тип | Публічне акціонерне товариство |
---|---|
Правова форма | делаверська корпораціяd ![]() |
Галузь | Аерокосмічна промисловість |
Спеціалізація | Аерокосмічна техніка |
Лістинг на біржі | NYSE: ORB ![]() |
Засновано | 1982 |
Засновник(и) | Девід У.Томпсон Брюс У.Фергюсон |
Закриття (ліквідація) | 9 лютого 2015 ![]() |
Штаб-квартира | Даллес, штат Вірджинія, США |
Територія діяльності | Глобальна |
Ключові особи | Девід У. Томпсон (генеральний директор і технічний директор); Гвен Шотуелл (президент) |
Продукція | Космічні ракети-носії, системи протиракетної оборони, супутники і пов'язані з ними системи |
Послуги | Виробництво ракет космічного призначення, космічних кораблів |
Виторг | ▲ $США 1,13 млрд. (FY 2009) |
Операційний прибуток (EBIT) | ▲ $США 52290 тисяч (FY 2009) |
Чистий прибуток | ▲ $США 36610 тисяч (FY 2009) |
Активи | ▲ $США 929 480 000 (FY 2009) |
Власний капітал | ▲ $США 502 460 000 (FY 2009) |
Співробітники | 3675 (квітень, 2010) |
Структурні підрозділи | пускові системи Космічні системи Передові програми Технічний Відділ |
orbital.com | |
![]() | |
![]() ![]() |
Orbital Sciences Corporation (OSC, укр. Орбітальна наукова корпорація, зазвичай називається Orbital укр. Орбітальна) — компанія, яка спеціалізується на супутникових технологіях та запуску виготовлених апаратів. Орбітальна раніше володіла ORBIMAGE (нині GeoEye) і виготовляла GPS-приймачі Magellan (нині належить Thales). На NYSE фірма позначається як ORB. Штаб-квартира розташована у невключеній території Даллес в окрузі Лаудун, Вірджинія, США.
Орбітальна з моменту створення побудувала 569 ракет-носіїв, за контрактами понад 82 мають бути виготовлені до 2015 року. З 1982 року компанія збудувала 174 супутники, більше 24 мають бути виготовлені до 2015 року. Компанія посідає 40% ринку винищувачів-перехоплювачів, 55% ринку невеликих супутників зв'язку, і 60% ринку малих ракет-носіїв. У червні 2010 Орбітальна вийшла на ринок середніх ракет-носіїв і супутників з розробкою ракети-носія Антарес і придбанням супутникового підрозділу General Dynamics Advanced Information.
Компанія була заснована 1982 року Девідом Томпсоном, Брюсом Фергюсоном і Скоттом Вебстером. 1990 року компанія успішно здійснила вісім космічних польотів, зокрема перший запуск ракети Пегас. 2006 року компанія здійснила 500-ий запуск з моменту заснування.
1997 року компанія виокремила підрозділ космічної зйомки Orbital Space Imaging або ORBIMAGE (з Томпсоном на чолі). Нині це компанія GeoEye.
4 березня 2010 Orbital Sciences оголосила про придбання супутникового підрозділу General Dynamics Advanced Information System's, раніше відомий як Spectrum Astro, за 55 млн $. Угода була закрита 2 квітня 2010 року. Орбітальна оголосила, що угода додала майже 70 млн $ доходу і трохи збільшила прибутки 2010 року. Приблизно 325 співробітників підрозділу General Dynamics у Гілберті зберегли свої місця.
2010 Orbital відгукнулась на другу фазу розробки комерційних засобів доставки екіпажу і запропонувала НАСА розробити комерційний космоплан, розміром учетверо менше ніж Спейс Шаттл. Апарат з вертикальним злетом і горизонтальною посадкою мав запускатись вдосконаленою ракетою-носієм Атлас-5 і приземлятись на посадкову смугу. У проектованому апараті мали розміщуватись четверо космонавтів[2]. НАСА пропонувало винагороду 200 млн $ у березні 2011 за проект з тривалістю розробки до 14 місяців.
Орбітальна виготовляє супутники малого і середнього класу. З моменту створення 1982 року, компанія виготовила понад 110 космічних апаратів для комерційних, військових та інших замовників у всьому світі. Ці апарати перебувають разом на орбіті майже 630 років.
Орбітальна виготовляє переважно ракети-носії для невеликих корисних навантажень. Ракета Пегас запускається з літака-носія компанії L-1011, Stargazer (укр. Звіздар), з 1990 року відбулось 40 запусків з шести стартових майданчиків у всьому світі.
Ракети-носії наземного базування Таурус і Мінотавр, створена додаванням верхніх ступенів до ракети Пегас, можуть використовуватись з урядовими або комерційними твердопаливними двигунами перших ступенів для запусків більших корисних навантажень.
Мінотавр-4, найновіше доповнення лінійки ракет-носіїв, складається зі списаних міжконтинентальних балістичних ракет Peacekeeper з авіонікою і обтічниками Орбітальної. Мінотавр-4 може використовуватись тільки для запусків американського урядового корисного навантаження.
Орбітальна також виготовляє суборбітальні ракети-носії для американської системи протиракетної оборони. Впродовж останніх 10 років вона здійснила майже 50 запусків для Агентства протиракетної оборони США (англ. Missile Defense Agency, MDA), ВПС, армії і флоту для розробки, випробування і посилення системи протиракетної оборони США[3].
У листопаді 2010 року Орбітальна була обрана НАСА для розгляду потенційних підрядників зі створення важких ракет-носіїв і ракетних двигунів[4].
Група передових розробок (англ. Advanced Programs Group, APG) розробляє нові технології для польотів людини в космос, комерційних запусків, авіаційних досліджень і космічних запусків.
Підрозділ технічного обслуговування (англ. Technical Services Division, TSD) надає послуги з проектування, виробництва і технічного управління персоналом найперше для космічних наукових і оборонних програм. Зазвичай, це поставки спеціалізованого персоналу — інженерів, учених, техніків та інших спеціалістів, — з конкретними знаннями у сферах, які цікавлять замовника. Співробітники Орбітальної часто працюють з технічним персоналом клієнтів на їхніх об'єктах.

- Даллес (Вірджинія)
- Чандлер (Аризона)
- Орандж (округ, Каліфорнія)
- Белтсвіл (Меріленд)
- Гринбелт (Меріленд)
- База ВПС США Ванденберг, Каліфорнія
- Воллопс, Вірджинія (будується)
- Гілберт (Аризона)
- Послуги комерційного орбітального транспортування (Commercial Orbital Transportation Services, COTS) — демонстрація можливості доставки приватними компаніями вантажів і екіпажів на МКС: презентація корабля Cygnus і ракети-носія Антарес
- Послуги комерційного постачання (Commercial Resupply Services, CRS) вартістю 1,9 млрд дол США — контракт з НАСА на 8 кораблів Cygnus / Антарес для доставки вантажів на МКС
Запуск системи аварійного переривання польоту для капсули Orion

- твердопаливний Мінотавр
- Крилата ракета-носій Пегас
- Чотириступенева твердопаливна ракета-носій Таурус запускається з База ВПС США Ванденберг
- Minotaur IV для запуску супутників, версія Peacekeeper
- Minotaur V для запуску супутників, версія Peacekeeper
- Антарес триступенева ракета-носій: гас і кисень — твердопаливний двигун — самозаймисті компоненти (у розробці)
- X-34 багаторазовий демонстратор ракети-носія
- DART Rendezvous
- Hyper-X
- Орбітальний космічний літак

- База ВПС США Ванденберг
- База ВВС США Канаверал
- Воллопс
- Кадьяк (космодром)
- Едвардс (авіабаза)
- Кваджалейн
- Канарські острови
- Тихоокеанський ракетний випробувальний центр
- Наземний сегмент протиракетної оборони США (GMD) орбітальний корабель (OBV) для Агентства протиракетної оборони Сполучених Штатів (MDA)
- Перехоплювач кінетичної енергії (KEI)
- GQM-163 Coyote.
- Цільові випробування носіїв (TTV)
- Minotaur II
- Minotaur III
Супутники на Геостаціонарній орбіті
[ред. | ред. код]- STAR 2 platform
- На своєму заводі в Даллесі, штат Вірджинія Орбітальна будує космічні апарати середнього розміру на основі платформи компанії STAR 2. Це корисне навантаження у вересні 2007 року було виведене ракетою Аріан-5 — супутники Optus D2 і Intelsat 11 були побудовані на платформі STAR 2.
|
Супутники на Низькій опорній орбіті
[ред. | ред. код]
- GALEX
- SORCE
- DART
- AIM
- OCO включає OCO 2
- GLORY (в розробці)
- ORBCOMM Fleet
- FORMOSAT-3/COSMIC
- NuSTAR (в розробці)
- OrbView-3
- Space Technology 8 (ST8) (в розробці)
- GEMS (в розробці)
- LDCM (в розробці)
- Orbital Sciences Corporation official website [Архівовано 9 лютого 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ Global LEI index
- ↑ Прес-реліз компанії. Архів оригіналу за 24 грудня 2010. Процитовано 27 серпня 2013.
- ↑ Орбітальна наукова корпорація: Протиракетна оборона. Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 29 серпня 2013.
- ↑ НАСА: Відбір компаній для дослідження ракет-носіїв важкого класу. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 29 серпня 2013. [Архівовано 2010-11-08 у Wayback Machine.]